Методи та засоби виховання дітей у сім’ї

Методи виховання дітей у сім’ї – це шляхи (способи), за допомогою яких здійснюється цілеспрямований педагогічний вплив батьків на свідомість і поведінку дітей. Вони не відрізняються від загальних методів виховання, але мають свою специфіку:

• вплив на дитину індивідуальний, заснований на конкретних вчинках і пристосований до особистості;

• вибір методів залежить від педагогічної культури батьків: розуміння мети виховання, батьківської ролі, уявлень про цінності, стилю відносин у сім’ї тощо.

Тому методи сімейного виховання несуть на собі яскравий відбиток особистості батьків і невіддільні від них. Скільки батьків – стільки різновидів методів. Наприклад, переконання у одних батьків – м’яке навіювання, у інших – загроза, крик. Коли в сім’ї стосунки з дітьми близькі, теплі, дружні, головний метод – заохочення. При холодних, відчужених відносинах, природно, превалюють строгість і покарання. Методи дуже залежать від встановлених батьками виховних пріоритетів: одні хочуть виховати слухняність, і тому їхні методи націлені на те, щоб дитина безвідмовно виконувала вимоги дорослих. Інші вважають більш важливим вчити самостійному мисленню, прояву ініціативи і, природно, знаходять для цього відповідні методи.

Усіма батьками використовуються загальні методи сімейного виховання: переконання (пояснення, навіювання, порада); особистий приклад, заохочення (похвала, подарунки, цікава для дітей перспектива), покарання (позбавлення задоволень, відмова від дружби, тілесні покарання). У деяких сім’ях за порадою педагогів створюються і використовуються виховні ситуації.

Різноманітні засоби вирішення виховних завдань в сім’ї. Серед цих засобів: слово, фольклор, батьківський авторитет, праця, навчання, природа, домашній побут, національні звичаї, традиції, громадська думка, духовний і моральний клімат сім’ї, преса, радіо, телебачення, режим дня, література, музеї та виставки, ігри та іграшки, демонстрації, фізкультура, спорт, свята, символи, атрибути, реліквії та ін.

Вибір і застосування методів батьківського виховання спираються на ряд загальних умов:

1. Знання батьками своїх дітей, їх позитивних і негативних якостей: що читають, чим цікавляться, які доручення виконують, які труднощі відчувають, які відносини з однокласниками і педагогами, дорослими, маленькими, що найбільше цінують в людях і т. ін. Прості, здавалося б, відомості, але 41% батьків не знають, які книги читають їхні діти; 48% – які фільми дивляться; 67% – яка музика їм подобається, більше половини батьків нічого не можуть сказати про захоплення своїх дітей. Тільки 10% учнів відповіли, що в їхніх сім’ях знають, де вони бувають, з ким зустрічаються, хто їх друзі. За даними соціологічних досліджень (1997), 86% юних правопорушників відповіли, що батьки не контролювали їх пізніх повернень додому.

2. Особистий досвід батьків, їх авторитет, характер стосунків у сім’ї, прагнення виховувати особистим прикладом також позначаються на виборі методів. Ця група батьків зазвичай вибирає наочні методи, порівняно частіше використовує привчання.

3. Якщо батьки віддають перевагу спільній діяльності, то зазвичай превалюють практичні методи. Інтенсивне спілкування під час спільної праці, переглядів телепередач, походів, прогулянок дає добрі результати: діти більш відверті, це допомагає батькам краще зрозуміти їх. Немає спільної діяльності, немає і приводу, і можливості для спілкування.

4. Педагогічна культура батьків робить вирішальний вплив на вибір методів, засобів, форм виховання. Помічено здавна, що в сім’ях педагогів, освічених людей діти завжди краще виховані. Отже, вчити педагогіку, опановувати секрети виховного впливу зовсім не розкіш, а практична необхідність.

ВИСНОВКИ

Кому із батьків не підлестять слова: «Ваші діти дуже охайні», «Ваші діти такі виховані», «Ваші діти на диво поєднують у собі лояльність і почуття власної гідності». Кому із них не хотілося б, щоб його діти віддавали перевагу спорту, а не сигареті, бальному танцю, а не алкоголю, напруженій самоосвіті, а не розтринькуванню часу.

Але для цього потрібно довго і наполегливо працювати на ниві виховання. Для батьків сімейне виховання -– процес свідомого формування фізичних і духовних якостей дітей. Кожен батько і кожна мати повинні добре розуміти, що вони хочуть виховати у своїй дитині. Цим визначається свідомий характер сімейного виховання і вимога розумного і зваженого підходу до вирішення виховних завдань.

Сімейне виховання в педагогіці розуміється як керована система взаємин батьків з дітьми. Взаємини батьків з дітьми завжди мають виховний характер. Виховна робота батьків у сім’ї – це передусім самовиховання. Отже, кожному батькові потрібно вчитися бути педагогом, вчитися керувати взаєминами з дітьми.

«Педагогічні знання батьків особливо важливі в той період, коли батько і мати є єдиними вихователями своєї дитини... У віці від 2 до 6 років розумовий розвиток, духовне життя дітей у вирішальній мірі залежить від... елементарної педагогічної культури матері і батька, яка виражається у мудрому розумінні складних душевних рухів людини, що розвивається», – писав В.А. Сухомлинський.

Дата добавления: 2014-01-20