Використовуваність основних груп показників якості продукції

Використовуваність показників якості продукції

Класифікація естетичних показників

Підгрупа показників	Одиничні показники
Інформаційна виразність	Знаковість Оригінальність Стильова відповідність Відповідність моді
Раціональність форми	Функціонально-конструктивна обумовленість Ергономічна обумовленість Організованість об'ємно-просторової структури
Цілісність композиції	Тектонічність Пластичність Впорядкованість графічних і образотворчих елементів Чистота виконання контурів та сполук
Досконалість виробничого виконання стабільність товарного вигляду	Ретельність покриттів і опорядження Чіткість виконання фірмових знаків і супроводжувальної документації Стійкість до пошкоджень

Використовуваність основних груп показників якості продукції залежить від її виду, призначення, вимог споживачів і показана в табл. 11.3.

В таблиці 11.3 знак "+" означає Використовуваність, знак "-" — невико-риетовуваність, знак "(⁺)" — обмежену Використовуваність відповідних груп показників якості продукції. Знак "*" означає, що для груп 2 і 3 замість показників ремонтопридатності використовують показники відновлюваності.

Найменування груп показників якості продукції	Групи продукції
Сировина і природне паливо	Матеріали і продукти	Витрати вироби	Вироби, що не ремонтуються	Вироби, що ре­монту­ються
Група 1	Група 2	Група 3	Група 4	Група 5
1. Показники призначення	+	+	+	+	+
2. Показники надійності: безвідказності довговічності ремонтопридатності збережуваності	- - - +	- - (+)^* +	- - (+)^* +	+ + - +	+ + + +
3. Ергономічні показники	-	(+)	+	+	+
4. Естетичні показники	(+)	(+)	+	+	+
5. Показники технологічності	+	+	+	+	+
6. Показники транспортабельності	+	+	+	+	+
7. Показники уніфікації	-	-	(+)	+	+
8. Патентно-правові показники	-	(+)	+	+	+
9. Екологічні показники	(+)	(+)	(+)	(+)	(+)
10. Показники безпеки	(+)	(+)	(+)	(+)	(+)

3.Система управління якістю продукції, їх еволюція.

Управління якістю продукції – це дії, які виконуються при створенні і експлуатації чи споживанні продукції, з метою встановлення, забезпечення і підтримання необхідного рівня її якості.

На підприємствах і об'єднаннях діють комплексні системи управління якістю продукції (КСУЯП).

Система якості – це організаційна структура управління якості продукції.

Системний підхід до управління якості продукції почав здійснюватись ще з 1955 р.(у Саратові) і одержала назву:

«Система бездефектного виготовлення продукції» (БВП) – але до уваги брали тільки один показник якості – відсоток здачі продукції з першого пред'явлення. Потім на підприємствах Горького: запроваджується система ЯКНАРЗПВ (якість, надійність, ресурс з перших виробів).

Однак багаторічний досвід показав, що ця система не є універсальною.

Пізніше, була запроваджена система «НОРМ» - наукова організація робіт по збільшенню мото – ресурсів двигунів (Ярославське об'єднання «Автодизель»).

Подальший розвиток ці системи отримали на львівських виробничих об'єднаннях. Тут була розроблена і запроваджена «Система бездефектної праці» (СБП) (до уваги брали оцінку праці робітників – коефіцієнт якості).

Всі відомі системи послужиди розробці і впровадженню саме на підприємствах Львова.

КСУЯП – це сукупність технічних, організаційних, економічних, соціальних заходів, встановлених стандартами.

Головною метою КСУЯП – є вдосконалення організації виробництва для досягнення високих темпів поліпшення якості продукції, що випускається, в інтересах підвищення ефективності суспільного виробництва, найбільш повного задоволення потреб населення, народного господарства, експорту.

В умовах ринкової економіки проблема якості стоїть особливо гостро. Її розв'язання в Україні покладено на Держспоживстандарт України.

Укр СЕПРО – національний орган з сертифікації.

TQM (тотал кволите менеджмент).

Підприємства розвинутих країн уже багато років впроваджують і вдосконалюють системи загального управління якістю.

Ці системи відомі під назвою тотальне управління якістю

- націлене на постійне поліпшення якості продукції,

- та підвищення кваліфікації всього персоналу підприємства.

Тотальне Загальне управ. Як. – концепція, що передбачає всебічне, цілеспрямоване та добре скоординоване застосування систем і методів управління якістю в усіх сферах діяльності від досліджень і розробок до після продажного обслуговування за участю керівництва й службовців усіх рівнів та при раціональному використанні технічних можливостей.

До основних принципів системи TQM можна віднести такі:

а) мета роботи – нуль де фентів,

б) правило роботи – запобігання дефектам, а не їх усунення,

в) розвинута система самоконтролю, всі виробничі відносини між персоналом будуються як відносини між споживачами та постачальниками,

г) постійне навчання персоналу.

Принципи TQM:

2) орієнтація всієї діяльності виробника на споживача;

3) безперервне вдосконалення виробництва і діяльності в галузі якості;

4) участь усього персоналу у вирішенні проблеми якості, переміщення центру ваги зусиль у сфері якості в бік людських ресурсів;

5) наголошення на понезид але нині невідновностей,

6) забезпечення якості як безперервний процес, коли якість кінцевого об'єкта є наслідком досягнення якості на всіх помітних етапах цього процесу,

7) у виборі конкретних форм і методів доцільно керуватися принципом розумної достатності.

Реалізація ідеї TQM сприяє організація премії з якості:

- першою була премія Домінга, заснована в Японії в 1951 р,

- 1987 р. США – премія м. Болдріджа,

- 1991 р. – Європейська премія,

- 1996 р. – запроваджено премію уряду Російської Федерації,

- 2001 – таку премію запроваджено в Україні.

Реалізація концепції TQM слід розглядати як подальший етап робіт із забезпечення якості після впровадження стандартів ISO 9000.

Зарубіжний досвід управл. Якістю продукції характерні риси японського досвіду:

1) багаторічне послідовне і ціле спрямоване розв'язання проблем якості;

2) послідовна і наполеглива робота щодо налагодження системи вивчення запитів споживачів;

3) прагнення до загальної участі;

4) розуміння того, що навіть відмінно працювати система управління якістю з часом буде втрачати свою ефективність;

5) організація робіт із забезпечення високого рівня якості безпосередньо майстрами і бригадами;

6) особлива увага надається мобілізації фізичного і інтелектуального потенціалу працівників;

7) широко розвинута і постійно діє система пропаганди значення високої якості продукції для забезпечення стійких темпів економ. Зростання;

8) державний вплив на кардинальних напрямах, поліпшення якості національної продукції.

4.Соціально-економічні аспекти проблеми управління якістю продукції.

Розвиток кожної країни вимагає значних зрушень в економіці. Це дає можливість наповнювати ринок виробами високого рівня якості.

Оскільки в останні роки світова економіка повернута обличчям до споживача, то підвищення якості продукції є об'єктивною вимогою подальшого розвитку. Матеріальні та культурні потреби споживачів постійно зростають і можуть бути задоволені тільки високоякісною продукцією та більш високим рівнем обслуговування.

Покупка товару високого рівня якості означає раціональне використання сімейного бюджету, виявляє позитивний вплив на саму людину. Працівники підприємств, де виготовляють продукцію, що користується попитом на світовому ринку, крім гордості за свою працю, мають значний матеріальний стимул.

Якість продукції впливає на розширення експорту і покращення його структури. За якістю продукції споживачі роблять висновок щодо технічних можливостей країни і рівня організації в-ва. Для того, щоб експортна продукція була конкурентоспроможна, вона повинна відрізнятися невизнаною досконалістю конструкції й виконання.

Підвищення якості продукції є основою підвищення ефективності суспільного виробництва, тому що дозволяє більш повно задовольняти потреби народного господарства, підвищувати продуктивність суспільної праці, знижувати матеріалоємність продукції, заощаджувати сировину й паливо.

Управління якістю продукції є невід'ємною функцією виробничого процесу. Форми і методи управління постійно розвиваються і вдосконалюються.

Управління якістю продукції при вирішенні головних проблем між виробником і споживачем, вирішує також питання, які на даному етапі розвиток як виробничих взаємовідносин, так і відносин між виробником і суспільством. Це стосується підвищення безпеки праці, екологічної безпеки, економії енергоресурсів. Крім того, Україна як член ряду міжнародних організацій змушена була взяти на себе ряд зобов'язань з питань енергобезпеки і збереження енергоресурсів, що додатково підкреслило значимість управління якістю не лише у виробничих процесах, а й у суспільних відносинах.

5.Шляхи підтримання якості продукції, ринкове розуміння якісної та високоякісної продукції.

Ефективність діяльності підприємств у сьогоднішньому світі відзначається тим, наскільки повно віддається задовольняти бажання споживача шляхом створення продукції і її реалізація на ринку.

Тому для успішної роботи під-ва необхідне забезпечення якості виконання виробничою системою двох видів діяльності:

- з'ясування і визначення вимог споживача (маркетинг),

- створення і реалізація продукту, що відповідає запитам споживача (реалізація стадій життєвого циклу продукції).

Сукупність цих умов і складає інтегральне поняття «ринкового чинника», а його оцінкою є різниця між тим, що замовив споживач і що він отримав.

Надзвичайно важливим є забезпечення конкурентоздатності при відновленні продукції на ранніх стадіях планування нового товару, а «ринковий чинник» є визначальним при виборі нововедення, так як оптимальною характеристикою нового виробу, що відтворює «ринковий чинник» є його якість.

В умовах ринкової економіки основними чинниками виживання підприємств є:

- розвиток маркетингової діяльності,

- забезпечення необхідного для ринку рівня якості продукції, що обумовлюють конкурентоздатність.

Отже, між якістю і маркетингом так як, якість – сукупність властивостей продукції (послуги), що додають їй здатність задовольняти потреби суб'єктів підприємницької діяльності на ринку.

Маркетинг – це є процес установлення підприємством творчих і плідних відносин з ринковим середовищем, у якому воно здійснює реалізацію своїх товарів і послуг.

Дата добавления: 2014-01-11