Тема 5 планування витрат

Отдельные операции технического обслуживания

Для каждого типа изделия, системы автоматики существуют характерные виды профилактических работ. Однако ряд операций присущи практически многим технологическим процессам технического обслуживания средств автоматизации. В содержание этих профилактических мероприятий входят: внешний осмотр, чистка изделия, контрольно-регулировочные работы, сезонные, смазочные и крепежные работы, технические осмотры и проверки.

Внешний осмотр объекта выполняют с целью выявления внешних признаков возможных неисправностей. Осмотр позволяет установить механические разрушения (трещины, нарушение защитных покрытий, ослабление креплений, нарушение паек и изоляции, обрыв проводников, подгар контактов, появление возможности разгерметизации корпуса, подводов и др.). При осмотре можно определить перегрев и коррозию различных деталей. Осмотр может сопровождаться снятием и разборкой некоторых узлов.

Для поддержания объектов в чистом состоянии необходимо регулярно производить их чистку, т.е. удалять с поверхности объектов и элементов пыль, влагу, появляющиеся следы коррозии на различных элементах. Работы по чистке объектов следует проводить осторожно и тщательно с помощью пылесоса, набора сухих щеток и кистей, фланели, ветоши, спирта или бензина.

Контрольно-регулировочные работы представляют испытание отдельных изделий, объектов или систем в целом. Они включают контроль основных параметров, т.е. определение численных значений параметров или состояния объекта относительно установленных допусков на контролируемые величины. Это наиболее трудоемкая часть технического обслуживания, которая предусматривает восстановление утраченных элементами (объектами) свойств или работоспособности. При этом работы, проводимые без изменения схем и конструкций, называют настройкой объекта (элемента, системы).

Во время сезонных работ проводят дополнительную чистку элементов, восстановление защитных покрытий, смену смазки, проверку крепежа, ремонт отдельных элементов незначительной трудоемкости, контроль и регулировку параметров СА, установленных в местах, незащищенных от воздействия внешних (климатических) факторов. Проводят мероприятия по уменьшению (исключению) проникновения влаги в изделие – укрытие (брезентом, например), установка резиновых уплотнений, поддерживается стабильность температур и т.д. производится подборка по сезону масла и других смазочных материалов, принимаются меры по утеплению зимой объектов и охлаждению их летом.

Смазочные работы предусматривают либо полную замену смазочных материалов в катерах механических агрегатов, подшипниках, шарнирных и скользящих соединениях, воздушных фильтрах и других узлах объектов, либо их пополнение.

Крепежные работы состоят из проверки деталей крепления (болтов, винтов, саморезов, шпилек, гаек, шайб и т.д.), их затяжек, установки, смены пришедших в негодность деталей, очистки резьбовых гнезд, их смазки, восстановление резьбовых частей деталей и т.п.

При технических осмотрах проверяют правильность содержания и сбережения объектов, элементов, работоспособность и их техническое состояние, правильность ведения технической эксплуатационной документации, укомплектованность объектов и систем.

В технические проверки входят: тех. осмотр, проверка правильности организации эксплуатации и использование объектов, своевременность проведения Р.Р. и ремонта объектов, знание обслуживающим персоналом правил эксплуатации и технического обслуживания средств автоматизации.

1. Формування кошторисів підрозділів

Основною формою планування витрат підрозділу є складання кошторису, який охоплює всі витрати підрозділу на виробництво продукції (послуг) за пла-новий період незалежно від ступеня її готовності.

Кошторис складають на основі виробничої програми підрозді­лу, норма-тивної бази та цін і тарифів на ре­сурси. Структурно кошторис може будуватися за статтями та елемента­ми витрат, маючи свої позити­вні сторони і призначення.

Постатейний кошторис дозволяє узгодити його з кошторисом непрямих витрат (загальновиробничими витратами) і калькуляціями на вироби підроз-ділу. Він використовується для центрів відповідальності високого рівня.

Кошторис за статтями та елементами витрат є більш інформатив-ним, він показує ресурсну структуру витрат, матеріало-, зарплато- і капітало-місткість виробництва і дозволяє ув’язати витрати підрозділу (цеху) в цілому з витратами його структурних одиниць. Такий кошторис має шахматну форму, в якій витрати групуються постатейно і поелементно.

РОЗДІЛ ІІІ. КОНТРОЛЬ, ОЦІНКА ТА СТИМУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

Тема 7. КОНТРОЛЬ І ОЦІНКА ДіяЛЬНОСТІ

1. Контроль як функція управління

Контроль є функцією управління і являє собою перевірку відповідності фактичних характеристик установленим вимогам (обмеженням). На підприємстві контролю підлягають матеріальні й грошові потоки, виробничі процеси, діяльність людей, витрати ресурсів і результати.

Контроль на підприємстві має різні види:

- технічний контроль (контроль матеріалів і продукції, технологічних процесів) є складовою системи управління якістю продукції;

- контроль трудової дис­ципліни (дотримання організаційного регламенту та якості вико­нання своїх функцій працівниками (якості праці);

- контроль результатів виробництва і витрачених ресурсів, що характе-ризують ефективність діяльності.

Ієрархічно контроль організується в тому самому порядку, що й планування: контроль робочих місць, підрозділів і підприємства в цілому. У цьому ж порядку по­казники контролю інтегруються у загальні величини, й на рівні підприєм­ства контролюються найважливіші показники: ступінь досягнен-ня поставленої мети, становище на ринку, фінан­совий стан.

Контроль може здійснюватись візуально і інструментально. Економічні процеси контролюються документально.

Залежно від методів збору інформації та частоти контрольних операцій виділяють наступні форми контролю:

1) поточний контроль здійснюється щоденно як систематич­ний моніто-ринг за рухом матеріальних цінностей, незавершеного виробництва і продукції.

2) періодичний контроль здійснюється у формі усталеної ре­гулярної звіт-ності підрозділів. Звіти про основні показники роботи підрозділів подаються за періоди, на які встановлені планові завдання.

3) разовий контроль не має усталеного змісту і регулярності, його мета та діапазон визначаються окремо в кожному випадку.

Частота контрольних операцій залежить від конт­рольованих показників, ступеня їх календарного узагальнення і призначення результатів контролю.

2. Критерії оцінки діяльності підрозділів

Планування і контроль створюють інформаційну базу для оцінки діяльності підрозділів і працівників, на якій будується механізм їх мотивації.

Оцінка діяльності здійснюється за допомогою системи показників, які визначаються специфікою функціонування підрозділів. Вимоги до системи показників оцінка діяльності підрозділів:

- показники підрозділів мають бути узгоджені з показниками роботи під-приємства (вертикальна взаємоув’язка), утворювати з ними єдину систему показ­ників і водночас ураховувати специфіку діяльності підрозділу;

- основні показники діяльності підприємства трансформуються на рівні підрозділів із урахуванням їх специфіки (закінче­ності циклу виробництва, обліку). Так, показник прибутку є визначальним на рівні підприємства, але на низових рівнях його замінює показник витрат тощо;

- кількість показників має бути достатньою для підпорядкування діяль-ності підрозділів завданням підприємства, але не обмежувати їх самостійність;

- показники повинні мати кількісний вимір на основі обліку. Без кількіс-ного обліку показники втрачають об’єк­тивну основу та економічне значення;

- показники мають бути порівнянними в межах періодів: на різних етапах розрахун­кового періоду зміст і методика обчислення планових і фактичних по-казників мають бути однаковими;

- при оцінці роботи підрозділів особливе значення має порів­нянність показника витрат (собівартості продукції).

В системі показників оцінки ро­боти підрозділів виділяються основні показники, що відображають кінцевий результат діяльності та її ефектив­ність. Для підроз­ділів-центрів витрат кінцевий результат діяльності виражається у виготовленні продукції певної номенклатури, а ефективність - у сумі витрат. Для підрозділів-центрів прибутку основним показником діяльності є прибуток.

Усі інші показники є допоміжними і використовуються для де­талізації контролю. До них належать: ритмічність роботи, проду­ктивність праці, фондо-віддача, рівень завантаження устаткуван­ня, трудомісткість продукції та ін.

Основним методом оцінки роботи підрозділів за по­казниками є порівнян-ня, при якому фактична величина показника за звітний період порівнюється з його базовою величиною (плановою або фактичною за минулий період).

Якщо базою порівняння є планова (нормативна) величина по­казника, то оцінка здійснюється за критерієм ступеня виконання плану:

,

де Р_ПЛ - виконання плану за даним показником, %;

А_Ф, А_ПЛ - відповідно фактична і планова величини показника.

У процесі глибокої оцінки виявляються абсо­лютні й відносні відхилення фактичних величин показників від запланованих, аналізуються їх причини:

, (7.2)

, (7.3)

де ∆А - абсолютне відхилення фактичної величини показника від запланованої;

п - кількість факторів, що спричинили відхилення;

∆А_і - відхилення внаслідок впливу і -го фактора.

Критерій виконання плану поширений для оцінки роботи підрозділів-центрів витрат, що мають обмежену свободу діяльності.

Для оцінки діяльності підприємства і його підрозділів застосовується кри-терій динамі­ки показників, при якому фактична величина показника за звітний період порівнюється з його фактичною величиною за попередній період:

,

де Р_Д - відношення фактичних величин показника у звітному та попередньому періодах, %;

А_Ф.Б - величина показника в попередньому (базово­му) періоді.

Такі порівняння здійснюються за ряд періодів і дозволяють вивчати динаміку показників і оцінювати тенден­ції в діяльності підрозділів.

Оскільки оцінка роботи підрозділів здійснюється за кількома показника-ми, на практиці використовують узагальнюючу кількіс­ну оцінку кінцевих резу-льтатів діяльності підрозділів у формі коефіці­єнта трудового внеску (КТВ).

Для визначення КТВ установлюють його нормативну вели­чину, що дорів-нює 1. Такий рівень КТВ відповідає виконанню планових завдань за всіма пока-зниками на 100 %. Фактичний КТВ обчислюють коригуванням його норматив-ної величини на підвищувальні та понижувальні коефіцієнти, що враховують виконання плану за окремими показниками чи дотримання певних нормативів:

, (7.6)

де k_ТВ - величина коефіцієнта трудового внеску;

п - кількість показників, за якими оцінюється робота;

k_В.і - підвищувальний коефіцієнт за і -й показник;

k_Н.і - понижувальний коефіцієнт за і -й показник.

Підвищувальний (понижувальний) коефіцієнт визначається за формулою:

, (7.7)

де Р_ПЛ.і - виконання плану за і -м показником, %;

h_і - норматив підвищення (зниження) КТВ за кожний про­цент перевиконання (недовиконання) плану за і -м показником у частках одиниці.

Чим вищий КТВ, тим вищою є оцінка діяльності підрозділу. Нормативи h_і установлюють суб’єктивно з урахуванням ролі окремих показників у діяльно­сті підрозділів. Величини КТВ враховують в системі матеріального стимулювання.

3. Оцінка виробничої діяльності

Оцінка результатів виробництва основних підрозділів підприємства є першочерговою, оскільки виготовлення продукції є метою і змістом їх діяльності. Самостійне значення ця оцінка має передусім стосовно підрозділів-центрів витрат. Виробнича діяльність підрозділів-центрів прибутку оцінюється у тісному зв’язку з її комерцій­ними наслідками - обсягом продажу і прибутком.

Виробництво продукції контролюється й оцінюється за таки­ми показни-ками: загальний обсяг продукції, виконання плану ви­робництва з номенклату-ри, комплектності та ритмічність вироб­ництва, якість продукції.

1) Загальний обсяг виробництва визначається у прийнятому ви­мірнику і оцінюється відповід­ність його фактичного рівня плановому:

,

де Р_ПП.В - виконання плану виробництва продукції, %;

В_К.Ф, В_К.ПЛ - фактичний і плановий обсяги кінцевої продукції за період.

2) Виконання плану виробництва з номенклатури продукції об­числюється: на плановий обсяг продукції діли­ться його фактична величина, але без ураху-вання перевиконання плану за окремими номенклатурними позиціями, або пла-новий обсяг зменшується на суму невиконання плану за окремими виробами:

,

або

,

де Р_{ПЛ. Н} - виконання плану виробництва з номенклатури про­дукції, %;

п - кількість найменувань продукції;

- фактичний випуск кінцевої продукції і -го найме­нування, але не більший за плановий обсяг;

В_К.Н - обсяг невиконаних завдань за всіма видами продукції.

3) Виконання плану з номенклатури продукції пов’язане з комплектністю виробництва. Виробництво є комплектним, як­що кількість виготовлених компонентів продукції від­повідає їх потребі у випуску готових виробів.

4) Ритмічність виробництва є важливим показником рівня організації виробничої діяльності. Ритмічним є таке виробництво, у якому в рівні проміжки часу виготовляєть­ся однакова кількість продукції.

Узагальнюючим показником ритмічності роботи під­розділу є коефіцієнт ритмічності, який характеризує календарну відповідність фактично виконаної роботи встановленому плано­вому завданню:

,

де k_Р - коефіцієнт ритмічності виробництва за період (здебільшого за місяць);

Т - кількість проміжків часу, на яку поділено період (днів, декад);

В_К.Ф.і - фактичний обсяг продукції, виготовлений за і-й проміжок часу (день), у межах запланованого (перевиконання не враховується).

Нормативна межа коефіцієнта ритмічності - 1.

5) Якість продукції контролюється й оцінюється в особливому порядку. Узагальнююча кількісна оцінка якості всієї продукції підрозділу можлива у випадку, коли вироби мають допустиму градацію якості (діляться за сортами). За цих умов якість усієї продукції може виражатись середньою сортністю, часткою продукції першого сорту. В ви­падках, коли продукт не має градації якості, вона визна­чається відповідністю виробів установленим вимогам (стандартам, ТУ) і всі прийняті ВТК вироби вва­жаються однієї якості. Показники загальної оцінки якості такої продукції (процент бездефек­тного випуску продукції, процент здачі продукції з першого подання, процент браку тощо), є показниками якості праці, оскільки не характеризують параметрів виробів.

4. Оцінка ефективності роботи за показником витрат

Ефективність роботи підрозділів оцінюється за показником прибутку або витрат. Пока­зник прибутку характеризує ефективність діяльності під­розділів, що виготовляють і постачають продукцію на ринок. Він може застосовуватись і для оцінки роботи внутрішньокоопераційних підрозділів як умовний показник. В усіх цих ви­падках обсяг і динаміка прибутку однозначно характеризують ефективність діяльності. Проте в більшості випадків внутрішні підрозділи є центрами витрат, тому ефективність їх діяльності визначається за рівнем витрат на обсяг виробництва.

З точки зору оцінки діяльності підрозділу його витрати мо­жуть виражатись абсолютними і відносними показниками.

Відносні показники витрат:

- витрати на одиницю продук­ції (собівартість одиниці продукції) об’єктивно показують динаміку витрат, співвідношення їх планової фактичної величин.

- витрати на одиницю виміру обсягу про­дукції (1 грн., 1 нормо-год.) обчислюються на всіх рівнях управління.

Перевага відносних показників витрат полягає в тому, що їх фактичні й планові величини порів­нюються без будь-яких коригувань.

Абсолютний показник витрат у формі кошторису є універ­сальним і найбільш поширеним для оцінки роботи підрозділів. Він дозволяє порівняти фактичні витрати з плановими, вияви­ти відхилення за видами витрат і з’ясувати їх причини.

Тема 8. МЕХАНІЗМ СТИМУЛЮВАННЯ

Дата добавления: 2014-01-20