Основні терміни і поняття. Християнство — злиття культур римлян, греків і нав­колишнього світу — культури варварів

Християнство.

Християнство — злиття культур римлян, греків і нав­колишнього світу — культури варварів.

Перші релігійні братства утворились як антитеза братству общин.

Індивідуалізм та колективізм породжували
християнство.

Рим був тілом, християнство — духовною спільністю єдиної і водночас різноманітної Європи. Християнство поховало історицизм - вічний, незмінний світ, світосприйняття, що закріпило традиції та звичаї дописемної цивілізації. Умови, які породили християнство, мали об’єктивний характер: розвивалися ринкові відносини, а разом із ними — соціальна нерівність.

На відміну від класичного буддизму, індуїзму, ісламу, христи­янство спрямовує людину на пошук способів і засобів зміни сво­го життя: “просіть — отримаєте, шукайте — і знайдете, стукай­те — і відчинять”. Християнство сповідує свободу, конфуціан­ство — виконання обов’язків.

Розкол Римської імперії неминуче мав спричинити кризу релі­гії. 1054 р. християнство офіційно розкололося на дві частини — римсько-католицьке та греко-православне (католицьке вселенсь­ке теж православ’я).

Історія християнства — це історія двоєдиності людини — духов­ного і природного. Його початок — безкорисливе служіння апос­толів, їх переслідування, гоніння. Ставши панівною ідеологією сві­тогляду, політичною силою, воно втратило певну кількість осяяних, дедалі більше з’являлося тих, хто пристосувався, присусідився, приліпився. Розпуста, лінощі, зажерливість, брехня, нещирість та інші пороки стають звичними рисами духовних служителів. Хрис­тиянство опинилось, як писав Т. Моммзен, на краю прірви. На аре­ну суспільного життя поступово виходить нова постать — носій ринкових від­носин, капіталістичного духу, протестантського пуританізму [60].

Ас – грошова одиниця Стародавнього Риму.

Варни – станово-економічна ієрархія в древній Індії (II тис. до н. е.).

Вершники – римські торговці та лихварі, які мали право купити земельні наділи із державного фонду за власні кошти.

Вілла – приватне спеціалізоване господарство із земельним наділом до 125 га, засноване на праці римських рабів.

Гідротехнічне землеробство – іригаційно-зрошувальна система землеробства Стародавнього Сходу.

Глашатай – голова управління податків у Вавилоні.

Другий поділ праці – відділення ремесла від землеробства.

Ергестерія – первісний великий грецький цех, який був у приватній власності і мав спеціалізований характер.

Економіка – за Арістотелем, це вид діяльності для створення багатства як сукупності споживчих вартостей.

Закони Хаммурапі – перший звід законів, який був спрямований на зміцнення економічної влади держави (Вавилон – 1792 – 1750 рр.).

Зразкове господарство – за Катоном, переважно самозабезпечуване натуральне господарство з певною ринковою орієнтацією.

Кадастр – перелік осіб для оподаткування.

Колонат – система стосунків між власниками землі та колонами (раби, вільновідпущенники, паупери, вільні селяни) на основі рен­тно-орендних відносин у пізній Римській імперії та Візантії.

Конфуціанство – основною ідеєю є досягнення соціального порядку, заснованого на беззаперечному підкоренні владі, що асоціювалася з мудрістю та старшинством.

Лихварство – позика під проценти.

Латифундія – багатогалузеве приватне господарство із земельним наділом до 500 югерів, засноване на праці римських рабів.

Мікроліти і макроліти – первісні знаряддя праці.

Муніципія – у Стародавньому Римі місто з правом самоврядування.

Нобілітет – оточення римських імператорів, яке мало виняткове право на володіння земельними наділами із державного фонду безкоштовно.

Надлишковий продукт – частина продукту, що залишався у первісного виробника після споживання.

Неолітична революція – перехід людства від привласнюючого характеру життєдіяльності до ведення відтворюючого усвідомленого господарства.

Основна продуктивна сила – трудові ресурси, зайняті в основних галузях виробничої діяльності.

Перший поділ праці – відділення кочового тваринництва від осідлого ведення господарства.

Патріархальне рабство – система господарських відносин Стародавнього Сходу, яка спиралася на боргове рабство.

“Податний устав” – один із перших письмових документів, що врегульовував фіскальні відносини (Єгипет – 257 р. д. н. е.).

Принципат – у Стародавньому Римі форма рабовласницької монархії, за якої зберігалися республіканські установи, але влада фактично належала одній людині – принцепсу (першому у списку сенаторів); існувала з 27 р. до н. е. до 198 р. н. е.

Пауперизм – масові злидні вільного населення в Римі.

Парцела – невеликий наділ землі, який надавався власником в оренду римським колонам.

Прекарій – довічне володіння земельним наділом.

Синойкізм – у Стародавній Греції об’єднання кількох поселень або міст у єдиний поліс.

Сальтус – спеціалізоване приватне римське господарство.

Трапеза – первісний банк (обмінна контора) в античній Греції.

Фіск – особлива скарбниця, створена Августом Октавіаном.

Хрематистика – за Арістотелем, вид діяльності для створення багатства як нагромадження грошей.

Цівітас – громадянська община у Римі.

Ценз – у Стародавньому Римі періодичний перепис майна для оподаткування.

Розділ ІІ (ЗМ 2)

Господарство та економічна думка суспільства Європейської цивілізації в період середньовіччя (V – ХV ст.)

Дата добавления: 2014-01-20