Суть і типи економічних систем

У процесі господарської діяльності економічні відносини між людьми функціонують як певна система, яка включає об’єкти цих відносин та специфічні форми економічних зв’язків між ними.

Економічна система – це особливим чином впорядковані зв’язки між економічними суб’єктами (виробниками і споживачами матеріаль­них та нематеріальних життєвих благ).

В економічній системі господарська діяльність людей завжди є організованою, скоординованою тим чи іншим чином.

Продуктивні сили є провідним компонентом будь-якої економічної системи, однак визначальним її елементом є економічні відносини.

Зокрема, соціально-економічні відносини визначають тип сис­теми (наприклад, пануюча приватна власність утворює один тип систе­ми, пануюча державна – інший), а організаційно-економічні відно­сини є середовищем зв’язків між усіма елементами економічної систе­ми; саме вони ніби “склеюють” компоненти системи у єдине ціле (про­дуктивні сили, власність та економічний механізм реалізуються через організаційно-економічні відносини).

Специфіка вказаних елементів економічної системи визначає зміст процесу праці і процесу виробництва, виробничі можливості еконо­міки, результат виробництва (ефект виробництва, або продукт), його ефективність (співвідношення результатів і витрат).

Виробничі можливості економічної системи обмежені рідкісністю виробничих ресурсів, їх рідкісність з розвитком суспільства, як правило, зростає, адже поступово вичерпуються невідтворювані природні ресур­си, а зростання і розширення економічних потреб зумовлює обмеже­ність інших ресурсів. Тому перед суспільством постає проблема еконо­мічного вибору, стаючи основною проблемою ефективного функціону­вання економічної системи.

Відображенням проблеми економічного вибору суспільства є методи вирішення трьох основних питань економіки:

1) Що виробляти? Які з можливих товарів та послуг повинні вироблятися даною економічною системою і протягом якого часу?

2) Як виробляти? За якої комбінації виробничих факторів, із застосуванням якої технології і організації виробництва повинні створю­ватися обрані життєві блага?

3) Для кого виробляти? Хто буде споживати створені продукти, оплачувати товари, здобуваючи від цього корисність? Яким буде дохід нації від виробництва даних товарів і послуг?

Економічну систему розглядають як плинне, мінливе явище, яке формується і проходить через певні ступені і фази розвитку. У взаємодії та перетворенні різних систем складається економічна цілісність сучасного світу.

У світовій економічній літературі найбільш доцільною визна­на класифікація економічних систем за двома основними ознаками:

Ø формою власності на засоби виробництва;

Ø способом координації (регулювання) економічної діяльності.

На основі цих та деяких інших ознак виділяють такі типи економічних систем:

1) традиційна аграрна, або натуральна (самодостатня) еконо ­міка;

2) ринкова економіка;

3) централізована (планова, командно-адміністративна) еконо­міка;

4) регульована ринкова економіка.

Визначальні риси названих типів економічних систем відображені в таблиці 2.1.

Табл. 2.1. Характеристика типів економічних систем

Визначальні ознаки системи	Натуральна (традиційна) економіка	Ринкова економіка	Планова економіка	Регульована ринкова економіка
Форма виробництва	Натуральна	Товарна	Товарна	Товарна
Пануюча форма власності	Переважно общинна	Приватна	Державна	Змішана (за провідної ролі приватної)
Поділ праці	Нерозвинений	Розвинена система поділу праці	Розвинена система поділу праці	Розвинена система поділу праці
Продуктивні сили	Продуктивні сили доіндуст­ріального типу	Продуктивні сили індуст­ріального типу	Продуктивні сили індуст­ріального типу	Продуктивні сили постінду­стріального типу
Тип економічних зв’язків	Безпосередній між виробництвом і споживанням	Ринковий	Плановий	Ринковий

Якщо об’єктами економічної системи є продуктивні сили, соціа­льно-економічні і організаційно-економічні відносини, господарський механізм регулювання системи та їх різноманітні форми прояву, то варто виділити і її суб’єкти:

Ø домашні господарства – власників виробничих ресурсів і спожи­вачів товарів і послуг;

Ø підприємства (фірми) – споживачів виробничих ресурсів і виро­бників товарів і послуг;

Ø банки та інші кредитно-фінансові установи регулюють рух гро­шової маси і фінансові потоки, необхідні для нормального функціону­вання економіки;

Ø державу (уряд) як суб’єкт економіки, який забезпечує доцільне функціонування національної економіки, контроль над ринком для забе­зпечення суспільних потреб.

Домашні господарства забезпечують виробництво та відтворен­ня ресурсу праці (робочої сили), постачають виробничі фактори, само­стійно приймають господарські рішення, прагнуть до максимального задоволення потреб своїх членів, використовуючи доходи від продажу ресурсів.

Фірми (підприємства) функціонують заради одержання доходу (прибутку) на принципах ризику і відповідальності, прагнуть до його максимізації, самостійно приймають господарські рішення, використову­ють економічні ресурси для створення життєвих благ з метою їх про­дажу (обміну), а прибуток – для особистого споживання його власників і для розширення виробництва.

Банки виконують функції по перетворенню вільних грошових кош­тів у капітал, є посередниками в його розміщенні і платежах.

Держава (уряд) здійснює політичну і юридичну владу, реалізуючи функції державного регулювання економіки.

Динамічне функціонування економічної системи забезпечує вироб­ництво, розподіл, обмін і споживання життєвих благ.

Тип економічної системи визначається пануючою формою вла­сності на економічні ресурси. Зокрема, основою традиційної (само­достатньої, натуральної) економіки є колективна власність сусідсь­кої чи сільської общини (у первісному суспільстві), яка може поєдну­ватись з елементами приватної і державної власності (у рабовласниць­кому і феодальному суспільствах), ринкової економіки – приватна власність у різноманітних її проявах, планової (командно-адміністра­тивної) економіки – державна власність з елементами колективної (колгоспно-кооперативної) власності, регульованої ринкової еко­номіки – насамперед корпоративна приватна та інтегрована вла­сність, а також фактично усі форми власності. Тому сучасну ринкову економіку часто називають змішаною економікою (у ній “змішано” різноманітні форми власності при провідній ролі приватної).

Дата добавления: 2014-01-11