Фрикційні передачі

Механізми, в яких рух між ланками передається за рахунок сил тертя, називають фрикційними механізмами, або фрикційними передачами. На рис. 8.2 зображено основні види фрикційних механізмів. Передача руху від вхідної ланки (котка) 7 і до вихідної ланки (котка) 2 (рис. 8.2, а) здійснюється силою тертя F_f, що створюється притисканням однієї ланки до іншої деякою силою Q.

За характером руху вхідної й вихідної ланок фрикційні передачі поділяють на передачі для перетворення: обертового руху в обертовий (рис. 8.2, а—в); обертового в поступальний і навпаки (рис. 8.2, г—е).

Позитивними якостями фрикційних передач є простота конструкції, безшумність роботи, можливість здійснення передач із плавною (безступінчастою) зміною передаточного відношення, можливість проковзування фрикційних котків при перевантаженнях, що запобігає поломкам деталей механізмів, які приводяться в рух.

Недоліками фрикційних передач є: несталість передаточного відношення в результаті проковзування котків; необхідність у великих зусиллях притискання котків для забезпечення достатньої сили тертя, що викликає великі навантаження на вали та їх опори; обмежена потужність, яка передається (для циліндричної фрикційної передачі — до 10 кВт); підвищене спрацювання котків, в результаті якого виникає значний шум, порівняно низький ККД (для передач звичайного типу η = 0,8—0,9).

Дата добавления: 2014-01-20