Фінансова та податкова система стародавнього світу

Римською інтерпретацією християнства стає стоїцизм.

Найвидатнішими серед стоїків є Сенека (4 - 5 pp. н. е.), Епітікет (50 - 40 pp. н. е.), Марк Аврелій (80 - 121 pp. н. е.). Це час найвищої могутності Римської імперії. У ній уже міц­ніють сили, що зумовили її занепад. Римлянам близькі ідеї стоїцизму. Загальне правило стоїків — “живи згідно до приро­ди речей”. Природа має все для щастя людини. Самопізнан­ня, самосповідання, риси людини-аграрія, відкриття внутріш­нього світу людини — основні риси світогляду стоїків-римлян. У цьому вони близькі до християнства. Положення “Нового Завіту” і положення з праць Сенеки майже збігаються.

Римляни практичні, і їх ставлення до філософії зумовлюється, відповідністю її вихідних принципів їхньому менталітету державників, законників, чи може вона бути корисною в їхньо­му житті. Сувора мораль предків, на противагу розбещеності, безсиллю людей сьогодення. Лозунг стоїків: “Будь подібним до скелі: хвилі невпинно розбиваються об неї, вона ж стоїть неру­хомо, і довкола неї затихають бурхливі води”. Це хвилі амора­льності, користолюбства, жорстокості, егоїзму, хабарництва, тиранії.

Сенека каже: “Для вас, епікурейців, є задоволенням привчати своє виснажене тіло до лінивої бездіяльності й прагнути до без­корисності, доволі схожої на усиновлення, ховатися під густою тінню і витонченими розмірковуваннями, які ви називаєте відпо­чинком, присолоджувати спустошену від дряблості душу й наси­
чуватися їжею і питтям. Для нас же, стоїків, є задоволенням зай­матися доброчинністю, сповненою працею, коли вона полегшує працю інших, або небезпекою, коли інших позбавляємо від не­безпек, бо тяжкі для нас засоби, коли вони полегшують складне становище інших” [60].

У 100 – 44 рр. до н. е. у ході реформ Гайя Юлія Цезаря чітко було визначено суми податків для окремих общин. Цензори перевіряли наявність майна та визначали суму податку. Громадяни складали клятву та самостійно декларували власні доходи терміном до 5 років.

Із установленням принципату Октавіана Августа в 30 р. до н. е. він отримав право створення особливої скарбниці (фіск), яка включала як його особисті кошти, так і майно, що належало йому як главі держави. Державна казна наповнювалася за рахунок доходів із імператорських маєтків, податків із провінцій, конфіскації майна та статків засуджених, військової здобичі. Імператор фактично розпоряджався всіма фінансами Римської держави. Було створено спеціальні фінансові контрольні органи, створено перші земельні кадастри власності общин та приватних осіб.

Визначається поняття прямого та непрямого оподаткування. До прямих податків відносили поземельний податок у розмірі 10 відсотків, податок на нерухоме майно, податок на рухоме майно та рабів, подушний податок, п’ятивідсотковий податок зі спадщини, до непрямих – одновідсотковий податок із обороту, чотиривідсотковий податок із обороту при торгівлі рабами, п’ятивідсотковий податок на звільнення рабів, акциз на торгівлю сіллю, п’ятивідсотковий митний збір, податок на промисел тощо.

За спеціальним едиктом Августа, ветерани, їхні діти та батьки звільнялися від усіх податків.

Незаміжні жінки підлягали оподаткуванню в розмірі одного відсотка від їхнього майна та звільнялися від нього з моменту вступу в шлюб, а народження кожної дитини давало батькам нові пільги.

Дата добавления: 2014-01-20