Поняття волі і вольової дії. Етапи формування складного вольового акту

Воля є важливим компонентом психіки людини. Во­ля є здатністю робити свідомі (навмисні) дії, регулювати діяльність і керувати своєю поведінкою. Вона забезпечує виконання двох функцій: спонукальної (забезпечування активності людини) і гальмівної (стримування небажа­них проявів активності).

Вольові дії відрізняються від автоматичних рухів, які виконуються без участі свідомості. Коли рухи виконують­ся несвідомо, вони не можуть бути віднесені до вольових. Вольові дії відрізняються від безумовних рефлексів і не є уродженими. Вони виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини.

У психології розрізняють вольові дії — дії, в яких люди­на свідомо прагне до досягнення цілей. Вольова дія реалі­зується в простих і складних формах. Для складного вольо­вого акту характерне те, що дії передує врахування наслід­ків, усвідомлення мотивів, прийняття рішення тощо.

Складний вольовий акт проходить кілька етапів: 1) спонукання до здійснення, вольового акту (у більшості випадків це пов’язано з виникненням необхідності задо­волення потреби, які супроводжують емоційні стани: відчуття спраги, голоду й ін.); 2) уявлення мети дії; 3) уявлення засобів, необхідних для досягнення наміче­ної мети (при відсутності чи неясності цих уявлень вольо­вий акт виявиться нездійсненним або недосконалим); 4) намір здійснити певну дію; 5) рішення виконати дію; 6) вольове зусилля, пов’язане з «боротьбою» мотивів, тоб­то протиборством особистих позицій людини (розріз­няють об’єктивні і суб’єктивні труднощі); 7) прийняття рішення — визначення лінії поведінки в ситуації неви­значеності дій, які у певних умовах можуть привести до бажаного результату; 8) виконання дії і його поточне ко­ректування (виконання прийнятого рішення).

Вольові дії відбуваються відповідно до певних моти­вів. Мотив — психічне переживання, що спонукає і визначає вибір людиною дій. До мотивів можуть бути віднесені: почуття, прагнення, звички тощо. У своєму розвитку мотиви проходять певні етапи: 1) потяг (вихідний момент у розвитку мотивації волі; характерний для дітей ранньо­го віку і пов’язаний з елементарними почуттями задово­лення і невдоволення); 2) прагнення (незадоволена потре­ба починає усвідомлюватися у вигляді незрозумілого прагнення до певного об’єкта); 3) бажання (чітко визна­чене уявлення мети; бажання належить до майбутнього); 4) хотіння (до уявлення мети приєднується уявлення і про засоби її досягнення); 5) «боротьба» мотивів (стан внутрішнього коливання; завершується перемогою якого-небудь одного бажання). У «боротьбі» мотивів зіштов­хується «треба», «не хочу», «хочеться», «не слід», «бути чи не бути».

Основу виховання і формування волі становлять во­льові якості людини: цілеспрямованість (уміння підпо­рядковувати свої дії поставленим цілям); ініціативність (уміння починати дії за власного ініціативою); рішучість (уміння приймати обґрунтовані і тверді рішення); напо­легливість (уміння використовувати свої можливості у складних ситуаціях); самостійність (уміння критично

оцінювати поради інших людей і діяти з огляду на свої погляди); дисциплінованість (свідоме підпорядкування своєї поведінки загальноприйнятим нормам) та ін.

Вольова дія завершується прийняттям рішення і його виконанням. У цьому плані важливе значення має ви­окремлення видів рішень: 1) звичні рішення — харак­терні для простих вольових актів (майже невіддільні від конкретних бажань), «боротьба» мотивів зведена до мінімуму чи взагалі відсутня; 2) рішення без достатньої підстави — з метою вийти зі стану нерішучості, прийма­ються в екстремальних ситуаціях; 3) усвідомлені рішен­ня — приймаються і виконуються з обдумуванням і ана­лізом всіх обставин, усіх «за» і «проти», із розумінням сутності здійснюваних дій.

Дата добавления: 2014-01-15