Емоції і почуття

Емоції — це переживання людиною свого особистого став­лення до дійсності, його реакції на вплив внутрішніх і зовнішніх подразників. Емоційне переживання — це суб’єктивне відображення об’єктивної реальності, його виникнення наперед визначене впливом на нервову сис­тему людини об’єктивних явищ. Виникнення емоцій пов’язане із задоволенням чи незадоволенням потреб лю­дини. Ті або інші явища можуть викликати почуття задо­волення чи невдоволення, можуть порадувати чи засму­тити, подобатися чи не подобатися. Необхідно зазначити, що емоції істотно впливають на діяльність людини.

Поряд з терміном «емоції» у психології вживається також термін «почуття». Емоції і почуття в широкому значенні це синоніми. У вузькому значенні емоції — це переживання, що виникають у певний, конкретний мо­мент, у певній ситуації. Почуття виникають як результат узагальнення багатьох емоцій, пов’язаним з тим чи іншим об’єктом.

Існує різноманіття емоцій (емоційних переживань). Виникнення різних емоцій обумовлене не лише власти­востями впливів, але і суб’єктивними особливостями са­мого індивіда, його індивідуально-психологічними особ­ливостями, станом здоров’я, потребами, прагненнями, бажаннями тощо.

Емоційні переживання можуть бути класифіковані. Так, розрізняють позитивні і негативні емоції (характе­ризуються наявністю відтінків задоволення або невдово­лення). Емоції відрізняються також за ступенем збу­дження чи заспокоєння.

Є три класи емоцій:

1) настрої — стійкі переживання будь-яких емоцій. Вони є найбільш поширеним видом емоційних станів людини. їхні характерні риси: а) слабка інтенсивність; б) значна тривалість; в) невизначеність, «неусвідомленість»; г) своєрідний дифузійний характер (вони накла­дають відбиток на всі думки і дії людини в конкретний момент);

2) афекти — переживання, що вирізняються різко ви­раженою інтенсивністю і відносною короткочасністю. Характерні риси: а) бурхливий зовнішній прояв; б) корот­кочасність; в) певна «неусвідомленість» переживання; г) різко виражений дифузійний характер. Слід зазначити, що сильні афекти захоплюють особистість повністю;

3) почуття — переживання, що характеризуються відносною стійкістю і виділяють ті чи інші явища, що ма­ють стабільну мотиваційну значущість. Характерні ри­си: а) виразність і визначеність переживання; б) обмеже­на тривалість (почуття тривають не так довго, як настрої; їхня тривалість обмежена часом дії причини); в) усвідом­лений характер; г) предметність (зв’язок переживання з конкретними діями, обставинами). Почуття не мають ди­фузійного характеру.

Почуття у свою чергу можуть бути поділені на нижчі (пов’язані переважно з біологічними процесами, з задо­воленням чи незадоволенням природних потреб людини) і вищі (виникають у зв’язку з задоволенням чи незадово­ленням суспільних потреб).

Є три види вищих почуттів:

моральні (відображається ставлення індивідуума до вимог моралі): почуття обов’язку, дружби, людської гідності тощо;

інтелектуальні (пов’язані з пізнавальною сферою діяльності людини): почуття здогадки, упевненості, сум­ніву, подиву тощо;

естетичні (викликані красою чи потворністю явищ чи об’єктів, що сприймаються)

естетичні

Виникнення і розвиток емоцій обумовлений впливом таких чинників: спосіб життя індивідуума; особливості його діяльності; рівень інтелектуального розвитку; ха­рактер виховання; здатність переживати різні емоції. Емоції людини відображаються в різних емоційних ста­нах. Причому в процесі діяльності одні з них покращу­ють його життєдіяльність (стенічні), інші, навпаки, погіршують її (астенічні). Емоційні стани (радість, страх, гнів, сум та ін.) зовнішньо проявляються у зміні подиху (рис. 6) міміці, пантоміміці та ін.

Дата добавления: 2014-01-15