Рухливість нижніх країв легень в нормі

Розташування нижніх меж легень в нормі.

Місце перкусії	Права легеня	Ліва легеня
Пригру динна лінія	V – міжребер’я	--
Середньо-ключична лінія	VI – ребро	--
Передня підкрильцева лінія	VII – ребро	VII – ребро
Середня підкрильцева лінія	VIII – ребро	VIII – ребро
Задня підкрильцева лінія	IX – ребро	IX – ребро
Лопаткова лінія	X – ребро	X – ребро
Прихребтова лінія	остистий паросток XI грудного хребця	остистий паросток XI грудного хребця

Визначення екскурсії легень. Топографічна перкусія служить також для визначення ступеня рухливості легеневих країв. Розрізняють рухливість активну і пасивну. Відстань між положеннями краю легені при максимальному вдисі і максимальному видисі називається величиною дихальної екскурсії легеневого краю. Найбільшу дихальну рухливість нижній край легень має по середній аксилярній лінії (8 см).

Рухливість нижнього краю легені справа визначають по 3 лініях: середньо-ключичній, середній аксилярній і лопатковій. Фізіологічні коливання активної рухливості легень наведені в табл.

Топографічні	Рухливість нижнього краю, см
Лінії	Права	Ліва
	вдих	видих	сумарна	вдих	видих	сумарна
Середньо-ключична	2-3	2-3	4-6	--	--	--
Середня аксилярна	3-4	3-4	6-8	3-4	3-4	6-8
Лопаткова	2-3	2-3	4-6	2-3	2-3	4-6

Рухливість нижнього краю визначається так: спочатку знаходять нижню межу легені при нормальному фізіологічному диханні і відмічають її дермографом. Потім пропонують зробити хворому максимальний вдих і затримати дихання. Палець-плесиметр перед вдихом повинен знаходитись на виявленій лінії нижньої межі легені. Потім за глибоким вдихом продовжують перкусію, поступово зміщуючи палець вниз до появи абсолютної тупості, де по верхньому краю пальця роблять другу помітку. Потім хворий робить максимальний видих та на його висоті затримує дихання, потім проводять перкусію вверх до появи ясного легеневого звуку і по нижньому краю пальця роблять третю помітку. Потім вимірюють відстань між другою і третьою відмітками.

Тому доцільнішим є визначення екскурсії легені по згаданих лініях спочатку на фазі затриманого глибокого видиху (перша відмітка), потім на фазі глибокого вдиху (перкусія вниз до тупого звуку, де ставиться друга відмітка).

Пасивна рухливість легеневих країв зв’язана з зміною положення тіла і властива переважно нижньому краю. При переході з горизонтального і вертикальне положення печінка внаслідок своєї маси зміщується вниз, тягнучи за собою купол діафрагми, а за ним нижній край легень вниз на 1-2 см.

Межі легеневих часток. Права легеня складається з трьох, а ліва – з двох часток.

Визначення простору Траубе. Зліва в межах передньої підкрильцевої лінії знаходять реберний кут і перкутують медіально по реберній дузі до печінкової тупості і роблять помітку з боку ясного (тимпанічного) звуку. При цьому палець-плесиметр кладуть перпендикулярно до реберної дуги. Потім з тієї ж самої вихідної точки перкутують в напрямку до селезінки по ходу Х ребра. В ділянці переходу тимпанічного звуку в тупий роблять помітку з боку ясного звуку. Палець-плесиметр ставиться перпендикулярно до Х ребра. З’єднуються обидві точки прямою лінією, яка з нижнім краєм лівої реберної дуги створює проекцію півмісяцевого простору Траубе на грудну клітку.

Дата добавления: 2014-01-11