Відкрите програмне забезпечення. Комерційні програмні продукти

ТЕСТИ

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Що таке електронна пошта?

2. Коли з’явилися перші поштові програми?

3. Що таке поштова скринька?

4. Чи можна отримати послуги інших мережевих сервісів засобами електронної пошти?

5. Що таке SMPT?

6. Які протоколи використовуються для роботи з E-mail?

7. Як можна передати поштове повідомлення?

8. Які поштові повідомлення можна передавати засобами E-mail?

9. Що таке поштовий клієнт?

10. Стисло опишіть Microsoft Outlook 2010.

11. Охарактеризуйте The Bat! 4.2.23.

12. Дайте означення поняттю Mozilla Thunderbird 3.1.7.

13. Які є поширені поштові клієнти?

14. Які є відомі безкоштовні сервери електронної пошти?

15. Як поділяють комунікаційні сервіси Internet?

16. Що таке IRC?

17. Яка найвідоміша система телеконференцій?

18. Як побудована система імен телеконференцій?

19. Які є поширені програми миттєвого обміну повідомленнями?

20. Дайте означення ICQ 7.4.

21. Що дозволяє сервіс FTP?

22. Що таке FTP-сайт?

23. Поясніть концепцію FTP-сервера.

24. Що таке FTP-клієнт?

25. Які є програми-клієнти для доступу до FTP-сервера?

1. Електронна пошта – це:

1. засіб комунікацій, що забезпечує передавання та прийом електронних повідомлень;

2. електронний текст;

3. програмний продукт;

4. програма, що дозволяє користувачу створювати і відправляти повідомлення.

2. Що можна надсилати через E-mail?

1) текст;

2) аудіо;

3) відео;

4) фотографії.

3. Протоколи для роботи електронної пошти в Internet є такими:

1. РРР;

2. SMTP;

3. IP;

4. IMAP4.

4. Знак «@» вперше було застосовано до електронної пошти:

1. у 60-х рр. XX ст.;

2. у 70-х рр. XX ст.;

3. у 80-х рр. XX ст.;

4. у 90-х рр. XX ст.

5. Система адрес поштової служби складається з:

1. ідентифікатора користувача;

2. доменної адреси машини;

3. ідентифікатора користувача та доменної адреси машини;

4. жодної правильної відповіді.

6. Передати поштове повідомлення можна:

1. за допомогою поштового клієнта;

2. за допомогою методу доступу до мережі;

3. засобами на основі web-технологій;

4. за допомогою служби DNS.

7. Недоліки поштового клієнта є такими:

1. для читання або написання листа не обов’язково перебувати в онлайні;

2. доступність пошти лише з однієї машини;

3. можливість одночасної роботи з кількома e-mail адресами;

4. можливість збоїв при роботі.

8. Mozilla Thunderbird – це:

1. комп’ютерна гра;

2. антивірусна програма;

3. поштова програма;

4. система кодування.

9. Найбільш поширеними поштовими клієнтами є:

1. Internet Explorer;

2. Microsoft Outlook;

3. POP3;

4. The Bat!.

10. Microsoft Outlook 2010:

1. входить до базового комплекту операційної системи Windows 7;

2. входить до базового комплекту операційної системи UNIX;

3. входить до базового комплекту операційної системи DOS;

4. Підтримується Windows 7, UNIX та DOS.

11. Сервери електронної пошти є такими:

1) vntu.edu.ua;

2) wikipedia.org;

3) gmail.com;

4) microsoft.com.

12. Комунікаційнісервіси Internet прийнятоподілятина:

1) колективні;

2) індивідуальні;

3) текстові;

4) графічні.

13. IRC – це:

1) телефонна служба;

2) Чат в Internet;

3) web-служба;

4) HTML-редактор.

14. Сучасні програми онлайн-спілкування – це:

1. QIP 2010;

2. E-mail;

3. Usenet.

4. ICQ.

15. Перша версія ICQ вийшла:

1. у 60-х рр. XX ст.

2. у 70-х рр. XX ст.

3. у 80-х рр. XX ст.

4. у 90-х рр. XX ст.

16. Сервіс ftp забезпечує:

1) обмін повідомленнями в реальному часі;

2) передавання простих текстових повідомлень;

3) доступ до файлів у файлових архівах;

4) принцип роботи телефону.

17. Програма, що використовується для доступу до FTP-сайтів та роботи з файлами?

1) FTP-клієнт;

2) FTP-сервер;

3) FTP-сайт;

4) ICQ.

18. Що таке Archie?

1) FTP-клієнт;

2) бази даних щодо вмісту FTP-серверів;

3) поштовий протокол;

4) поштовий клієнт.

19. Поширений безкоштовний FTP-клієнт із відкритим кодом ­– це:

1) Outlook Express;

2) Adobe Dreamweaver;

3) Skype;

4) FileZilla.

20. Які є основні команди для роботи з FTP-серверами?

1) open;

2) сongradulate;

3) help;

4) good bye.

Для взаємодії із сучасними комп’ютерними мережами та телекомуні­каціями використовується програмне забезпечення.

Програмне забезпечення (ПЗ) – це сукупність програм і відповідної документації, необхідної для їх використання.

Розрізняють такі види програмного забезпечення [68-72]:

· відкрите програмне забезпечення (open source);

· вільне (безкоштовне) програмне забезпечення (free software)

· комерційні програми (сommercial software);

· умовно безкоштовне програмне забезпечення (shareware);

· програми в суспільному надбанні;

· власницьке програмне забезпечення (proprietary software);

· програми з copyleft;

· вільні програми без copyleft;

· програми GNU;

· напіввільні програми;

· закриті програми та ін.

Відкрите програмне забезпечення – ПЗ, у якого вихідний код створюваних програм відкритий і загальнодоступний для перегляду та зміни (рис. 3.25). Це дозволяє всім бажаючим використовувати вже створений код для власних розробок і брати участь у колективній роботі над програмою [70].

Рисунок 3.25 – Емблема відкритого ПЗ

Безкоштовність ПЗ – це право користувача, але не обов’язок виробника, "відкрита" ліцензія не потребує, щоб ПЗ завжди надавалося безкоштовно. При цьому слід зауважити, що багато успішних проектів "відкритого" ПЗ є безкоштовними [70].

Термін "відкрите ПЗ" увели у 1998 р. Ерік Реймонд і Брюс Перенс, щоб чітко відрізняти відкрите ПЗ від вільного ПЗ. Більшість відкритих програм є одночасно "вільними" і навпаки, бо означення відкритого і вільного ПЗ близькі. Відмінність між рухами відкритого ПЗ і вільного ПЗ полягає у пріоритетах. Прихильники відкритого ПЗ роблять наголос на ефективність відкритих вихідних кодів як методу розроблення. Прихиль­ники вільного ПЗ виходять з ідеологічних міркувань, і вважають, що саме права на розповсюдження, модифікацію і вивчення програм є головною перевагою вільного ПЗ. Означення складається з десяти вимог до ліцензій[1] на відкрите ПЗ [70].

1. Вільне розповсюдження. Це означає, що ліцензія не повинна створювати обмежень на продаж і поширення ПЗ.

2. Доступні вихідні тексти. Навіть якщо ПЗ не постачається з вихідними текстами, ці тексти повинні бути легкодоступні.

3. Можливість модифікації. Проста можливість читати вихідні текс­ти не дозволяє експериментувати з ними і випускати модифікації. Відкрита ліцензія повинна вирішувати не тільки читання коду, але і модифікацію, використання частин коду в інших проектах і т. п.

4. Вільне поширення. Навіть у випадку недоторканності авторського вихідного текста, похідні програми та їх вихідні тексти повинні вільно поширюватися. Вільні ліцензії можуть залишати за автором якісь права – наприклад, похідна програма зобов’язана мати інше ім’я або версію чи вона повинна складатися з авторських вихідних текстів. Проте автор повинен дозволяти розповсюджувати вихідні тексти похідної програми в тому чи іншому вигляді.

5. Відсутність дискримінації проти людей і груп людей. Деякі країни, наприклад, США, мають деякі обмеження на експорт ПЗ. Вільна ліцензія може нагадувати, що такі правила є, але не може висувати свої.

6. Відсутність дискримінації за метою застосування. Вільна лі­цен­зія повинна визначати всі види діяльності, включаючи генетичні та ядерні дослідження, комерційне застосування і т. п. Комерційні користувачі можуть використовувати відкрите ПЗ.

7. Відсутність додаткових угод. Права відкритого ПЗ повинні бути застосовувані до всіх користувачів програми без укладання додаткових угод, наприклад, угоди про нерозголошення.

8. Ліцензія не повинна бути прив’язана до конкретного продукту. Права на програмний код не повинні залежати від того, чи є програма частиною якогось продукту.

9. Ліцензія не повинна обмежувати інше програмне забезпечення. За винятком банальної несумісності, користувач має право обирати, чим користуватися. Наприклад, не можна вимагати, щоб інші програми, що постачаються разом з даною, також були відкритими.

10. Ліцензія повинна бути технологічно нейтральною. Тобто, ліцензія не повинна потребувати що-небудь від інтерфейсу або технологій, застосовуваних у похідній програмі [70].

Відкритий код ПЗ означає, що він доступний для ознайомлення і модифікації, а ліцензії описують, що можна робити з цим кодом. Ці обме­ження стосуються переважно комерційних розробників програмних про­дук­тів і електронного устаткування [70].

Відкрите ПЗ має поширюватися під однією з нижченаведених ліцензій.

GNU GPL (GNU General Public License) – одна з найбільш поши­рених open source-ліцензій (рис. 3.26). Під цією ліцензією поширюються ядро Linux, MySQL, Asterisk, MovableType, MODx, WordPress, Joomla, Drupal, osCommerce та ін. За різними даними, у світі до 70 % open source-ПЗ випускається під GPL [71].

Рисунок 3.26 – Талісман GNU

Основна мета GPL – захистити відкритість вільного і розробників від того, що їх напрацювання будуть використані творцями закритого ПЗ у своїх продуктах. Основна умова GPL: продукт, що використовує код, захищений цією ліцензією, повинен поширюватися також під GPL і його вихідний код повинен бути доступним одержувачу такого продукту, який може робити з цим кодом все що завгодно в межах GPL. Тобто, якщо ви створюєте проект на основі коду, захищеного GPL, ви зобов’язані поширювати свій продукт під GPL. Поширення в даному випадку не означає тільки лише дистрибуцію кінцевого продукту. Під цей термін підпадає також і передавання продукту замовнику вихідних кодів ПЗ. Єдина ситуація, в якій вимоги GPL не є обов’язковими, – відсутність факту розповсюдження як такого. Тобто модифікований продуктможна використовувати виключно в особистих цілях [71].

GNU LGPL (GNU Lesser General Public License) відрізняється від GPL тим, що дозволяє використовувати продукти LGPL в проектах, які розповсюджуються під іншими ліцензіями. Тобто умови, подібні до GPL, поширюються тільки на ту частину похідного продукту, яка запозичена з продукту, захищеного LGPL. Найбільш відомий продукт, що випускається під LGPL, – OpenOffice.org [71].

BSD (Berkeley Software Distribution) – це дуже коротка ліцензія. Від розробників, які використовують ПЗ, що розповсюджується під ліцензією BSD, потрібно лише вказувати в документації, що в продукті використо­вуються розробки творців оригінального програмного забезпечення і забороняється використовувати імена (або назви) творців цього ПЗ в рекламних цілях без їх письмової згоди. Також необхідно включати стандартний текст про обмеження відповідальності розробників за наслід­ки використання даного ПЗ. Найвідомішою компанією, яка використовує переваги ліцензії BSD, є компанія Apple [71].

MIT (Massachusetts Institute of Technology) – ПЗ, ліцензоване MIT, можна використовувати в закритих продуктах. Єдиною істотною відмінністю від BSD є відсутність пункту, що забороняє використовувати назву продукту та імена творців у рекламних цілях. X Window System (X11), Ruby on Rails – найбільш відомі проекти, поширювані під MIT [71].

Заснована в 1984 році організація X/Open своїм основним заданням ставила погодження та затвердження стандартів для різних версій UNIX.

X/Open об’єднала свої зусилля з Open Software Foundation, ство­рив­ши The Open Group, яка до цього часу працює над ідеологією відкритого програмного забезпечення. Open Group активно працює (разом з IEEE, ISO і IEC) над останніми стандартами операційних систем [69].

Комерційні програмні продукти (commercial software) – це про­грам­не забезпечення, що створено з метою отримання прибутку від його реалізації [68]. На відміну від GPL, ліцензії комерційного ПЗ зазвичай прагнуть обмежити права користувача.

Найбільш важливою особливістю комерційний програмних про­дук­тів є підтримка великих компаній, прямо зацікавлених у поширенні свого ПЗ. Для продуктів, що розповсюджуються на комерційній основі, діють зазвичай безкоштовні служби підтримки, покликані збільшити рівень довіри у клієнтів і потенційних покупців [68].

Оскільки основним рушійним фактором створення комерційного ПЗ є одержання прибутку, то комерційні програмні продукти першими заповнюють ринок і пропонують варіанти вирішення завдань відразу із їх виникненням в будь-якому секторі ринку [68].

Окремий вид комерційних програм, коли робота з їх написання оплачується безпосередньо замовником. Такі програми найчастіше позбав­лені всіх переваг комерційних продуктів, тому що мають обмежений бюджет, але більш адаптовані до вимог замовника, ніж аналоги [68].

Shareware – це програмне забезпечення, що постачається з дозволом на поширення копій, але кожен, хто продовжує використовувати копію, зобов’язаний заплатити за ліцензію. Іноді незареєстрована програма через деякий час (наприклад, 30 днів) припиняє запускатися. Іноді стає недоступною частина функцій. Іноді функціональність залишається в повному обсязі, але користувачеві раз у раз показується нагадування про те, що він користується незареєстрованою версією [72].

Програми з copyleft – це вільне програмне забезпечення, умови розповсюдження якого не дозволяють додавати додаткові обмеження при повторному поширенні або зміні цього ПЗ. Це означає, що кожна копія програми, навіть якщо вона була змінена, повинна бути вільною [72].

Вільні програми – це програми, які кожен отримує з дозволом на використання, копіювання та розповсюдження в незміненому вигляді або з модифікаціями, безкоштовно або за гроші [72].

Вільні програми без copyleft постачаються автором з дозволом на повторне поширення і зміну, а також на додання додаткових обме­жень [72].

Напіввільні програми – це програмне забезпечення, яке постача­ється з дозволом для приватних осіб на використання, копіювання, поширення та зміну (включаючи розповсюдження модифікованих версій) в некомерційних цілях. Прикладом напіввільної програми служить PGP [72].

Закриті програми – це програмне забезпечення, використання, пов­тор­не розповсюдження чи зміна якого заборонені або потребують особ­ли­вого дозволу [72].

Якщо програма є суспільним надбанням, це означає, що автор відмовився від виключних майнових прав на неї. Це один із видів вільних програм без copyleft, і деякі копії або модифіковані версії можуть бути зовсім не вільними [72].

Власницьке програмне забезпечення є приватною власністю авторів або правовласників і не відповідає критеріям свободи ПЗ. Правовласник залишає за собою монополію на його використання, копіювання і модифікацію, повністю або в суттєвих моментах [72].

Зараз поширення набуває програмне забезпечення, що містить рекламу, наприклад ICQ, шпигунське програмне забезпечення, наприклад Keyloggers та ін.

Дата добавления: 2014-01-20