Загальні(купівельний попит, Специфічні

План

Тема № 3: Методи вивчення потреби у товарах роздрібних та оптових підприємств

Воображение

Воображение – это психический процесс создания новых обра­зов на основе прошлых восприятий.

Воображение основано на творческом комби­нировании уже имеющихся представлений, впечатлений и знаний. Самый фантастический вымысел всегда состоит из элементов, взя­тых из жизни, из прошлого опыта. Образы воображения могут воз­никнуть лишь на основе имеющихся представлений.

Хорошо развитое воображение необходимо не только ученому, худож­нику, писателю, но и конструктору, инженеру, специалисту в области менеджмента и маркетинга, представителям большого числа других профессий и специальностей.

Воображение может быть разных видов.

1. Непроизвольное (или пассивное), т. е. образы возникают помимо воли и желания человека, сами собой (например, сновидения).

Неудовлетворение материальной или духовной потребности мо­жет непроизвольно вызвать в сознании яркое представление той си­туации, в которой эта потребность могла бы быть удовлетворена.

2. Произвольное (или активное) воображение - человек усилием воли заставляет работать свое воображение, чтобы решать свои проблемы (творческое воображение -Циолковский конструировал летательный аппарат, ставший прообразом космической ракеты; ребенок в играх выступает в разных ролях; написание сочинений на своб.тему; мечта ( ведет к стремлению ее достичь ), чтение географических карт).

Важное значение воображения состоит в том, что оно позволяет человеку представить результаты труда до его начала. Человек вначале создает будущее в воображении, а затем воплощает в своей практике.

Известны факты, свидетельствующие о том, что с помо­щью воображения, чисто волевым путем, человек может влиять на органические процессы: изменять ритмику дыхания, частоту пульса, кровяное давление, температуру тела. Данные факты лежат в основе аутотренинга, широко используемого для саморегуляции.

Лекція 2

Тема: «Значення і задачі вивчення купівельного попиту у торгівлі»

1. Мета та задачі вивчення купівельного попиту у торгівлі. Види попиту.

2. Методи вивчення та аналіз попиту для визначення потреби у товарах для підприємств торгівлі з різними формами власності.

3. Аналіз продажу товарів за ярликами, вкладишами, товарними чеками.

Попит – це складне соціально-економічне явище.

Попит – це кількість товару, який покупці бажають і можуть придбати на протязі певного проміжку часу.

Основні складові попиту:

· споживчі вимоги;

· мотиви покупки;

· платоспроможність споживачів;

· об’єм попиту;

· динаміка цін.

Оцінка сформованого попиту базується на сукупності інформації, отриманої в результаті дослідження (опитування) споживачів продукції.

Види інформації, яку необхідно отримати при вивчені попиту:

1. Соціально-економічна – представляє собою дані про потреби та покупацькі можливості, тенденції розвитку попиту і його залежність від соціального положення покупців (рівень доходів, грошового еквіваленту, життєзабезпе-чення).

2. Суб’єктивно-психологічна інформація – характеризує мотиви придбання товарів, відмови від покупок, стійкість смаків та звички покупців.

3. Товарознавча інформація – відображає споживчі оцінки властивостей товарів, параметри їх якості, відношення покупців до форми та оздоблення виробів, вимоги до розфасовки та упаковки.

4. Соціально-демографічна інформація – характеризує контингент покупців, відомості про місце їх проживання, вік, сімейне положення.

5. Інформація про конкретні умови продажу товарів, режим роботи торгового підприємства.

Головна мета вивчення попиту в підприємствах торгівлі – правильне формування асортименту і своєчасне поповнення його потрібними виробами у відповідності із змінюючим попитом населення.

Задачі вивчення попиту:

1. Дозволяє активно впливати на виробництво з метою випуску товарів, відповідних попиту.

2. Дозволяє раціонально управляти товарними запасами.

3. Дізнатися про кількість та асортимент продукції, що випускається.

4. Впливати на смаки споживачів, раціональне споживання і т.д.

Види попиту:

1. Реалізований – це попит на товари, які вже продані.

· стійкий – пред’являється на певний товар, і не припускає його заміну (продовольчі товари).

· нестійкий – формується остаточно в магазині в процесі ознайомлення покупця з товарами і їх властивостями (непродовольчі товари).

· імпульсивний – сформований під впливом реклами, пропозиції продавця.

2. Незадоволений – попит, який незадоволений через погану якість товару, високу ціну, низький рівень обслуговування, відсутність товару.

3. Формуючий – можливий (потенційний) попит населення на нові товари.

4. Індивідуальний – ситуація, коли на ринку один покупець.

5. Нерегулярний – на сезонні товари.

6. Підвищений – виникає в результаті дефіцитності ринку на певний товар.

7. Ажіотажний – підвищений попит, який виникає при ажіотажному підвищені цін чи змінах в грошовому обороті.

8. Падаючий – попит на товар, реалізація якого зменшується.

9. Еластичний – який змінюється залежно від рівня доходів і цін.

Мета вивчення реалізованого попиту – постійне спостереження за ходом реалізації товарів, її асортиментної структури і станом запасів; це знаходження кількісних співвідношень окремих товарів і їх різновидів в загальному об’ємі реалізації.

Методи вивчення реалізованого попиту:

1. за товарними чеками на продані товари;

2. за подвійними ярликами (швейні, трикотажні вироби, взуття)

3. електронний облік (ЕОМ) – штрих-коди;

4. балансовий метод

Балансовий метод розраховується за допомогою формули:

Р = Зп + П – Зк – Др

Зп + П = Р + Др + Зк ( баланс )

де: Зп – запаси на початок періоду

П – поступлення товарів

Р – реалізація товарів

Др – документований розхід

Зк – запаси на кінець періоду

Документований розхід – це відпуск товарів, не пов’язаний з продажем населенню; це передача товарів іншим магазинам, повернення браку постачальникам, уцінка товарів (якщо облік ведеться в грошовому виразі).

Незадоволений попит – це реєстрація запитів населення на відсутні в продажу товари, направлена на виявлення масовості і ступеня регулярності цих запитів, з метою визначення розміру і асортименту необхідних допоміжних товарних ресурсів, котрі змогли б забезпечити безперебійність торгівлі.

Методи вивчення незадоволеного попиту:

1. За допомогою контрольних листків.

2. Закази покупців на товари, які є в достатній кількості, але тимчасово відсутні. (Фіксуються закази в спеціальних журналах).

3. Опитування покупців, що не здійснили покупку і з’ясування причини не здійснення покупок.

Відношення кількості покупців, що не здійснили покупку до суми, що здійснили і не здійснили покупку, в якійсь мірі характеризує рівень незадоволеного попиту.

Мета вивчення формуючого попиту – вияснити відношення покупців до нових товарів.

Методи вивчення формуючого попиту:

1. Виставки-продажі;

2. Шляхом співставлення даних реалізації та запасів нових та вже довгий час реалізуємих товарів.

3. Опитування населення (анкети).

4. Механічні опитування, шляхом на жаття кнопки на спеціальних пристроях (Населення голосує «за» чи «проти» нового товару).

виробництво товарів).

Специфічні чинники:

1. тип і розмір магазину, S торгового залу;

2. технічна оснащеність магазину;

3. торговий профіль (прод., непрод. тов.)

4. спеціалізація (взуття, тканини, хліб і т.д.)

5. метод продажу

6. умови товаропостачання (передусім наявність постійних джерел);

7. чисельність і склад населення, що обслуговується;

8. транспортні умови (наявність доріг з твердим покриттям, зупинки громадського транспорту);

9. наявність інших роздрібних підприємств в зоні діяльності даного магазину.

Основний чинник, що впливає на формування

асортименту – купівельний попит.

При формуванні асортименту необхідно враховувати характер попиту, що пред’являється (стійкий, альтернативний, імпульсивний).

Істотним чинником формування

асортименту є ціна товару.

Формування асортименту не можна вести відірвано від зони діяльності торгових підприємств:

Ø підприємства, що обслуговують житлову зону в межах пішохідної доступності;

Ø підприємства, що обслуговують місто і села.

4 Принципи асортиментної політики:

1. відповідність асортименту характеру і об’єму споживчого попиту в даному районі.

2. комплексне задоволення попиту;

3. забезпечення широти та глибини асортименту;

4. дотримання стійкості асортименту;

5. забезпечення рентабельності підприємства.

Етапи формування асортименту:

Процес формування асортименту товарів в магазині складається з трьох етапів:

I. встановлюється груповий асортимент товарів в магазині (визначається його асортиментний профіль);

II. формування асортименту проводяться розрахунки структури групового асортименту, визначаються кількісні співвідношення окремих груп товарів;

III. (заключний) визначається внутрішньо груповий (розгорнутий) асортимент, тобто здійснюється підбір конкретних різновидів товарів в межах кожної групи.

Приклад: формування асортименту товарів в універмазі.

(за споживацькими комплексами).

«Товари для жінок», «товари для чоловіків», «дитячі товари», «парфумерно-косметичні».

Мікрокомплекси:

«верхній одяг», «сорочки» «одяг дитячій»

«сукні» «костюми» «іграшки»

«Білизна» «Взуття» «Для новонароджених»

«коляски»

До складу кожного мікрокомплексу входять товари певних найменувань, які в свою чергу діляться на різновиди.

Дата добавления: 2014-01-15