Концепція «економічної людини» А. Сміта

Великий англійський економіст А. Сміт вперше систематично відобразив у теоретичному плані загальну універсальну тенденцію у суспільствознавчій науці – розгляд окремої людини як центрального пункту економічної системи, вищої її цінності. Такий підхід дозволив йому внести певний концептуальний порядок у дослідження надзвичайно складних і багатоманітних процесів та явищ ринкової системи вільної конкуренції. В умовах ринку саме індивідуальність людини, її постійне прагнення до реалізації особистого інтересу виступає як основна рушійна сила соціально-економічного прогресу.

А. Сміт стояв біля витоків сучасної економічної теорії (її неокласичного напрямку), яка в історичному відношенні забезпечила теоретичний фундамент піднесення економіки західного світу. Великий економіст не лише дав блискучій аналіз об’єктивної економічної реальності і вияснив закономірності її розвитку, а й розробив прикладні основи ефективної підприємницької діяльності людини нового вільного світу, розкрив умови і фактори економічної реалізації її активності і творчих здібностей. Він вважав, що завдання держави полягає в тому, щоб забезпечити всім індивідам рівні умови для прояву їх сил і талантів.

А. Сміт написав дві великі праці «Теорія моральних почуттів» (1759 рік) і «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 рік). Вони стали основами теорії вільного конкурентного ринкового господарства, перша – філософською та етичною, друга – економічною та соціальною. Виходячи з антифеодальної ідеї природної рівності і свободи всіх людей,

А. Сміт вперше довів, що поза розглядом людини як особливої економічної проблеми неможливо забезпечити цілісний підхід до вивчення економіки як вирішальної сфери життя людського суспільства. Розмірковуючи над економічною природою людини, він виділив, насамперед, спонукальні мотиви і стимули її поведінки в економіці, її здатність формувати передові погляди та уявлення щодо економічних процесів і явищ, її моральні судження про дії інших людей та свої власні вчинки. Людині внутрішньо властива пристрасть, що спрямована на поліпшення свого матеріального та духовного добробуту, підвищення соціального статусу. А. Сміт не ідеалізував людей. Він усвідомлював, що хоча люди об’єктивно й мають потребу у доброзичливих взаємовідносинах при обміні товарів і послуг, вони далеко не завжди керуються при цьому взаємною любов`ю і прихильністю.

Обґрунтувавши положення про природну економічну свободу людини, А. Сміт виділив як центральний елемент економічної теорії вільну особистість. Залежна людина ієрархічного феодального суспільства не відіграє активної економічної ролі, масштаби її дій вкрай обмежені.

В економічній концепції людини А. Сміта основною і центральною виступає ідея вільного вибору індивіда. Обмежувачем при виборі конкретних варіантів економічної діяльності є необхідність дотримання справедливості в суспільстві. Гарантом забезпечення справедливості суспільно-економічних відносинах повинна бути держава. Розкриваючи роль державних структур в ринковій економіці, він підкреслив, що при системі природної свободи государю належить виконувати лише три обов’язки, правда, вони надто важливі, але ясні і зрозумілі для звичайного осмислення: по-перше, захищати суспільство від насильств і вторгнення інших незалежних суспільств; по-друге, захищати в міру можливості кожного члена суспільства від несправедливості і пригнічення з боку інших його членів і, по-третє, обов’язок створювати і утримувати певні громадські споруди і установи.

А. Сміт підкреслив значення особистого інтересу як рушійної сили прогресу за умов, коли всім забезпечено однакові можливості. Коли власний інтерес намагаються реалізувати за рахунок інших, він набирає загрозливого для суспільства характеру, тобто ринковий механізм створює гармонію лише тоді, коли його обмежено відповідними правилами та інституціональними рамками.

З усуненням всіх соціальних переваг і обмежень, як вважав А. Сміт, сама собою встановлюється система природної свободи людини. Кожному, поки він не порушує законів справедливості, надається можливість вільно реалізувати свої інтереси за власним вибором, конкурувати своїми вміннями і капіталом з вміннями і капіталом будь-якої іншої особи або групи осіб. Здавалось би, що індивідуалізм та егоїстичні інтереси мають негативне значення з точки зору моралі суспільства. Однак егоїзм можна реалізувати лише постійно спілкуючись з такими ж самими егоїстичними індивідами. Економічне ж спілкування між двома вільними і рівними індивідами не може не набувати характеру доброзичливого і взаємовигідного зв’язку. Сміт писав, що навіть коли ми не припускаємо, наскільки егоїстичною може бути людина, є певні риси її характеру, які примушують її цікавитись успіхами інших, вважати їхній добробут необхідним для себе, хоча вона нічого особисто не одержує, крім задоволення бачити це.

Відповідно до відомої формули «laissez faire» (вільний природній хід розвитку подій) прагнення окремих осіб до власної вигоди спрямовується «невидимою рукою» конкуренції. При цьому, як довів А. Сміт, загальні інтереси реалізуються ефективніше, ніж тоді, коли люди намагаються безпосередньо керуватися у своїй діяльності суспільною вигодою. Кожен індивід має на увазі лише власний інтерес, але, як підкреслив Сміт, у цьому випадку, як і у багатьох інших, він невидимою рукою спрямовується до мети, яка зовсім і не входила в його наміри. Переслідуючи свої власні інтереси, він часто більш дійово служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо прагне це зробити.

Отже, А.Сміт уперше систематично відобразив у теоретичному плані загальну універсальну тенденцію в суспільствознавчій науці – розгляд окремої людини як центрального пункту економічної системи, вищої її цінності. Обґрунтувавши положення про природну економічну свободу людини, Сміт виділив як центральний елемент економічної теорії вільну особистість; об’єктивно описав економічні властивості, які притаманні людському характеру в умовах природної свободи і рівності.

Теоретичні уявлення про «гомо економікус» (економічну людину), що були розроблені А. Смітом, лягли в основу поглядів класичної школи економічної науки. І навіть сьогодні, на початку ХХІ століття, відчувається досить значний духовний вплив його спадщини на сучасну економічну культуру і науку, незважаючи на те, що пройшло більше двох століть з часів наукової діяльності вченого.

Дата добавления: 2014-01-15