Поняття і класифікація трудових колективів

Поняття трудового колективу закріплено в ст. 252-1 КЗпП України. Відповідно до цієї статті трудовий колектив підприємства утворюють всі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Під іншими правовими формами, які регулюють трудові відносини працівника з підприємством, мається на увазі членство у виробничих кооперативах, фермерських господарствах і т.д.

Виходячи з наведеного визначення, у трудовий колектив включаться всі працюючі на підприємстві, в тому числі і працюючі власники, трудові відносини яких виникають із членства і мають настільки суттєву специфіку, що виходять за рамки трудового права.

Для того щоб визначити поняття трудового колективу, яке б відповідало нинішньому стану речей слід взяти до уваги об’єктивні суспільні інтереси роботодавця і найманих працівників. У процесі виробництва можна виділити дві групи таких інтересів:

- спільні (співпадаючі);

- протилежні.

Трудовий колектив має спільні, співпадаючі інтереси з роботодавцем у стратегічному питанні про отримання якомога більшого прибутку, в ефективній організації виробництва, у доборі кваліфікованих і сумлінних кадрів, у забезпеченні внутрішнього трудового розпорядку, трудової дисципліни, дотриманні техніки безпеки, охорони праці.

Протилежні інтереси лежать в основі розподілу прибутку, оплати праці, відрахувань з прибутку на заходи щодо впровадження нових захисних технічних засобів, безпеки праці, нешкідливих і безпечних технологій; фінансування з прибутку заходів щодо соціально-побутового обслуговування працівників, надання додаткових трудових пільг.

Як бачимо зона неспівпадання соціальних інтересів досить велика, і традиційно в суспільній свідомості і в правовому регулюванні ці суб’єкти знаходяться по різні боки соціальних «барикад». А тому поняття «трудовий колектив» має охоплювати тільки найманих працівників, котрі працюють за трудовим договором. При чому мова йдеться про працівників, які тривалий час працюють на підприємстві, оскільки угоди, що приймаються з участю трудового колективу, як правило, мають довготривалий характер. І звичайно ж до складу трудового колективу не включаються особи, які виконують на підприємстві разові роботи за цивільно-правовими договорами.

Об’єднання людей в трудові колективи здійснюється на об’єктивній і суб’єктивній основі. На об’єктивній основі працівник, який поступив на роботу, незалежно від своєї волі включається в склад трудового колективу, формування якого здійснюється залежно від внутрішньої структури підприємства. На суб’єктивній основі – проводиться за волевиявленням працівників об’єднання в організації за професією – професійні спілки та інші громадські організації.

Законодавство встановлює три види трудових колективів. Вони розрізняються залежно від форми власності, на якій засноване підприємство:

1) трудовий колектив з правом найму робочої сили (тобто трудовий колектив працюючих власників);

2) трудовий колектив державного та іншого підприємства, в якому частка держави або місцевої ради становить у вартості майна більш як 50%;

3) трудовий колектив найманих працівників.

Залежно від виду трудового колективу розрізняють і їх повноваження. Але спільними для всіх трудових колективів є такі повноваження:

а) участь у встановленні колективних умов праці (розгляд і затвердження проекту колективного договору);

б) розгляд і вирішення згідно з статутом підприємства питання самоврядування трудового колективу;

в) визначення і затвердження переліку і порядку надання працівникам підприємства соціальних пільг;

г) участь у забезпеченні трудової дисципліни (участь у моральному і матеріальному стимулюванні продуктивної праці, заохочення винахідницької і раціоналізаторської діяльності, порушення клопотання про представлення працівників до державних нагород);

ґ) участь у затвердженні правил внутрішнього трудового розпорядку (встановлення режиму роботи, робочого часу, часу відпочинку тощо);

д) участь у схваленні комплексних планів щодо поліпшення охорони праці й контролю за їх виконанням;

е) участь у створенні комісії з трудових спорів на підприємстві, в установі, організації;

є) участь у впровадженні досягнень науки і техніки, розвитку творчої ініціативи працюючих;

ж) участь в організації, нормуванні і оплаті праці;

з) участь у використанні фондів економічного стимулювання;

і) участь в діяльності пов’язаній з покращенням соціально-культурних та житлово-побутових умов працюючих.

Законодавство також встановлює, що всі питання соціального розвитку, включаючи поліпшення умов праці, життя і здоров’я, гарантії обов’язкового медичного страхування членів трудового колективу та їх сімей, вирішуються трудовим колективом за участю власника відповідно до статуту підприємства, колективним договором і законодавчими актами України.

Конкретні повноваження і компетенція трудового колективу визначаються в статуті підприємства. Підприємство і трудовий колектив – це поняття невід’ємні одне від одного, тому що трудовий колектив виникає разом із створенням підприємства, установи, організації, а підприємство в свою чергу не може функціонувати без трудового колективу. Трудовий колектив розглядається як особливий суб’єкт трудового права, оскільки відносини в трудовому колективі не завжди регулюються нормами права та трудовим договором. Ці відносини можуть регулюватися нормами громадських організацій чи нормами моралі.

Дата добавления: 2014-01-20