Страхування сільськогосподарських рослин і тварин

Сільське господарство − найдавніша і традиційно одна з найважливі­ших і водночас найбільш ризикованих галузей економіки, яка постійно перебуває під впливом стихійних сип природи Одним із важливих еле­ментів гарантування економічної безпеки й стабілізації фінансового стану сільськогосподарських товаровиробників повинно стати страхування Як відомо, загальні принципи страхування передбачають перерозподіл збитків як між регіональними одиницями, такі в часі. При цьому для ефектив­ного ведення страхової діяльності необхідна велика кількість об’єктів стра­хування на значній території для створення і перерозподілу відповідного страхового фонду, що зумовлює необхідність розвитку регіональних рин­кових інфраструктур і створення фінансове міцних і надійних страхових компаній

Економічний механізм страхування сільськогосподарського виробниц­тва полягає у створенні і використанні страхового фонду з метою відшко­дування непередбачених збитків, заподіяних сільськогосподарським підприємствам стихійними лихами, іншими несприятливими подіями, що порушують нормальний процес відтворення.

Страхування сільськогосподарських підприємств характеризується комплексністю. Об’єкти страхування майна сільськогосподарських підприємств поділяють на такі основні групи:

— врожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень плодоносного віку, крім урожаю природних сінокосів та пасовищ, культур, посіяних на зелене добриво, культур, які господарство висівало про­тягом 3—5 років, але жодного разу не отримувало врожаю,

— дерева і плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, та виноградни­ки Не приймаються на страхування багаторічні насадження, знос або зрідження яких становить понад 70%, а також ті, цю підлягають списанню з балансу,

— сільськогосподарські тварини, птиця кролі, хутрові звірі, бджо­лосім’ї, крім господарств, де щодо тварин установлено карантин або інші обмеження у зв’язку з інфекційними захворюваннями,

— будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об’єкти незаверше­ного будівництва. передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція Риболовецькі гос­подарства можу-і ь страхувати також судна та засоби лову.

Страхування сільськогосподарських підприємств можуть здійснювати лише ті страховики, які мають достатні страхові резерви розгалужену мережу філій та представництв, фахівців у даній галузі.

Світовий досвід доводить, що значні і постійно зростаючі інвестиції в агропромисловий комплекс, а також дедалі складніші сучасні технологи сільськогосподарського виробництва ставлять країни світу перед необхід­ністю створення національних систем страхування врожаю сільськогос­подарських культур. Правильно організована система страхування врожаю створює потенціал для розвитку сільськогосподарського виробництва, а також державних і приватних страхових компаній у будь якій країні світу. Тому з метою створення сприятливих умов для розпитку аграрного секто­ра економіки, формування прозорого фінансового ринку, захисту еконо­мічних інтересів сільськогосподарських виробників, гарантування еконо­мічної і продовольчої безпеки держави видано Указ Президента України «Про основні засади державної політики фінансово-кредитного забезпе­чення сільського господарства» від 24 квітня 2001 року №16 (517) Зако­ном України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на перюд2001-2004роки»від1801 2001р № 2238-ІІІ запроваджено обов’яз­кове страхування майна державних (v тому числі сільськогосподарських підприємств). Відповідно до Закону України «Про страхування» в обов’язковій формі здійснюється страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільсько­господарськими підприємствами всіх форм власності Згідно з Законом Ук­раїни «Про страхування» Кабінет Міністрів України у вересні 2002 р зат­вердив Порядок і правила проведення обов’язкового страхування вро­жаю. Всі інші види сільськогосподарського страхування проводяться виключно у добровільній формі.

Крім того, обов’язкова форма страхування врожаю сільськогосподарсь­ких культур і багаторічних насаджень не виключає його страхування в добровільній формі. До об’єктів добровільного страхування належать будівлі, споруди, передавальні пристрої, транспортні засоби, обладнання, ловецькі судна та засоби лову, інвентар, сільськогосподарські тварини та інші об’єкти

Для різноманітних об’єктів страхування характерні різні ризики, які враховуються страховими компаніями при розробці конкретних умов і правил рахування.

Найбільш ризикованим е вирощування врожаю сільськогосподарсь­ких культур та багаторічних насаджень.

Рослинництво найбільше з усіх галузей сільськогосподарського ви­робництва піддається впливу несприятливих природнокліматичних умов, які прийнято поділяти на дві групи.

Першу групу складають постійні, тобто звичайні для даної місцевості фактори - короткий вегетаційний період, середньорічні коливання тем­ператури повітря, низька якість ґрунту та ін.

Другу групу створюють незвичайні, випадкові відхилення від нормаль­них умов розвитку рослин ранні заморозки, град, посуха, повінь, довгот­ривала відсутність опадів.

Дія першої групи факторів нейтралізується за допомогою фінансуван­ня необхідних затрат на вирощування швидкозріючих сортів зернових та інших культур, здійснення втрат на покращання якості ґрунтів впливу на тну через механізм надбавок та інших методів. Щодо другої групи, то тут неабияку роль відіграє система і грошових фондів, яка створюється без­посередньо страховими компаніями тому для реалізації завдання щодо поширення страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників усіх форм власності було прийнято ряд законодавчих актів, які передбача­ють здійснення такого виду страхування в обов’язковій формі.

Системи гарантійного захисту сільськогосподарських підприємств від природнокліматичних умов діють у багатьох країнах і функціонують кілька десятків років Варто зауважити, що в більшості розвинутих країн держава у страхуванні врожаю сільськогосподарських культур відіграє неабияку роль. У страхових компаніях з участю держави концентруються значні фінансові кошти, що дає змогу охопити страхове поле і не залишити без уваги серйозні страхові ризики Так, у США в 1938 р була організована Федеральна корпорація страхування урожаю (ФКСУ) Департаменту сільського господарства яка діє понині Із федерального бюджету через ФКСУ страховикам перераховується за фермерів 60% страхових платежів ФКСУ забезпечує додаткове страхове покриття фермерам, які беруть участь у Федеральній програмі страхування врожаю Тут система страхування сільськогосподарських культур за участю держави має такі форми субсидування страхових платежів, покриття адміністративних витрат, які несе приватний страховий сектор, надання послуг перестрахування

Потрібно зазначити, що канадська та американська жорстко контролюють організацію перестрахувального захисту і перестраховують понад 40% ризиків агропромислового комплексу за кордоном Канада має власну програму страхування (СІ), субсидовані заощадження для фермерів (МІ5А) програма забезпечення доходів (АЮА), яка забез­печує рівень доходів фермерам не нижче 70% від попереднього рівня за останні три роки.

В Іспанії щорічно по страхуванню врожаю зернових, плодових та інших культур складається урядовий план, який вміщує список видів сільсько­господарських культур, тварин і риб, які підлягають страхуванню В плані є розділ бюджетного фінансування страхування, який складається із агро­промислового і фінансово-страхового аспектів В агропромисловій частині розкриваються умови страхування, зокрема встановлені періоди страху­вання тієї чи іншої культури Представлений комплекс необхідних сільгоспробіт, враховуючи технологію вирощування врожаю.

Іспанія та Португалія мають так звані системи «державного та приват­ного партнерства», де роль держави полягає у наданні субсидій із страхо­вих платежів та перестрахування Приватні компанії є інтегрованими вдану систему і займаються адмініструванням програм та покривають частину ризиків, яка не покривається державою.

Країни-члени Європейського Союзу мають свої особові програми страхування сільськогосподарських товаровиробників, які різняться за ступенем участі держави у процесі страхування В Італії, Франції, Австрії та Німеччині переважають приватні системи страхування

Під час настання страхового випадку при страхуванні врожаю досить складною є проблема визначення збитку, завданого господарству Тому прийнято порівнювати фактичний урожай поточного року з середнім вро­жаєм, яке господарство отримало за попередні п’ять років У деяких ви­падках (розорювання нових земельних площ, зрошення нових земель) мож­ливий розрахунок збитку на основі прогнозного врожаю, який господар­ство могло б отримати при відсутності страхового випадку (за нормальних погодних умов)

Страхувальниками сільськогосподарських культур можуть виступати всі юридичні та фізичні особи, що використовують земельні угіддя.

Об’єктами страхування в рослинництві є всі види сільськогосподарсь­ких культур зернові, зернобобові, технічні, овочеві кормові, бахчеві, уро­жай садів, виноградників, теплиць тощо.

Страховим випадком у теорії страхування називають потенційно мож­ливе спричинення збитку об’єкту страхування Страховим випадком вва­жається недобір, або повна загибель врожаю внаслідок стихійного лиха або іншого незвичайного явища Разом із втратами від загибелі чи пошкод­ження врожаю відшкодовуються також затрати, пов’язані з пересівом чи підсівом культур після стихійного лиха Страховими випадками є град, за­суха, вимерзання, повінь, пожежа, злива, буря, заморозок, сель Крім того, до страхових подій підносять ще вимокання, випрівання, спричинені сти­хійним лихом. При традиційній схемі страхування врожаю, коли збиток визначається як його недорід, всі несприятливі природні явища можуть виступати як страхові обставини, що можуть реалізовувати ризик недоро­ду, але можуть і не приводити до нього. Страховим випадком повинен вва­жатися саме недорід. Питання зводиться до того, щоб визначити граничне значення недороду при проведенні актуарних розрахунків. Кожен страхо­вик повинен зібрати ту ретроспективну статистику щодо недобору урожаю, яка характерна для даного регіону. Крім цього, при розрахунку страхових тарифів потрібно застосовувати франшизу. Саме вона (а не сортування ризикових обставин) дасть змогу значно скоротити рівні страхових пла­тежів і зрівноважити попит та пропозицію на страхову послугу. При про­веденні актуарних розрахунків і дослідженні характеру страхового ризику потрібно орієнтуватися на статистику стихійних лих і несприятливих погодних умов, так і па статистику коливання врожайності сільськогоспо­дарських культур, які страхуються, за регіонами, де будуть проводитись операції зі страхування врожаю.

У страховому договорі може бути передбачене відшкодування збитків, що сталися внаслідок вітрової та водної ерозії, обвалів, загнивання насіння, пошкодження врожаю птахами, загибелі врожаю в закритому ґрунті, при­чиною яких с припинення подачі електроенергії,, зумовлені природними стихіями, пожежами, технічними чи технологічними аваріями.

Вартість урожаю сільськогосподарської продукції для цілей страхуван­ня можна визначити множенням планової площі посіву тієї чи іншої куль­тури на середньорічну врожайність (у розрахунку на один гектар) за останні п’ять років і на погоджену зі страховиком ціну за одиницю продукції. Стра­хова сума не повинна бути вишоюза70% вартості врожаю (50% —у разі обо­в’язкового страхування врожаю). Решта вартості продукції у випадку її зни­щення при настанні страхових обставин покривається за рахунок ресурсів господарства. Страхова сума залежить від технології вирощування тієї чи іншої культури. Страхові премії обчислюються по кожній культурі шляхом множення вартості врожаю зі всієї площі посіву на тарифну ставку. Стра­хові тарифи мають відповідати агро кліматичним зонам України.

Договір страхування врожаю сільськогосподарських культур укладаєть­ся не пізніше визначеного агрономічними службами оптимального стро­ку посіву (посадки) для даного регіону, а за багаторічними насадженнями − до припинення вегетації. На страхування сільськогосподарських куль­тур, які вирощуються у захищеному ґрунті, договір має бути укладений до початку виробничого циклу (посіву, висадки). Якщо після укладення до­говору страхувальник змінює розмір посівної площі у сторону її збільшен­ня, то йому надається право укласти додатковий договір.

Для всіх сільськогосподарських культур страхування врожаю почи­нається з дня їх посіву (висадки) і припиняється вдень закінчення збиран­ня врожаю.

Не вважається страховим випадком недобір врожаю тоді, коли мали місце звичайні для даного району природнокліматичні обставини. Коли ж після певного стихійного лиха (наприклад, пізніх заморозків) посіви можуть дати урожай у межах середнього за попередні роки, то страховий випадок відсутній.

При пошкодженні або загибелі врожаю сільськогосподарських куль­тур розмір збитку визначають, виходячи з вартості кількісних втрат вро­жаю основної продукції застрахованої культури або групи культур. Збиток обчислюють, множачи різницю між вартістю фактично одержаного вро­жаю даного року і середньою врожайністю за попередніх п’ять років з од­ного гектара на всю площу посіву.

Якщо на всій площі, де загинула чи пошкоджена культура, або на час­тині такої площі здійснено пересів (підсів), то збиток визначається з ура­хуванням вартості фактично одержаного валового врожаю основної куль­тури (за цінами, про які досягнуто домовленості при укладанні договору страхування) і фактичної вартості урожаю на площі пересіву (підсіву) за цінами реалізації цієї продукції. При пересіві чи підсіві пошкоджених рос­лин розмір збитку визначають з врахуванням пов’язаних з цим додаткових витрат і вартості врожаю знову посіяних рослин.

Відшкодовується збиток, який виражається в меншій кількості отри­маної продукції порівняно з середнім врожаєм з 1 га за п’ять останніх років. Розмір збитку обчислюється за купівельною (договірною, реалізаційною, ринковою) ціною, що зафіксована в договорі страхування.

При настанні страхового випадку страхувальник у письмовій формі протягом визначеного договором строку повідомляє про не страховику, вказуючи загиблих чи пошкоджених сільськогосподарських культур, лату і вид стихійного лиха, його тривалість, інтенсивність, характер пошкод­ження кожної культури, фазу розвитку рослин на момент нанесення шко­ди, розмір площі пошкодження, а також площу культур, намічену для пе­ресіву. В свою чергу страховик перевіряє достовірність цих даних за мате­ріалами метеорологічної служби, встановлює причини й обставини страхового випадку.

Варто зазначити, що у більшості країн, в яких створювалися націо­нальні системи страхування врожаю сільгоспкультур виникла проблема відсутності на першому етапі надійних статистичних даних для розрахун­ку тарифних ставок, зокрема: валових показників, видів культур, урожай­ності, даних про ґрунти, клімат, градобиття, про випадання опадів, середні температури, наявність агрохімії.

Принциповою особливістю страхування сільськогосподарських тварин є відшкодування збитків лише у випадку загибелі тварини. Як відомо, при страхуванні іншого майна можливе відшкодування збитків, що настали внаслідок часткового пошкодження майна.

Як правило страхування проводиться не в повній вартості тварин, що примушує власника бути більше зацікавленим у збереженні поголів’я.

Диференціацію ставок страхових платежів при страхуванні тварин слід пов’язувати не з територіальною належністю того чи іншого сільгоспви­робника (як при страхуванні посівів), а з рівнем його господарювання, зок­рема з додержанням технологічних вимог утримання й відгодівлі тварин, з ефективністю проведення ветеринарно-профілактичних та інших заходів. Найпростішою формою такого обліку є зіставлення конкретної ставки страхового платежу з показниками фактичного падежу тварин за попе­редній період.

На основі різниці у величині страхової відповідальності всю сукупність застрахованих тварин поділяють натри групи:

— продуктивна худоба;

— молодняк;

— племінні і високоцінні тварини.

Продуктивна худоба складає основну групу і вважається застрахова­ною на випадок загибелі внаслідок стихійного лиха, інфекційних хвороб, пожежі і дії електричного струму.

Молодняк тварин потребує особливого нагляду і може бути застрахо­ваний лише від стихій них лих, пожеж та електричного струму. Для остан­ньої групи тварин застосовують більш високий обсяг страхової відповідаль­ності, враховуючи падіж тварин від Інфекційних та загальних захворювань, нещасних випадків. Страхування продуктивних сільськогосподарських тварин, що є приватною власністю громадян, проводиться як обов’язко­ве, так і добровільне.

Договір страхування тварин укладається терміном на один рік на підставі усної або письмової заяви страхувальника з обов’язковим огля­дом тварини, що береться на страхування. Страхуються тільки здорові тва­рини. Невіддільною частиною договору є розрахунок вартості майна та страхових платежів. Договір може бути укладений на все майно або на ок­ремий його вид. Договір вступає в силу після сплати страхувальником стра­хової премії повністю або частково.

Договір набуває чинності:

— у разі внесення платежу готівкою − з наступного дня після його спла­ти;

— у разі безготівкового розрахунку − з дня надходження страхового пла­тежу на рахунок страховика.

Тварини приймаються на страхування в договірній сумі, але не вищій за балансову вартість. Страховими ризиками зі страхування тварин є інфекційні хвороби, пожежі, аварії, вибух, стихійне лихо, обвал, сель, не­щасний випадок, ожеледиця, попадання під рухомий транспорт, під дію електричного струму та вимушений забій (знищення) за розпорядженням ветеринарної служби.

Страхувальнику відшкодовується тільки прямий збиток (загибель, падіж або вимушений забій), але не відшкодовується втрата продукції, яка є непрямим збитком. При загибелі тварин цей збиток рівний балансовій вартості тварин, що загинули. Якщо індивідуальний облік балансової вар­тості тварин не ведеться, то вона визначається як середня за всіма твари­нами даного виду. При вимушеному забої великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней, коней, верблюдів, а також домашньої птиці, збиток визначаєть­ся в розмірі різниці між їх балансовою вартістю і сумою, отриманою від реалізації придатного в їжу м’яса. Якщо м’ясо повністю непридатне для вживання, то збиток обчислюється як при падежу. При падежу або виму­шеному забої пушних звірів збиток визначається з врахуванням зміни вар­тості шкірок у результаті інфекційної хвороби, стихійного лиха чи пожежі. Ціна реалізованої шкірки встановлюється на основі відповідних довідок заготівельної організації.

За договором можуть бути застраховані: свині, хутрові звірі і кролі − після досягнення ними чотиримісячного віку; домашня птиця яйценос­них порід − п’ятимісячного; птиця в господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні бройлерів, − одномісячного; ВРХ, вівці, кози - шести­місячного віку; коні − після одного року.

Страховик зобов’язаний виплатити страхове відшкодування за застра­хованих тварин:

а) у разі викрадення, загибелі від стихійного лиха і нещасних випадків − з дня початку дії договору;

б) у разі загибелі тварин від хвороби − після закінчення 10 днів від дня початку дії договору.

В разі настання страхового випадку страхувальник повинен у добовий термін заявити про загибель тварин спеціалісту ветеринарної служби, стра­ховику, а при викраденні − в органи міліції.

Після одержання заяви страховик на підставі висновків спеціаліста та двох свідків у триденний термін складає акт за ф. №26-ТВ, який є основою для виплати відшкодування.

Страхова сума встановлюється за заявою страхувальника, але не більше ринкової вартості тварини на день укладання договору чи балансової вар­тості-Тварини страхуються за двома варіантами:

− страхування від хвороби, пожежі, урагану, електроструму, замерзан­ня, укусу змій, отруйних комах, травм, викрадення;

− всі ризики, що є в першому варіанті, плюс напад диких звірів та ви­мушений забій.

Страхування будівель, споруд та іншого майна здійснюється на випа­док знищення або пошкодження внаслідок пожежі, вибуху, удару блис­кавки, повені, паводку, землетрусу, бурі, урагану, зливи, граду, зсуву, не­звичайних для даної місцевості снігопадів, селів, припинення постачання електроенергії (спричинене страховою подією). Засоби транспорту стра­хуються на випадок ДТП. Крім того, тварини, обладнання, машини та інше майно можуть бути застраховані на випадок крадіжки та неправомірних дій третіх осіб.

Договір страхування укладається на підставі письмової заяви сільсько­господарського підприємства Невіддільною частиною договору е розра­хунок вартості майна та страхових платежів Договір може бути укладений на все майно або на окремий його вид (окремі сільськогосподарські куль­тури. види тварин тощо) За основним договором страхуванню підлягає все майно, що належить підприємству, а саме будівлі, споруди, переда­вальні пристрої, силові, робочі та інші машини, обладнання, транспортні засоби, риболовецькі судна, знаряддя лову, об’єкти незавершеного будів­ництва, інвентар, готова продукція, сировина, товари, матеріали та інше майно.

За додатковими договорами може бути застраховане майно, отримане підприємством згідно з договором майнового найму (якщо воно не заст­раховане у наймодавця) або прийняте від інших підприємств чи населен­ня для перероблення, ремонту, перевезення, зберігання, на комісію тощо; майно на час проведення експериментальних або дослідницьких робіт, експонування на виставках

Договір страхування всього майна може бути укладеним на таких заса­дах па балансову вартість, на договірну варі їсть, на певну частку (відсо­ток) вартості.

Майно, що надійшло до страхувальника в період дії договору, вважаєть­ся автоматично застрахованим, а те, що вибуло вилученим зі страхової о захисту без зміни страхової суми і страхового платежу

Якщо майно страхується на час проведення експериментальних чи дослідницьких робіт або експонування на виставці, то воно вважається за­страхованим з моменту, коли взяте з постійного місця перебування для упакування і транспортування до місця випробування або експонування Страховий захист на таке майно поширюється на період його тимчасового складування, випробування, експонування та зворотного транспортуван­ня до тих пір. поки не буде встановлено на постійне місце перебування в пункті, визначеному в договорі

Не приймаються на у мовах добровільного страхування;

— гроші готівкою та дорогоцінні метали,

—акції, облігації та інші цінні папери;

— рукописи, креслення та інші документи, бухгалтерські та ділові кни­ги,

— технічні носи інформації, комп’ютерних та аналогічних систем (магнітні плівки, касети, магнітні диски та ін);

— майно, що зберігається у застрахованому приміщенні, але не нале­жить страхувальникові.

Для оцінювання основних фондів застосовується їхня повна балансо­ва вартість за вирахуванням величини зносу. Товарно-матеріальні цінності власного виробництва, а також придбані підприємством, оцінюються в розмірі фактичної собівартості або в цінах, що діяли на день укладання договору з урахуванням зносу, а об’єкти незавершеного будівництва − в розмірі матеріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час стра­хового випадку.

Згідно з чинним законодавством договір страхування укладається на підставі письмової заяви страхувальника, в якій описується майно, яке приймається на страхування, зазначається його місцезнаходження і при­значення, вказуються збитки, які мали місце та їх причини Ці дані дають змогу правильно визначити ступінь ризику, розмір страхової премії та вре­гульовувати спірні питання щодо відшкодування збитку.

Страхувальник подає окремо заяву про добровільне страхування май­на, що належить підприємству, і заяву про добровільне страхування майна згідно з договором майнового найму Якщо договір страхування укладаєть­ся щодо частини майна, то до заяви додається опис відповідного майна.

Якщо страхувальник подав заздалегідь неправдиві відомості, то страхова компанія має право визнати такий договір недійсним або, якщо це перед­бачено правилами страхування, зменшити розмір відшкодування збитку та відмовити у його виплаті.

За умови, що течи укладання договору страхування зі застрахованим майном відбулися зміни (наприклад, реконструкція, заміна обладнання та ін), то про них необхідно повідомити страхову компанію.

Якщо страхувальник страхує майно, яке вже застраховано в інших стра­хових компаніях, він має повідомити нову страхову компанію про чинні договори та зазначити страхову суму, оскільки страхова сума не повинна перевищувати страхової вартості.

Договір страхування укладається, як правило, на рік і оформляється видачею страхувальникові страхового полісу, який починає діяти наступ­ного дня після сплати нарахованих платежів (усю суми або визначеної до­говором першої частини)

Дата добавления: 2014-01-20