Основи української сиcтеми фізичного виховання

Система фізичного виховання –це історично обумовлений тип соціальної практики фізичного виховання, який включає ідеологічні, науково-методичні, програмово-нормативні та організаційні елементи (основи), що забезпечують фізичне виховання громадян.

План

Тема 2 Система фізичного виховання

Контрольні запитання

1. Назвіть і дайте визначення основних понять теорії фізичного виховання.

2. В якому взаємозв’язку знаходяться основні поняття теорії фізичного виховання?

3. Що є предметом вивчення теорії фізичного виховання?

4. Що вивчає теорія фізичного виховання як навчальна дисципліна?

1. Визначення поняття «система фізичного виховання».

2. Основи української системи фізичного виховання.

3. Умови функціонування системи фізичного виховання

4. Мета системи фізичного виховання в Україні.

5. Основні завдання фізичного виховання.

6. Передумови і перспективи реформування національної системи фізичного виховання школярів

Література:

1. Шиян Б. М. Теорія фізичного виховання / Б. М. Шиян, В. Г. Папуша. – Тернопіль: Збуря, 2000. – С. 21-49.

2. Теория и методика физического воспитания: учеб. для студентов фак. физ. культуры пед. ин-тов / под ред. Б. А. Ашмарина. – М.: Просвещение, 1990. - С. 7-24.

3. Теория и методика физического воспитания: учеб. для студентов вузов физ. воспитания и спорта: в 2 т. / ред. Т. Ю. Круцевич. – К.: Олимпийская литература, 2003.

Т. 1: Общие основы теории и методики физического воспитания. – К.: Олимпийская литература, 2003. – С. 43-46.

4. Іваненко В. П. Теорія і методика фізичного виховання: навч. посіб. Ч. 1 / В. П. Іваненко, О. П. Безкопильний. – Черкаси: ЦНТІ, 2005. – С. 36-50.

5. Теорияиметодика физической культуры: учеб. для студентов вузов, осуществляющих образовательную деятельность по направлению 521900 "Физ. культура" и специальности 022300 - "Физ. культура и спорт" / [Ю. Ф. Курамшин, В. И. Григорьев, Н. Е. Латышева и др.]; под ред. Ю. Ф. Курамшина. - М.: Советский спорт, 2003. – С. 28-39.

6. Шамардіна Г. М. Основи теорії та методики фізичного виховання: вибр. лекції / Г. М. Шамардіна. – Дніпропетровськ: Пороги, 2007. – С. 62-69.

7. Шиян Б. М. Теорія і методика фізичного виховання школярів: підруч. для студ. вузів фіз. виховання і спорту. Ч. 1 / Богдан Михайлович Шиян; голов. ред. Б. Є. Будний. – Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2001. – С. 41-88.

8. Навчальна програма з фізичного виховання для загальноосвітніх навчальних закладів: 5-9 класи / Міністерство освіти і науки України; Т. Ю. Круцевич, С. М. Дятленко, І. Х. Турчин та ін. – К.: МОНУ, 2009. – 117 c. – Режим доступу: http://www.mon.gov.ua/newstmp/2009_1/17_08/prog_fiz_kult.doc.

1. Визначення поняття «система фізичного виховання»

Система фізичного виховання, що функціонує в нашій країні, дісталась у спадок від попереднього устрою. Як ми вже знаємо, вона була досить ефективною, а тому продовжує своє існування без серйозних структурних змін в нашій державі.

Кожній суспільній формації притаманна своя система фізичного виховання, рівень розвитку якої обумовлений рівнем матеріальної і духовної культури суспільства. Розвинені (завершені) системи фізичного виховання формуються при достатньо високому рівні матеріальної і духовної культури. Якщо в системі відсутні певні елементи та належні матеріальні засоби, причиною яких є невисока культура суспільства, то її можна назвати елементарною.

Система фізичного виховання тісно пов’язана з системами освіти, охорони здоров’я, оборони, матеріального виробництва, культури, науки і розвивається під впливом змін, що відбувається в них.

Система фізичного виховання входить в суспільне виробництво і є об’єктивною основою цих зв’язків. Але впливає вона на суспільне виробництво опосередкованим шляхом. Система не бере участі безпосередньо в створенні суспільного продукту, але впливає на цю сферу через суб’єкта виробничих відносин – людину. Вона задовольняє не тільки біологічні потреби в рухах, але і соціальні (формування особи, вдосконалення суспільних відносин). Зрозуміло, що, підпорядковуючись біологічним законам, при достатній руховій активності фізичний розвиток особи може здійснюватись природним шляхом без педагогічного втручання в цей процес. Але рівень рухової активності сучасної людини недостатній для забезпечення належного рівня її фізичних можливостей. Лише система фізичного виховання, реалізуючи свої специфічні функції, цілком задовольняє потреби людей в руховій активності, забезпечивши тим самим високий рівень здоров’я і фізичної дієздатності.

Реалізуючи свої педагогічні функції, система фізичного виховання здатна також вирішувати завдання морального, естетичного, інтелектуального розвитку, досягаючи успіху там, де виявляються неефективними інші системи.

Разом з тим, в самій системі фізичного виховання віддзеркалюється все те, що пов’язане з соціальним, економічним і духовним життям суспільства. Чим вищий рівень соціально-економічного розвитку суспільства, тим повніші цінності фізичної культури в житті його громадян, вища частка національного доходу, що використовується на фізичне виховання, вищий рівень здоров’я і довголіття людей.

Будучи частиною (підсистемою) системи виховання, національна система фізичного виховання сама складається з ряду взаємопов’язаних частин, окремих систем фізичного виховання, які відображають особливості фізичного виховання різних груп населення.

У цьому зв’язку для нас особливий інтерес становить система фізичного виховання дітей, спрямована на їх всебічне фізичне вдосконалення. Реалізуючи цю головну функцію системи, вчитель повинен сформувати систему фізичного виховання конкретного колективу школи. Для цього він, у першу чергу, відповідно до статті 12 Закону України «Про фізичну культуру і спорт», повинен визначити зміст, форми і засоби рухової активності учнів, враховуючи місцеві умови та їх інтереси і запити. Далі необхідно визначити методи проведення занять з фізичної культури та організувати позанавчальну фізкультурно-спортивну роботу за участю позашкільних навчально-виховних закладів; громадських організацій фізкультурно-спортивної спрямованості.

Українська національна система фізичного виховання має глибокі історичні корені. Найповнішого розвитку в історичному аспекті вона досягла в Запорізькій Січі, де особлива увага приділялась фізичному вихованню дітей і підлітків у січових церковних школах.

Зміст системи фізичного виховання розкривають її ідеологічні, науково-методичні, програмово-нормативні та організаційні основи.

Демократизація педагогічного процесу допомагає в подоланні одноманітності організаційних форм фізичного виховання, забезпеченні всім його учасникам, вчителям і учням можливості брати участь у формуванні змісту, підборі засобів, виборі форм занять.

Гуманізація навчально-виховного процесу проявляється в зміні форм спілкування, відмові від насильницьких методів у стосунках з учнями; створенні умов для усвідомленої участі в навчальному процесі його учасників; відповідності завдань, засобів і методів можливостям тих, хто займається, їх досвідові, рівню досягнень та інтересів та створенні умов кожному учаснику педагогічного процесу для повного розвитку своїх фізичних і духовних здібностей; перенаціленні учнів з результатів навчання на способи їх досягнення.

Дата добавления: 2014-01-20