Етика Стародавньої Індії

Етика Стародавнього Вавилону

Моральні ідеї в культурі Стародавнього Єгипту

Усім культурам Стародавнього світу властиві пам’ятки заупокійної літератури, як „нагадування ” мертвих про свою сумлінність щодо моральних приписів. Для прикладу, давньоєгипетська Книга мертвих містить перелік великої кількості доброчесностей, якими володів покійний, а також числа моральних вад, яких він уникав: „Я не чинив підступно зла ніякій людині. Я не примушував голодувати. Я не призвів нікого до сліз!!!”

У Стародавньому Єгипті були розроблені, систематизовані та записані правила (закони) Маат, які містили у собі такі етичні ідеї як: істина, справедливість, доброчесність.

Маат – богиня правди і порядку, дочка бога Ра, згідно з міфом брала участь у створенні світу, коли був знищений хаос і встановлений порядок. Маат бере участь у загробному суді Осіріса, де на одні шальки ваг кладеться душа покійного, а на другі – статуетка Маат. Рівновага Означає виправдання покійного і він гідний блаженства в світі Осіріса.

Правила Маат сприяли зміцненню традиційно існуючих суспільних відносин. Для селянина слідування правилам Маат означало сумлінну працю, а для посадової особи – справедливе рішення. Правила Маат закликали до милосердя, зобов’язуючи багатих допомагати бідним, привчали до культури поведінки, скромності, стриманості.

У XVIII ст. до н. е. у Вавилонському царстві створено законодавчий документ, названий „Закони царя Хаммурапі”. На кам’яному стовпі висотою 2,5 м аркадським клинописом вирізьблено 282 закони (існують різні версії щодо їх кількості), що регламентують державне, суспільне та придворне життя. Закони згруповані за основними сферами, що регулюються ними: захист власності храмів, власності палацу, общинної та приватної власності, майна, отриманого від царя за службу, закони про землеволодіння та нерухомість, торгівлю, норми сімейного права, покарання за злодіяння. За законами Хаммурапі злочинцям завдавали такої ж шкоди, якої вони завдали іншим. Наприклад: якщо людина вибила зуб іншій людині, то їй самій належить також вибити зуб; якщо син вдарив батька, йому належить відрубати руку. Більшість злочинів каралися смертю, за незначні провини належало сплатити штраф або відбутися тілесними покараннями.

Світогляд представників Стародавньої Індії був спрямований на чуттєво-духовне осягнення світу, який виражав себе:

Ø відречення від світу як шлях звільнення від страждань (Ньяя);

Ø моральне самопізнання (Санкх’я);

Ø усвідомлення моральних правил та їх виконання (Міманса);

Ø гармонійність тілесного і духовного, моральний аскетизм (Йога);

Ø занурення у власне „Я”, покірність (Веданта).

Соціальний устрій Стародавньої Індії визначався регламентацією характеру стосунків кастовим поділом:

1. Перша варна – Брахмани (служителі культу) → одягалися в біле;

2. Друга варна – Кшатрії (воїни і владці) → одягалися в червоне;

3. Третя варна – Вайшії (землеробці і ремісники) → одягалися в жовте;

4. Четверта варна – Шудри (соціально-безправне населення) → одягалися в чорне.

Існувала також позакастова група людей, яких називали недоторкані, нечисті (тобто прибиральники, могильники, кати).

В традиціях існувало переконання про абсолютну покору і відданість чоловікові. Наприклад, традиція Саті (самоспалення вдови) виражає прагнення жінки в іншому світі бути зі своїм „богом”, тобто чоловіком.

Ідея відплати за добро і зло в потойбічному світі базувалася на понятті „реінкарнації” (перевтілення, переродження) душі людини після її смерті. Винагородою за доброчесне життя і дотримання законів є перевтілення душі в представника вищої варни. Звідси і інша традиція – вегетаріанський спосіб харчування. Оскільки душу мають не лише люди, а й тварини, то було заборонено вживати їжу тваринного походження, щоб не заподіяти шкоди будь-якій живій істоті.

Характерною рисою давньоіндійського світогляду є те, що він розвивався тут у рамках певних філософських шкіл. Більшість цих шкіл були ортодоксальними, бо спирались на авторитет „Вед”. До них належать:

а) санкх’я;

б) ньяя;

в) йога;

г) вайшешика;

ґ) міманса;

д) веданта та ін.

Однак у багатьох з них (буддизм, джайнізм, чарвака-локаята) з-під зовнішньої релігійно-етичної форми виступає матеріалістична тенденція.

Дата добавления: 2014-01-20