Молодший і старший шкільні періоди

Переддошкільний і дошкільний періоди

Основні фізіологічні особливості:

— зменшення швидкості фізичного розвитку;

— остаточне становлення нервово-психічного розвитку (особлива увага — становленню вищої нервової діяльності);

— у дошкільному періоді — диференціація внутрішніх органів;

— фізіологічні особливості становлення серцевої діяльності, час­тота серцевих скорочень;

— частота і тип дихання;

— становлення кісткової системи (остаточне прорізування і випа­дання молочних і ріст постійних зубів).

Характеристика патологічних станів:

— варіабельність фізичного розвитку (нанізм, ожиріння);

— остаточне встановлення діагнозу при порушенні нервово-пси­хічного розвитку;

— із захворювань дихальної системи найчастіше спостерігаються ГРВІ, проте, у дошкільному віці кількість патологічних порушень по­мітно зменшується;

— в переддошкільному періоді не виняткове виникнення «несправж­нього крупу»;

— в цьому ж віці діагностується значна частина захворювань алергічного генезу — обструктивного бронхіту, що потім може перей­ти в бронхіальну астму;

— в дошкільному віці перші випадки локалізованого патологічно­го процесу в шлунково-кишковому тракті (гастрит, дискінезія жовчо­вивідних шляхів);

— висока частота інфекційних захворювань.

Основні фізіологічні особливості:

— заключний етап фізичного розвитку;

— кісткова система — заміна молочних зубів на постійні зуби;

— становлення вегетативної нервової системи;

— емоційне і психологічне дозрівання, становлення особистості;

— статевий розвиток;

— фізіологічні особливості становлення серцевої діяльності, час­тота серцевих скорочень;

— частота і тип дихання;

— різка зміна функцій ендокринних залоз.

Характеристика патологічних станів:

— варіабельність фізичного розвитку (ожиріння, гігантизм);

— відносно рідкі запальні захворювання органів дихальної систе­ми, частішає бронхіальна астма;

— ревматизм — одне із частих захворювань;

— локалізація патологічних процесів шлунково-кишкового трак­ту (гастрит, дуоденіт, холецистит, виразкова хвороба);

— у молодшому шкільному віці зберігається висока частота інфек­ційних захворювань;

— патологія кісткової системи — карієс зубів, сколіоз;

— вегетативні порушення.

2. ЦЕНТРАЛЬНА НЕРВОВА СИСТЕМА

Головний мозок є найбільшим органом у новонародженого. Його маса становить у середньому 1/8—1/9 маси тіла, а до кінця 1-го року життя — 1/11—1/12, тоді як у дорослого — тільки 1/40 маси тіла. У дитячому віці мозок росте порівняно мало: його маса збільшується в 3,76 разу, а маса всього тіла — у 21 раз. За зовнішнім виглядом мозок дитини в загальних рисах нагадує мо­зок дорослого, хоча борозни виражені слабше, деяких зовсім не­має. Проте за своєю мікроскопічною будовою головний мозок є незрілим органом, дуже багатий на воду. Майже немає мієлінових оболонок нервових волокон, на розрізі сіра речовина мало відрізняється від білої. Ця особливість головного мозку мікроскопічно визначається до 4—5 років, коли він ще розвивається морфологічно. Але ознаки незрілості у різ­них відділах виражені неоднаково. Найбільш зрілими є старі в ево­люційному відношенні ділянки, що містять життєво важливі цен­три (мозковий стовбур і гіпоталамус). Найменш зрілою (морфо­логічно і функціонально) є кора великого мозку. Хоча вона функціо­нує вже у новонародженого, значення її в цьому віці невелике. У новонароджених у функціональному відношенні переважає вплив таламопалідарної системи, що спричинює рефлекторно-стерео­типний і атетозоподібний характер рухів. Згодом дедалі більшого значення набуває функція смугастого тіла і кори великого мозку, рухи стають координованими і цілеспрямованими, у пове­дінці дитини все більшу роль відіграють умовні рефлекси, що починають формуватися у перші місяці життя.

Спинний мозок у момент народження є зрілішим утво­ренням. Відносно хребта він довший, ніж у дорослого, доходячи у новонароджених до нижнього краю II поперекового хребця.

Спинномозкова рідина новонародженої дитини дещо відрізняється від спинномозкової рідини старших дітей. Вона багатша на клітини і білок. В 1 мл спинномозкової рідини ново­народженої дитини налічується в середньому 15 клітин. Вміст білка може досягати 600—1000 мг/л, а у недоношених дітей — 1500—1800 мг/л. Вміст клітин з віком поступово зменшується і становить у 3 міс незалежну від віку кількість — 4 клітини в 1 мл. Вміст білка також зменшується, досягаючи мінімуму У віці 3—9 міс (200 мг/л). Гемато-енцефалічний бар'єр новонароджених дітей проникніший, співвідно­шення між рівнем глюкози спинномозкової рідини і крові вище. Воно становить не менш як 2/3, тим часом як пізніше рівень глюкози спинномозко­вої рідини може дорівнювати половині його рівня в крові.

Периферичні нерви. Основною особливістю є порівняно пізня мієлінізація черепних нервів, що закінчується у 15-місячному віці, а спинномозкових — у 3—5 років. Через відсутність мієлінової оболонки або неповної мієлінізації швидкість прове­дення збудження по нерву в перші місяці життя знижена.

Вегетативна нервова система функціонує у дитини з мо­менту народження, коли зливаються окремі вузли і утворюються могутні сплетення симпатичної частини вегетативної нервової системи.

3. ШКІРА І ПІДШКІРНА ЖИРОВА КЛІТКОВИНА

Шкіра новонародженої дитини має характерні особливості (див. с. 16). Часто на кінчику і крилах носа, іноді й на щоках мо­жна помітити жовтувато-білі точки — нагромадження секрету у вивідних протоках сальних залоз. Потові залози в перші 3 міс функціонують слабко. Шкіра буває вкрита пушком, особливо на плечах і спині. Звичайно діти народжуються з волоссям на голові, переважно темним і досить рідким, а деякі діти — з майже лисою головою або ж з густим чорним волоссям, яке пізніше змінюється рідшим і світлішим. Взагалі колір волосся у подальшому може змінюватися. Вії і брови у новонароджених розвинені слабко. У ранньому дитинстві вони інтенсивно ростуть, досягаючи у дітей 5 років майже такої самої довжини, як і в дорослих.

У старшому шкільному віці під впливом гормонів статевих залоз з'являється волосся на лобку й у пахвових ямках, у юнаків починають рости вуса й борода.

Нігті у доношених новонароджених досягають кінчиків пальців.

У дітей переддошкільного віку шкіра має добре розвинену капілярну сітку. Вона виконує захисну і терморегулювальну функції, бере участь в обміні речовини. Терморегулювальна функція у немовлят недосконала через відносну тонкість шкіри, слабо розвинену функцію потових залоз, недосконалість нервової регуляції просвіту її судин. Велике практичне значення має утво­рення у шкірі дитини холекальциферолу (вітаміну Д}) під впли­вом сонячного світла, точніше, ультрафіолетових променів. Кількість холекальциферолу. що утворюється у шкірі, безпосере­дньо залежить від часу та інтенсивності ультрафіолетового опромінювання шкіри.

Підшкірна жирова клітковина у плода з'являється в останні 2міс вагітності. У доношених новонароджених та у немовлят вона добре розвинена. Особливістю немовлят є наявність в товщі
щік жирових тіл, що надають їм пружності і полегшують акт ссання. У виснаженої дитини підшкірна жирова клітковина зни­кає насамперед зі стінок живота, з тулуба, потім з кінцівок, а далі з обличчя. Останніми зникають жирові тіла на щоках. Тому стан харчування дитини ніколи не можна оцінювати за обличчям. Ди­тину у всіх випадках необхідно оглядати роздягненою.

ТЕМПЕРАТУРА ТІЛА

Постійна температура людського тіла підтримується за допо­могою утворень, які знаходяться в гіпоталамусі. їх називають центром терморегуляції. Цей центр керує біохімічними процеса­ми, що забезпечують теплопродукцію, і регулює тепловіддачу. Остання залежить від величини шкірного кровообігу, від випаро­вування води з поверхні шкіри і легень. М'язи, скорочуючись, також забезпечують теплоутворення.

Температура, що її вимірюють у прямій кишці (ректально), найточніше відображає температуру внутрішнього середовища організму. Вона на 0,3—0,5 °С вища, ніж температура, яку вимірюють у пахвовій або паховій ділянці. Ректальна температу­ра тіла дитини відразу після народження перебуває в межах 37,7—38,2 °С. Вона дещо вища, ніж у матері, і свідчить про здатність плода до самостійної теплопродукції. Протягом 2— З год ця температура через підвищену тепловіддачу знижується на 2—2,5 °С, досягаючи протягом доби 37 °С. Надалі вона зали­шається на кілька десятих градуса вищою, ніж температура у до­рослих, поступово наближаючись до неї. ■

У немовлят регуляція тепловіддачі шляхом зміни шкірного кровообігу і потовиділення дуже недосконала, майже відсутня здатність підвищувати теплоутворення внаслідок збільшення м'я­зової роботи. Відносно велика поверхня тіла збільшує теп­ловіддачу. Тому немовля перебуває у несприятливих умовах що­до підтримання постійної температури тіла. Дуже недосконалою є терморегуляція у новонароджених, особливо недоношених, дітей, які часто не справляються з коливанням температури нав­колишнього середовища, через що вони переохолоджуються або перегріваються. Важливо підтримувати необхідну температуру в приміщенні, де є новонароджена дитина. Якщо вона не здатна підтримувати нормальну температуру тіла, її слід помістити в кювез, або інкубатор, — апарат, який створює в камері певну тем­пературу і вологість повітря. Для немовлят поза періодом новонародженості характерні менші коливання температури тіла про-

тягом доби, ніж у дорослих (відповідно 0,4 °С і 1 °С). З віком підвищується здатність дитини підтримувати температуру свого тіла в нормальних межах (36—37 °С) незалежно від змін темпе­ратури навколишнього середовища. Недосконалість терморегу­ляції у дітей раннього віку нерідко проявляється також як гіпертермічний синдром — підвищення температури тіла понад 39,5 °С під час інфекційно-запальних захворювань.

ІY. КІСТКОВА СИСТЕМА

Окостеніння, тобто заміна сполучної та хрящової тканини кістковою, починається ще у внутрішньоутробний період і триває до настання статевої зрілості. Кістки дитини, порівняно з такими у дорослих, містять більше води і менше мінеральних речовин, м'якші, еластичніші та менш ламкі. Маленькі діти часто перено­сять значні травми без переломів кісток. Поява точок окос­теніння, які можна виявити за допомогою рентгенологічного дослідження, має певну закономірність. У практичній діяльності необхідно знати фізіологічні терміни закриття тім'ячок і швів черепа, а також час прорізування зубів, що відображує перебіг процесів окостеніння.

Пропорції дитячого черепа відрізняються від пропорцій чере­па дорослої людини. У дітей значно переважає мозкова частина. На голові новонародженого розрізняють такі шви: лобовий шов (між лобними кістками), вінцевий (між обома лобними і обома тім'яними кістками), стрілоподібний, або сагітальний (між тім'яними кістками) і лямбдоподібний (між обома тім'яними і потиличною кістками), тім'янососковий (між висковою і тім'яною кістками з кожного боку).

Переднє тім'ячко знаходиться у місці стику вінцевого і стрілоподібного швів. Воно з'єднує 4 кістки (2 лобні і 2 тім'яні) і має ромбоподібну форму. Гострий кут ромба спрямований упе­ред, а тупий — назад. Заднє тім'ячко розташоване на місці з'єд­нання стрілоподібного і лямбдоподібного швів і має трикутну форму. Бічних тім'ячок налічується по два з кожного боку, при­чому клиноподібні тім'ячка визначаються на місці сходження тім'яної, лобної, вискової і великого крила клиноподібної кісток, а соскоподібні розміщені на стику тім'яної, потиличної і вискової кісток і мають неправильну форму.

Після народження у дітей відкритими є переднє тім'ячко і шви черепа, у 25% новонароджених — заднє тім'ячко. Бічні тім'ячка бувають відкритими тільки у глибоконедоношених новонародже­них. Шви черепа остаточно закриваються після 2 років. Заднє тім'ячко закривається протягом 1-го тижня, іноді закриття триває до 3 міс. Терміни закриття переднього тім'ячка у здорових дітей

становлять 8—18 міс. У разі захворювання на рахіт закриття пе­реднього тім'ячка затримується, у разі мікроцефалії воно настає передчасно. Враховуючи великі індивідуальні коливання, робити діагностичні висновки, грунтуючись на одних тільки термінах закриття переднього тім'ячка, треба дуже обережно.

Показником правильності розвитку і формування кісткової системи є процес прорізування зубів, що відбувається в два ета­пи: поява молочних зубів і заміна їх постійними. Молочних зубів 20, постійних — 32. Терміни прорізування зубів у різних дітей неоднакові. Перші молочні зуби (медіальні різці) починають прорізуватися у 6—8 міс, проте у здорових дітей можливі відхилення (4—9 міс). Латеральні різці прорізуються, як правило, у 9—12 міс, перші корінні зуби — у 12—15 міс, ікла — у 17— 20 міс, другі корінні — у 21—24 міс. Таким чином, прорізування молочних зубів закінчується у 2—2,5 року. Це фізіологічний процес, який не спричинює захворювань. Досить постійним є порядок прорізування зубів, однак і тут можливі відхилення. Для молочних зубів порядок прорізування схематично можна зобра­зити за такою формулою:

75632:23657

7564 1:14657

У 5—8 років прорізуються перші постійні зуби — великі корінні (моляри), а з 7—8 років починається заміна молочних зубів постій­ними, яка відбувається в тому самому порядку, що й прорізування.

М'ЯЗОВА СИСТЕМА

М'язові волокна у дітей товщі, ніж у дорослих. У новонаро­джених м'язова маса становить 24% маси тіла, тоді як у дорослих — близько 42%. М'язи ростуть інтенсивніше, ніж інші органи. Ріст м'язової маси відбувається майже повністю внаслідок стовщення, а не збільшення кількості м'язових волокон, до того ж найінтенсивніше в період статевого дозрівання.

У новонароджених дітей спостерігається фізіологічне підвищення м'язового тонусу згиначів, яке утримується до 2 міс на верхніх кінцівках і до 3—4 міс — на нижніх.

Y. ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК ДИТИНИ

Для того щоб правильно оцінити фізичний розвиток дитини, необхідно знати закономірності росту дитячого організму. На основі зважування і вимірювання великої кількості здорових дітей одержано середні показники (маса тіла, зріст, окружність голови, грудної клітки, живота) фізичного розвитку, а також цен-

тильний розподіл цих показників. Порівняння показників розвитку кожної дитини з середнім значенням дає приблизне уявлення про її фізичний розвиток. Повніше уявлення можна дістати, користу­ючись для порівняння перцентильними графіками або таблицями.

Маса тіла доношеної новонародженої дитини звичайно стано­вить 2500—4500 г. Середня маса новонароджених хлопчиків — 3400 г, дівчаток — 3300 г. Характерною є фізіологічна, або тран-зиторна, втрата маси тіла у новонароджених, яка не повинна пе­ревищувати 8% (див. с. 20). У більшості новонароджених (за умови доброї лактації у їхніх матерів) з 4—5-го дня маса тіла по­чинає знову підвищуватися і досягає початкового рівня на 7— 10-й день.

Протягом 1 -го року життя швидко збільшується маса тіла ди­тини (тим швидше, чим менший її вік). У 4—5 міс маса тіла по­двоюється відносно маси тіла під час народження і потроюється на кінець 1-го року життя. За 1-й місяць дитина набирає менше маси, ніж за 2-й, оскільки фізіологічна втрата її компенсується звичайно до початку або кінця другого тижня.

Середні значення приросту маси тіла за кожний місяць пер­шого півріччя становлять (г):

1-й місяць — 500—600 2-й місяць — 800—900 3-й місяць — 700 4-й місяць — 600 5-й місяць — 500 6-й місяць — 500

Орієнтовно щомісячний приріст маси тіла протягом 1-го року життя можна визначити за такою формулою:

800 г —(50: п),

де п — вік у місяцях.

Так, на 6-му місяці маса тіла дитини має збільшитися на 500 г:

800 г — (50 • 6).

Ця формула дає, проте, завищені значення для 1-го місяця життя і занижені — для 2-го місяця. Належну масу тіла дитини будь-якого місяця 1-го року життя можна приблизно встановити за такою формулою:

Належна маса = маса під час народження + (а ■ п),

де а = 650 г для І півріччя і 550 г — для II півріччя.

Так, дитина, що народилася з масою тіла 3500 г, у 7 міс по­винна важити:

3500 г + (550 г • 7) = 7350 г.

Точніше масу тіла на 1-му році життя можна визначити за формулою, яку наводять К.В.Мазурін та І.М.Воронцов (1985): для І півріччя за цією формулою маса тіла дорівнює:

маса тіла під час народження + (800 ■ п),

де п — кількість місяців, 800 — середній щомісячний приріст маси тіла протягом І півріччя.

Для II півріччя життя маса тіла дорівнює:

маса тіла під час народження + (800 ■ 6) + 400 г ■ (п - 6),

де 800 г • 6 — збільшення маси тіла за І півріччя, п — вік у місяцях, 400 г — середній щомісячний приріст маси тіла за II півріччя.

Річна дитина в середньому важить 10 кг.

Після 1-го року життя темпи зростання маси тіла поступово знижуються, збільшуючись лише в період статевого дозрівання. Приблизно масу тіла дитини у віці 2—11 років можна визначити за такою формулою:

10кг+ (2-її),

де п — кількість років. Так, дитина у 10 років повинна важити:

10 кг+ (2- 10)= 30 кг.

Найбільші індивідуальні коливання як маси тіла, так і зросту спостерігаються в період статевого дозрівання.

Зріст (довжина тіла) новонародженої дитини дорівнює 48— 52 см, в середньому — 50 см. УЗ міс середній зріст становить 60 см, у 9 міс — 70 см, в 1 рік — 75 см для хлопчиків і на 1—2 см мен­ше — для дівчаток. Середній зріст дитини віком понад 1 рік мо­жна встановити за форі^гулою:

75 см + (5 см • п),

де п — число років. Так, у 7 років зріст повинен бути таким:

75см+-(5ом- 7)= 110см.

Зріст дитини можна визначити також за іншою формулою. У 4 роки зріст дитини становить 100 см. Якщо дитині менше ніж 4 роки, її зріст дорівнює:

100 см-8 (4-п),

де п — кількість років.

Якщо дитині більше 4 років, то її зріст дорівнює:

100 см+ 6 (її-4),

де п — кількість років.

Різні частини тіла дитини ростуть неоднаково швидко, найінтенсивніше — нижні кінцівки, довжина їх за весь період росту збільшується у 5 разів, тим часом як довжина верхніх кін­цівок — у 4 рази, тулуба — у 3 рази, а висота голови — у 2 рази. Голова новонародженої дитини становить приблизно 1/4 довжи­ни всього тіла, голова 6-річної дитини — 1/6 і дорослого — 1/8.

Окружність голови новонародженого дорівнює 34—35 см. Особливо інтенсивно збільшується окружність голови у перші місяці життя: у І триместрі — по 2 см за кожен місяць, у II три местрі — по 1 см за 1 міс і в II півріччі — в середньому по 0,5 см за 1 міс. Найбільші індивідуальні відмінності окружності голов^-спостерігаються у пубертатний і дорослий періоди.

Середні значення окружності голови у дітей різного віку такі:

Дата добавления: 2014-01-11