Місцевих органів влади) у формі цінних паперів

Державні (муніципальні) цінні папери — це боргові зобов’язання держави

Ключові слова: касове виконання бюджету, відкритий продаж, індивідуальне розміщення цінних паперів, банківська облікова ставка, виграшні позики, ощадні облігації, облігації пенсійних фондів, податково - депозитні сертифікати, боргові сертифікати, облігації урядових установ, муніципальні цінні папери, облігації внут­рішніх державних позик, казначейні облігації, дохід від облігацій, казначейні век­селі, депозитні сертифікати НБУ, приватизаційні папери, цілі випуску, способи розміщення та виплати доходів на державні цінні папери; види державних цінних паперів; характеристики муніципальних цінних паперів; види муніципальних цінних паперів; облігації внутрішніх державних позик України; казначейські зобов’язання України; депозитні (ощадні) сертифікати Національного банку України; приватизаційні папери; цінні папери України, що розміщуються за кордоном. Література [15, 17].

Державні (муніципальні) цінні папери -- це боргові зо­бов'язання держави або місцевих органів влади у формі цінних паперів. Випуск цінних паперів здійснюється ними з наступними цілями:

- фінансування поточного бюджетного дефіциту;

Ринок цінних паперів

- регулювання готівки у обігу;

- переоформлення цінних паперів, емісія яких була здійснена у минулому;

- касове виконання бюджету;

- регулювання нерівномірного надходження податкових платежів;

- забезпечення комерційних банків ліквідними активами.

Випускаючи цінні папери, держава дбає про цілу низку цілей, головні з яких показано на рис.3.1.

Основні цілі випуску державних цінних паперів

Фінансу­вання поточного бюджет­ного дефі­циту

Регулю­вання гро­шової маси в обігу

Переофор­млення раніше ви­пущених цінних паперів

Касове виконання державно­го бюджету

Згладжуван­ня нерівно­мірного над­ходження податкових платежів

Забезпе­чення комерційних бан­ків ліквідними активами

Рис.3.1.Основні цілі випуску державою цінних паперів

¨ Фінансування поточного бюджетного дефіциту

Для досягнення своїх цілей держава здійснює витрати з державного бюджету. З огляду на різноманітні обставини бюджет часто зводиться з дефіцитом, тобто видатки перевищують доходи. З метою залучення коштів на покриття дефіциту випускаються цінні папери.

* Регулювання грошової маси в обігу

Випуск державних цінних паперів є інструментом для зменшення маси грошей в обігу; скупка державою своїх боргових зобов’язань означає збільшення грошової маси.

* Переоформлення раніше випущених цінних паперів

Можлива ситуація, коли держава бажає відкласти платежі по своїх цінних паперах, строк викупу яких уже настав. Тоді вона обмінює ці папери на нові чи випускає інші цінні папери, кошти від реалізації яких спрямовуються на погашення раніше випущених.

* Касове виконання державного бюджету

Передбачає використання короткострокових цінних паперів для того, щоб в межах одного бюджетного року ліквідувати короткостроковий розрив між доходами та видатками.

* Згладжування нерівномірного надходження податкових платежів

У деяких випадках розрив між доходами та видатками бюджету зумовлений незбалансованістю надходжень податкових платежів. Випуск державних цінних паперів може усунути цю причину.

* Забезпечення комерційних банків ліквідними активами

Розміщуючи свої активи у державних цінних паперах, комерційні банки отримують не лише високоліквідний, а й безризиковий товар.

У діловій практиці цінні папери можуть розміщуватися на аукціонах, надхо­дити у відкритий продаж або розміщуватися індивідуально. Розглянемо технологію проведення кожного із способів розміщення цінних паперів.

Правила проведення аукціонів (первинне розміщення), табл. 1

Таблиця 1

Класифікаційні ознаки	Правила проведення
Обсяг емісії	Без попереднього оголошення обсягу; З попереднім оголошення обсягу емісії
Умови проведення	- Конкурентні; - Неконкурентні.
Спосіб проведення	- Голландська система — замов­лення задовольняються на умовах, які склалися за результатами конкурентних торгів; - Американська - замовлення задовольняються на умовах по­купця.

Відкритий продаж цінних паперів передбачає, що:

- цінні папери продають усім бажаючим;

- для розміщення цінних паперів держава укладає угоди з інституціальними інвес­торами або приватними особами;

- рівень доходу від продажу визначається емітентом або інституціальним інвесто­ром.

Індивідуальне розміщення передбачає продаж цінних па­перів інституціальним інвесторам або приватним особам.

Незалежно від способів розміщення державні папери кла­сифікують на іменні та на пред'явника. А у залежності від ви­плати доходу цінні папери розподіляють на на­ступні групи:

- з фіксованим відсотком платежів (в умовах стабільного ринку);

- зі ступінчастою відсотковою ставкою (збільшення став­ки від одного строку до іншого);

з плаваючою відсотковою ставкою (змінюється у за­лежності від облікової ста­вки НБУ);

- з індексацією номіналу (у відповідності до зміни пін);

- реалізація з дисконтом (купівля зі знижкою, продаж

згідно номіналу);

- з вибором між погашенням або обміном на цінний папір з більшою ставкою до­ходу;

- виграшні позики (папери, що не виграли викуповуються за номіналом).

Державні папери класифікують також на ринкові (вільно обертаються на ринку) та неринкові (переходять від одного власника до іншого).

За терміном існування державні цінні папери розподіля­ються на короткостро­кові (до 1 року), середньострокові (до 10 років), довгострокові (понад 10 років).

Існують також похідні державні цінні папери (стріпи). Це цінні папери, які ви­пускає інституціальний інвестор під дер­жавні цінні папери. Вони забезпечуються майбутніми дохода­ми від державних боргових зобов'язань.

До основних видів державних неринкових цінних паперів належать:

1. Ощадні облігації, емісія їх здійснюється для широкого кола громадян, які вико­ристовують їх для збереження та на громадження власних коштів.

2. Облігації пенсійних фондів та індивідуальні пенсійні облігації. Використову­ються для пенсійного забезпечення гро­мадян (кошти, які сплачені за облігації не оподатковуються).

3. Податкове — депозитні сертифікати. Цінні папери, які підтверджують внесок особи на рахунок майбутніх податко­вих платежів. Якщо кошти використовуються для сплати по-датку-ставка доходу збільшується, при погашенні раніше визначеного строку — ставки доходу мінімальні.

4. Цінні папери, які розміщуються урядом у регіонах. Місцевим органам влади до­зволяється здійснювати емісію та розміщення власних цінних паперів. Але усі кошти, отримані від їх розміщення повинні бути використані негайно.

Держава розміщує також цінні папери за кордоном для за­лучення іноземних ін­весторів. У деяких випадках ці папери можуть мати характер ринкових (вільно обе­ртатися та купува­тися).

За формою боргові сертифікати подібні до контрактів на отримання кредиту, але мають самостійну власність і з дея­кими обмеженнями, можуть бути продані вла­сником іншій особі.

Облігації випускаються урядом для залучення коштів у І галузі економіки. Вони високорентабельні та надійні. Випускаються місцевими органами влади для розвитку інфраструктури регіону. Ці папери мають такі характеристики:

- ненадійні і ризикованіші у порівнянні з державними цінними паперами, ці їх по­казники залежать від джерел покриття боргу;

- первинне їх розміщення здійснюється на аукціоні;

- мають неринковий характер;

- доходи на них не оподатковуються;

- можуть випускатися на пред'явника або іменними;

- передбачають право дострокового погашення їх вартості емітентом.

Види муніципальних цінних паперів:

- облігації під загальне зобов'язання (заставного зо­бов'язання під ці цінні па­пери емітент не бере);

- гарантуються порядністю емітента;

- емісія здійснюється для фінансування неприбуткових проектів.

- облігації, які гарантуються доходом від проекту;

- облігації під заставу нерухомості (земля, споруди, будівлі), то перебувають у муніципальній власності.

В Україні використовуються для позик наступні види цінних паперів:

1. Облігації внутрішніх державних позик. Вони засвідчують внесення власни­ком коштів до державного бюджету. Держава зобов'язується відшкодувати влас­нику вартість за номіналом з виплатою купонної ставки. Вони випускаються на пред'явника рішенням Кабміну України. Умови емісії облігацій закодавчо не регла­ментуються, що дає можливість емітенту змінювати їх при випуску та розміщенню Первинне розміщення облігацій здійснюється на Українській міжбанківській валют­ній біржі.

Гарантом своєчасного погашення облігацій є Мінфін, а ге­неральним агентом НБУ. Облігації розміщуються на аукціонах з дисконтом, форма облігацій комп'юте­рна (елек­тронний рахунок).

Купівля облігацій дозволяється іноземним інвесторам че­рез уповноважені ба­нки України. Облігації високоприбуткові (100 - 160 %), у залежності від терміну дії.

Попит на ці облігації настільки великий, що у 1998 році держава була неспро­можна сплатити свій борг. Доходи суб'єктів ринку також великі, але в економіку вони не повер­таються.

У червні 1997 року відбулося розміщення облігацій внут­рішньої державної ощадної позики, для населення. Перший випуск облігацій передбачав:

- номінальну вартість облігацій - 50 грн.;

- емісію - 1 млн. облігацій;

- продаж з дисконтом та термін погашення 6, 12, 14 місяців.

Дохід від облігацій індексується у відповідності до індек­су споживчих цін:

Д_к = НВ (ІСЦ₀/100)´(ІСЦ₁/100)´(ІСЦ₂/ 100)´(100,25/100) - НВ, (1)

де Д_к - доход за купонною ставкою, коп.; НВ - номінальна вартість, коп.;

ІСЦ₀- офіційним індекс споживчих цін за місяць, який

передує першому місяцю купонного періоду;

ІСЦ₁ - перший місяць купонного періоду;

ІСЦ₂ - другий місяць купонного періоду. Казначейне зобов'язання - це цінним папір на пред'явни­ка, який свідчить про внесення власником певної суми до бю­джету та право отримання ним доходу. Вони бувають довгострокові (5 - 10 років), середньострокові (1—5 років) та короткострокові до 1 року.

Рішення про емісію довго - та середньострокових зобов'язань приймає Кабмін, а короткострокових — Мінфін України. Кошти від емісії використовуються на по­криття поточ­них витрат бюджету. Ціна продажу казначейних зобов'язань залежить від терміну їх придбання і встановлюється Мінфіном.

Порядок виплат доходів від казначейних зобов'язань визначає Кабмін та Мін­фін.

Казначейні зобов'язання можуть мати форму векселів.

Вексель - це цінний папір, що засвідчує безумовне зобов'язан­ня векселедавця сплатити після настання обумовленого строку ввизначену суму грошей власнику ве­кселю, їх випускають Мінфін, НБУ та Державне казначейство.

Казначейські векселі випускаються у рахунок фінансування витрат держбю­джету, строком дії не більше 1-го року, номінал векселя 5 і 10 тис. грн., доходи по ним не нараховуються.

Застосовуються для погашення кредиторської заборгова­ності, продажу юриди­чним особам для застави, зараховуються у рахунок сплати податку.

Сертифікати НБУ - це письмове свідоцтво про депону­вання у НБУ певної суми, яка засвідчує право власника на от­римання внесеної суми та премії після закінчення строку дії сертифікату.

Емісія та розміщення їх розпочалося у 1999 році. Право на придбання цього фондового активу мають банки, у яких відсутня кредиторська заборгованість перед НБУ і які мають резерви для відшкодування можливих втрат з кредитних операцій.

Сертифікати розміщуються на аукціонах, термін їх дії від 1-го до 180 днів, вони можуть бути предметом купівля — продажу, застави та інших операцій на вторин­ному ринку.

Приватизаційні папери засвідчують право власника на коштовне отримання ча­стки майна або земельної ділянки у процесі приватизації. Умови випуску та розмі­щення цінного паперу серед громадян визначаються Законом України "Про прива­тизаційні папери" та Указом президента України "Про компенсацію громадянам України втрат грошових заощад­жень в установах ощадного банку України та Укр­держстраху". Папери випущені наступних видів:

- приватизаційні майнові сертифікати, житловий чек, зе­мельний бон. вони ма­ють однакову номінальну вартість – 500 грн.;

- компенсаційні сертифікати номіналом 10 і 20 грн.

Компенсаційний та майновий сертифікати мають ма­теріалізовану форму, жит­ловий чек, а земельний бон - це без­готівкові цінні папери.

Приватизаційні папери обмінюються на паї і засвідчують право власності на частку державного майна у відповідності до їх номіналу.

Ці папери не підлягають обігу, дивіденди на них не нара­ховуються, вони не можуть використовуватися як застава.

В Україні випущено кілька видів цінних паперів, які розміщуються за кордо­ном. Перший вид цінних паперів - державних товарних облігацій матеріальних ре­сурсів був припинений.

Другий вид цінних паперів облігації Державної зовнішньої позики України (ви­пущені у 1995 році) мають призначення для реструктуризації боргу за енергоносії Росії ("Газпром"), їх основні характеристики:

- емісія - 140 млн. дол. США.;

- емісія розподілена на 10 траншів по 14 млн. дол. США, строк погашення 1997-2000 рр.;

номінальна вартість облігації - 5000 дол. США.;

- щоквартальний дохід облігації - 8,5%.

З 1997 року облігації обертаються на Європейському ринку, мають високу при­бутковість.

Облігації внутрішніх місцевих позик емітуються за рішенням місцевих Рал на пред'явника, кошти від їх продажу йдуть до місцевого бюджету. Переважна біль­шість облігацій випускається з метою вирішення соціальних проблем, особливо жи­тлових. Сьогодні довіра до них підірвана через невиконання зобов'язання емітен­тами. (Одеська муніципальна позика). Сума погашення у 1999 році склала 1,77 млн. грн. або 1,9 % від заборгованості. Загальна сума емісії склала 61 млн. грн. з доходом 50% річних. Фактична сума виплат 250 тис. грн.

У 1998-1999 роках ДКЦПФР зареєструвала тільки одну емісію муніципальних облігацій у м. Бровари на суму 1 млн. грн.

Доходи на такі цінні папери виплачуються як виграші, що їх одержують окремі власники, за результатами регулярних тиражів. Цінні папери, на які не випали виграші, через певний час викуповуються за номіналом.

Державні цінні папери класифікуються:

* на ринкові, тобто ті, що вільно обертаються на ринку;

* неринкові, які не переходять від одного власника до іншого.

Основні порівняльні характеристики державних ринкових і неринкових цінних паперів наведено в табл.3.2.

Таблиця 3.2

ОСНОВНІ ПОРІВНЯЛЬНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ДЕРЖАВНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Ринкові цінні папери	Неринкові цінні папери
· інтенсивно та стабільно продаються і купуються · мають найбільшу ліквідність з усіх інших цінних паперів · мають найбільшу надійність з усіх інших цінних паперів; · дають право власнику на податкові пільги власнику і на можливість використання їх як застави · розміщуються переважно на аукціонах · становлять основну частку державного боргу	· розміщуються переважно серед індивідуальних інвесторів · мають високу ліквідність і надійність · не підлягають передачі і не можуть використовуватися як застава · дають право власнику на податкові пільги

Державні ринкові цінні папери поділяються (за терміном обігу):

¨ на короткострокові, що обертаються до 1 року;

¨ середньострокові — до 10 років;

¨ довгострокові — понад 10 років.

Державні ринкові цінні папери можуть мати похідні — так звані «стріпи» — від американського терміна «stripped trersury securities». Суть їх полягає у тому, що під ті державні цінні папери, які є власністю інституціональних інвесторів, останні випускають власні папери, забезпечені майбутніми доходами від державних боргових зобов’язань.

Класифікація державних неринкових цінних паперів показана на рис.3.3.

¨ Ощадні облігації

Призначені виключно для громадян, котрі використовують їх, як правило, для збереження і нагромадження власних коштів.

* Облігації пенсійних фондів та індивідуальні пенсійні облігації

Призначені для пенсійного забезпечення громадян. Для осіб, що зайняті індивідуальною трудовою діяльністю, кошти на придбання таких облігацій виключаються із сум, які обкладаються податком.

Рис.3.3. Класифікація державних неринкових цінних паперів

* Податково-депозитні сертифікати

Підтверджують внесок юридичними та фізичними особами коштів у рахунок майбутніх податкових платежів. Залежно від терміну, на який депонуються кошти, а також від кон’юнктури ринку, власники отримують на ці папери різні відсотки — найбільші, коли кошти використовуються для сплати податків, найменші — коли сертифікат погашається до терміну сплати податків.

* Цінні папери, що розміщуються центральним урядом у регіонах

Місцеві органи влади мають можливість випускати власні цінні папери. Але не всі кошти, отримані від їх розміщення (а також з інших джерел фінансування доходів місцевого бюджету), можуть бути використані негайно. Тимчасово вільні кошти можуть вкладатися в державні облігації, що приносять, окрім того, вищі доходи, ніж місцеві цінні папери.

* Цінні папери, що розміщуються за кордоном

Держава розміщує цінні папери за кордоном для того, щоб залучити кошти приватних чи інституціональних іноземних інвесторів. У деяких випадках ці папери можуть вільно обертатися, тобто бути ринковими.

* Боргові сертифікати

За формою та умовами реалізації подібні до контрактів на одержання кредиту, але мають самостійну вартість і можуть (з деякими обмеженнями) бути продані власником іншим особам.

* Облігації урядових установ

Випускаються урядовими установами для залучення коштів в окремі галузі народного господарства. Вважаються високодохідними, оскільки передбачається, що уряд гарантуватиме виконання таких зобов’язань.

Способи виплати доходів на державні цінні папери наведені на рис.3.2.

Рис.3.2. Способи виплати доходів на державні цінні папери

¨ Встановлення фіксованого відсоткового платежу

Найпростіша і дуже поширена форма виплати доходу. Але вона не придатна для використання за умов ринкової кон’юнктури, що швидко змінюється, та за значних темпів інфляції.

¨ Використання ступінчастої відсоткової ставки

При випуску державних цінних паперів встановлюються дати їх погашення. Для того щоб заінтересувати покупців у тривалому зберіганні державних цінних паперів, ставка відсотка ступінчасто збільшується від дати до дати.

* Використання плаваючої відсоткової ставки

У цьому випадку відсоткова ставка змінюється регулярно згідно з динамікою облікової ставки центрального банку чи з рівнем дохідності державних цінних паперів, що розміщуються на аукціонах.

* Індексація номіналу

За цією системою державні цінні папери викуповуються за номінальною вартістю, індексованою відповідно до індексу зростання споживчих цін.

* Реалізація з дисконтом

Інвестори купують державні цінні папери зі знижкою проти номіналь­ної вартості (з дисконтом), а погашають їх за номіналом. Різниця між ціною купівлі та погашення і є доходом власника.

* Вибір між погашенням чи обміном на інший державний цінний папір з більшою відсотковою ставкою

Умови випуску передбачають встановлення кількох дат, після настання яких цінні папери на вибір власника можуть погашатися чи обмінюватися на інші державні цінні папери з більшою дохідністю.

* Проведення виграшних позик

Дата добавления: 2014-01-11