Роль, форми та джерела стимулювання

Виробничий процес здійснюється і регулюється людьми. Його ефектив-ність залежить від ставлення працівників до виконання своїх функцій і реаліза-ції мети підприємства.

В основі поведінки людини і ставлення її до праці лежить мотив, що з економічної точки зору означає спонукальну причину дій і вчинків людини. По-ряд зі словом мотив вживається термін “стимул” як спонукання до дії в певно-му напрямку. У більшості ви­падків ці терміни розглядають як синоніми, однак між ними є відмінність. Мотив - це внутрішня спону­кальна сила, прагнення. Стимул - зовнішнє збудження з певною метою. Тобто стимулювання здійсню-ється з ме­тою мотивації потрібної поведінки працівників.

Мотивація ґрунтується на потребах людей, які класифікують за ієрархією. Найбільш поширеною є класифікація потреб А. Маслоу, за якою базовими є матеріальні потреби. Відповідно у систе­мі мотивації вирішальна роль належить матеріальному (економіч­ному) стимулюванню, яке здійснюється в формі гро-шових виплат, передачі матеріальних благ і наданні пільг. У ринковій економіці грошова форма матеріального стимулювання є основ­ною. Також застосовується соціально-психологічне (неекономічне) стимулювання.

Матеріальне стимулювання потребує коштів, які формуються з певних джерел. Для підприємства таким загальним джерелом є дохід від його операцій-ної (основної), інвестиційної та фінансової діяльності, який поділяється на дві частини: 1) відшкодування витрат, що формують собівартість продукції; 2) при-буток, що є різницею між дохо­дом і витратами.

Оскільки праця є одним з факторів виробництва, то кошти на відтворення здатності працівників до праці належать до витрат під­приємства як складової собівартості продукції. Тобто оплата праці належить до витрат, що зменшують прибуток. Це стосується основної (постійної) части­ни заробітної плати.

Джерела формування додаткової (змінної) оплати праці є різними залежно від призначення виплат і вимог нормативних актів.

2. Оплата праці за кінцевим результатом та її стимулююча роль

Фонд оплати праці підрозділів підприємства визначається на основі вста-новлених форм і сис­тем заробітної плати, тобто суми виплат узагальнюються знизу вверх. Водночас на рівні невеликих підрозділів (дільниць, бригад), продукція яких є дефіцитною і підприємство заінтересоване в зростанні обсягу її виробництва, застосовують оплату за кінцевим колективним резуль­татом. Під кінцевим результатом розуміють ре­зультат роботи всього підрозділу.

Дана форма оплати праці поширена на рівні бригади, а також у інших виробничих підрозділах, що працюють за договором підряду.

За цією формою оплати праці загальний (колективний) фонд заробітної плати підрозділу формується на основі обсягу виготовленої ним продукції у натуральному виразі, комплексних розцінок на кожну її одиницю і встановлених доплат і премій. Загальний заробіток розподіляється між членами бригади згідно з відпрацьованим часом і коефіцієнтом трудової участі (КТУ).

Дата добавления: 2014-01-20