Поняття джерел трудового права України, їх класифікація

План

Тема 1.2. Джерела трудового права

Лекційне заняття № 2

з дисципліни: «Трудове право»

тема дисципліни: 1.2. Джерела трудового права

для спеціальності 5.03040101

«Правознавство»

Викладач: Т.А. Барбанова

1. Поняття джерел трудового права України, їх класифікація.

2. Конституція України як основне джерело трудового права.

3. Кодекс законів про працю України та інші законодавчі акти, що регулюють трудові правовідносини.

4. Роз^’яснення Верховного Суду України та їх роль в регулюванні трудових відносин.

У юридичній літературі термін «джерело права» застосовується у двох значеннях – у значенні матеріального джерела права (джерела права у матеріальному сенсі) і у значенні формального джерела права (джерела права у формальному сенсі). Під матеріальним джерелом права розуміють причини утворення права, тобто все те, що згідно з відповідним підходом породжує (формує) позитивне право: ті чи інші матеріальні або духовні фактори, суспільні відносини, природа людини, природа речей, божественний або людський розум. Тобто, у матеріальному аспекті джерелом правових норм виступають реальні суспільні відносини. Під формальним джерелом права мається на увазі форма зовнішнього вираження положень (змісту) чинного права.

Отже, джерела трудового права у формальному значенні слід визначити як результати діяльності правотворчих органів, а також сумісної нормотворчості працівників і роботодавців у сфері застосування найманої праці.

Джерела трудового права – це способи (форми) зовнішнього вираження й закріплення його норм, тобто це нормативно-правові акти, в яких встановлені правила поведінки, що регулюють трудові відносини між працівниками та роботодавцями.

Джерела трудового права класифікують за різними критеріями:

1) За суб^’єктом прийняття джерела трудового права:

а) такі, що приймаються державними органами (закони, укази, постанови);

б) такі, що приймаються за угодою між працівниками і роботодавцями (колективні угоди, колективні договори);

в) ті, що приймаються органами міжнародно-правового регулювання праці (пакти про права людини, конвенції і рекомендації МОП);

2) За юридичною силою:

а) Конституція України;

б) акти міжнародного регулювання праці ратифіковані Україною;

в) закони;

г) підзаконні нормативно-правові акти;

д) акти соціального партнерства;

е) акти місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

є) локальні нормативно-правові акти;

3) Залежно від ступеня узагальненості:

а) кодифіковані нормативно-правові акти;

б) комплексні;

в) базові – містять загальні положення, а детальна регламентація передбачена підзаконними актами;

г) поточні нормативно-правові акти;

4) Залежно від приналежності до галузі трудового права:

а) традиційні джерела – це нормативно-правові акти, які безпосередньо відносяться до галузі трудового права;

б) нетрадиційні – це нормативно-правові акти, які належать до інших галузей права, але одночасно містять норми, що відносяться до трудового права;

5) Залежно від їх дії в просторі і по колу осіб:

а) загальні нормативно-правові акти. Вони регулюють трудові відносини працівників на будь-яких підприємствах;

б) спеціальні – регулюють трудові відносини працівників окремих категорій або з певними умовами праці (Положення про права молодого спеціаліста);

в) локальні (місцеві) – приймаються безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях власником або уповноваженим ним органом за погодженням з трудовим колективом чи профспілковим органом;

6) За сферою дії джерела трудового права поділяються на:

а) загальнодержавні;

б) галузеві (відомчі);

в) місцеві.

Дата добавления: 2014-01-20