Питання 4. Моральні основи сімейно-шлюбних відносин

У шлюбно-сімейних відносинах найбільш повно реалізуються цінності любові, дружби, товариськості. І шлюб, і сім’я – явища історичні, які залежать від суспільних відносин, що змінюються, і впливають на конкретно-історичний стиль життя суспільства.

Шлюб - це історично обумовлена, санкціонована суспільством форма відносин між чоловіком і жінкою, яка встановлює їх взаємні права й обов’язки. Головна ознака шлюбу – суспільна санкція статевого спілкування. Залежно від інтересів суспільства шлюб може виступати у моральній, правовій релігійній та інших формах. Сучасний шлюб базується на добровільному єднанні, визнанні рівних прав чоловіка і жінки. Шлюб і кровна спорідненість є основою і фундаментом сім’ї.

Сім’я – мала соціальна грума суспільства, члени якої пов’язані шлюбом і кровної спорідненістю, спільним побутом, ведення господарства і взаємною моральною відповідальністю. Вона є найважливішим елементом відтворення суспільного життя. Історично сім’я з’являється значно пізніше шлюбу. Суспільство через сім’ю як соціальний інститут забезпечує фізичне відтворення і соціальне існування людини. Шлюбно-сімейні стосунки, їх форма, соціальне призначення визначаються характером конкретно-історичних суспільних відносин.

Сім’я традиційно виконує низку соціальних функцій. Головними з них є такі: продовження роду (репродуктивна функція), виховання дітей, піклування по старих, ведення домашнього господарства, організація дозвілля, рекреативна функція тощо. За сучасних умов (переходу до ринкових відносин) приорітетну роль починають відігравати такі функції сім’ї: господарчо-виробнича, або економічна, та функція накопичення капіталу.

Виділяються економічні, правові й моральні основи шлюбно-сімейних стосунків. Єдність любові, дружби, обов’язку, відповідальності, подружньої вірності, поваги чоловічої і жіночої гідності складають моральну основу шлюбно-сімейних стосунків. Сімейне щастя – не дар богів і не доля, воно створюється спільними зусиллями усіх членів сім’ї, та перш за все, подружжя, і потребує не лише любові (кохання), а й дисципліни, здатності знаходити компроміси, розвинутого почуття сімейного обов’язку. Слід пам’ятати, що сімейне життя – це постійне самовиховання і самовдосконалення кожного учасника сімейного колективу. Отож моральна цінність сім’ї полягає у тому, що в ній задовольняються різноманітні потреби людини: у дружбі, любові, турботі, материнстві, батьківстві, різнобічному спілкуванні тощо.

Сім’я є одним з головних соціальних інститутів соціалізації індивіда. У ній формується система суспільних і групових цінностей, передається соціальний досвід, закладаються основи індивідуальності, унікальності, особистості. У сімейному мікросередовищі виробляються уявлення людини про стосунки між чоловіком і жінкою, між поколіннями (батьків і дітей) формуються суспільні й особистісні ідеали, засвоюються моральні норми, оцінки та принципи, етикетні зразки поведінки.

Моральні стосунки в сім’ї, що базуються на любові, духовній близькості й чуйності, піклуванні, відповідальності, сімейному обов’язку, взаємній повазі, є передумовою збереження і зміцнення морального клімату в суспільстві. Шкоди сімї завдають такі морально-психологічні властивості особистості, як егоцентризм, грубість, утриманство, алкоголізм, тощо.

Дата добавления: 2014-01-11