Поняття акцентуації

Акцентуація (лат. accentus — наголос). Підсилення, загострення певних психічних властивостей. K. Leonhard [1964, 1968] розроблена концепція акцентуйованих особистостей. Виділяють окремі риси особистості (акцентуйовані), які самі по собі ще не є патологічними, однак при певних обставинах можуть змінювати розвиток у позитивному або негативному напрямку, досягаючи особливої яскравості у психопатів і невротиків. Риси ці як би є загостренням деяких наявних кожній людині неповторних індивідуальних властивостей.

Акцентуації характеру – це крайні варіанти норми, при яких окремі риси характеру надмірно посилені, внаслідок чого виявляється вибіркова вразливість стосовно певного роду психогенних впливів при гарній і навіть підвищеній стійкості до інших.

Н.І. Конюхів в словнику-довіднику по психології дає наступне визначення: «акцентуірована особа - особа з характерологічними відхиленнями від норми, вираженими в надмірному посиленні окремих рис вдачі; їм властива тенденція до особливого соціально-позитивного або соціально-негативного розвитку.

Акцентуації характеру - надмірна виразність (загостреність) окремих рис характеру та їх сполучень, що являє собою крайні варіанти норми, які межують з психопатіями. А. х. притаманна уразливість особистості щодо психотравмуючих впливів, адресованих так званому "місцю найменшого опору" цього типу характеру при зберіганні стійкості до інших. Залежно від ступеня виразності розрізняють явні і приховані (латентні) акцентуації, що можуть переходити один в одного під впливом різних чинників[2].

Треба ще раз підкреслити, що акцентуації характеру представляють собою хоча й крайні, але варіанти норми. Тому "акцентуація характеру" не може бути психіатричним діагнозом. Констатація акцентуації і її типу - це визначення преморбідного тла, на якому можуть виникати різні розлади - гострі афективні реакції, неврози й інші реактивні стани, непсихотичні порушення поведінки, навіть реактивні психози - тільки вони можуть служити діагнозом. Однак у переважній більшості випадків акцентуацій характеру справа до розвитку подібних розладів не доходить. На думку К. Leonhard (1976, 1981), у розвинених країнах більше половини популяції відноситься до акцентуйованих особистостей.

Виділяють десять типів акцентуації характеру та темпераменту: гіпертимність, схильність до застрягання афекту, емотивність, педантичність, тривожність, циклотимність, демонстративність, збудливість, дістимічність (субдепресивність), схильність до афективної екзальтації. У патології демонстративності відповідає істерична психопатія, педантичності — ананкастична психопатія, схильність до застрягання — параноїдальна психопатія, збудливості — епілептоїдна психопатія. Відмічені сполучення акцентуацій різних особистісних властивостей, у том числі інтро- та екстроверсії[3].

О.Є. Лічко [1977][4] розглядає акцентуацію не тільки у особистісному плані, а й зіставляє її з характером, так як, на його думку, особистість є широким поняттям, що включає до себе крім характеру та темпераменту інтелект, здібності, світогляд тощо. У підлітків він розрізняє такі типи акцентуацій характеру: гіпертимний, циклоїдний, лабільний, астеноневротичний, сенситивний, психостенічний, шизоїдний, епілептоїдний, істероїдний, нестійкий, конформний, змішані.

Діагностика акцентуацій особистості, характеру базується на даних клінічного обстеження та результатах психологічного дослідження за допомогою опитувальників Шмішека, Літтманна—Шмішека, О.Е. Лічко (ПДО).

Так, К. Леонгард[5] виділив дві групи акцентованих особистостей:

- з акцентуацією характеру (демонстративний, педантичний, ригідний, збудливий);

- з акцентуацією темпераменту (гіпертимічний, дістимічний, тривожно-боязкий, циклотімічний, афективний).

Існують дві класифікації типів акцентуацій характеру. Перша запропонована K. Leongard (1968) і друга – А. Є. Лічко (1977). Приводимо співставлення цих класифікацій.

Тип акцентуйованої особистості за К. Леонгардом	Тип акцентуації характеру за А. Є. Лічко
Демонстративний	Істероїдний
Педантичний	Психастенічний
Застрягаючий (ригідний)	-
Збудливий	Нестійкий
Гіпертимічний	Гіпертимний
Дистимічний	-
Афективно-лабільний	Циклоїдний
Афективно-екзальтований	Лабільний
Емотивний	Сенситивний
Тривожний (боязкий)	Астено-невротичний
Інтровертований	Шизоїдний
Екстровертований	Епілептоїдний
	Конформний

У класифікації К. Leonhard відсутні досить розповсюджені в підлітковому віці нестійкий і конформний типи, а також астено-невротичний тип. Дистимічний тип у його класифікації відповідає конституційно-депресивному типу за П. Б. Ганнушкіним (1933), а застрягаючий тип – паранойяльному, обидва вони в підлітковому віці практично не зустрічаються.

Розглянемо основні характеристики акцентуацій характеру та темпераменту.

Дата добавления: 2014-01-20