Основні характеристики приватизаційних паперів

Депозитний (ощадний) сертифікат Національно­го банку України — це письмове свідоцтво про депонування в НБУ певних коштів, яке засвідчує право вкладника на отримання внесеної суми і відсоткової плати за неї після закінчення терміну дії встановленого строку депозиту.

Основні характеристики депозитних сертифікатів Національного банку України [19]:

1. Рішення про їх випуск приймає Правління НБУ.

2. Мета випуску — регулювання обсягів грошової маси в обігу.

3. Розміщення — тільки через комерційні банки.

4. Випускаються лише у паперовому вигляді і мають реквізити:

— місцезнаходження банку;

— порядковий номер сертифіката;

— дата випуску;

— сума депозиту;

— сума належних за сертифікатом відсотків;

— строк вилучення вкладу (для строкового сертифіката);

— найменування держателя сертифіката;

— підпис керівника банку чи вповноваженої на те особи, печатка.

5. Види:

· строкові; до запитання;

· іменні; на пред’явника.

6. Строковий сертифікат передбачає виплату номінальної вартості і відсотків у встановлений сертифікатом термін. У разі пред’явлення строкового сертифіката до оплати раніше за термін, зазначений у ньому, його власнику виплачується менша сума відсотків, ніж зазначена у сертифікаті. Сума знижки встановлюється НБУ одночасно зі встановленням умов емісії.

7. Сертифікат до запитання передбачає, що розмір відсотків залежатиме від терміну пред’явлення сертифіката для погашення.

8. Іменні сертифікати вільному обігу не підлягають.

9. Номінальна вартість депозитного сертифіката встановлюється Правлінням НБУ.

10. Депозитний сертифікат може бути використаний комерційним банком як застава для отримання кредитів у НБУ.

Приватизаційні папери — це вид державних цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду. Умови і порядок випуску, розміщення серед громадян, облік, використання та погашення визначаються Законом України «Про приватизаційні папери» [2] та Указом Президента України «Про компенсацію громадянам України втрат від знецінення грошових заощаджень в установах Ощадного банку України та Укрдержстраху»[10].

1. Можуть бути лише іменними (крім компенсаційного сертифіката).

2. Види:

* приватизаційний майновий сертифікат;

* житловий чек;

* земельний бон;

* компенсаційний сертифікат.

3. Форма Þ матеріалізовані (приватизаційний майновий сертифікат, компенсаційний сертифікат) і у вигляді безготівкових документів (житловий чек, земельний бон).

4. Приватизаційний майновий сертифікат, житловий чек і земельний бон мають однакову номінальну вартість. Вона змінюється під впливом інфляції і нині становить 500 гривень.

5. Компенсаційний сертифікат існує у двох формах номінальною вартістю 10 та 20 гривень.

6. Використання приватизаційних паперів здійснюється обміном їх на паї, акції, інші документи, що встановлюють та засвідчують право власності на частку державного майна відповідно до номіналу приватизаційного паперу.

7. Приватизаційні папери вільному обігу не підлягають, а їх продаж або відчуження іншим способом є недійсними.

8. Дивіденди або відсотки на приватизаційні папери не нараховуються.

9. Приватизаційні папери не можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава.

10. Приватизаційні майнові сертифікати, житлові чеки та земельні бони формально є взаємно конвертованими.

Українською державою випущено два види цінних паперів, що розміщуються за кордоном. Перша спроба виявилась невдалою — розміщення Державних товарних облігацій матеріальних ресурсів України було припинено. Згідно з [8] передбачалося випускати облігації з такими характеристиками:

 Перша серія на суму 10 млрд доларів.

‚ Строк погашення Þ 5 років.

ƒ Відсоткова ставка Þ 7,75% річних.

„ Виплати доходу Þ один раз у півріччя.

… Емітент Þ Український кредитний фонд.

† Гарант Þ держава.

Але через недоліки при залученні іноземних інвестицій Президент України ліквідував Український кредитний фонд та припинив випуск і розміщення першої серії Державних товарних облігацій матеріальних ресурсів України [11].

Другий вид державних цінних паперів, що розміщуються за кордоном, — облігації державної зовнішньої позики України, що випущені згідно з [16] і призначені для реструктуризації боргу за енергоносії Російському Акціонерному Товариству «Газпром». Основні їх характеристики:

 Загальна сума емісії Þ 1400 млн доларів.

‚ Емісія поділена на 10 траншів по 140 млн доларів кожний зі строками погашення 1997–2007 р.

ƒ Номінальна вартість однієї облігації — 5000 доларів.

„ На облігації передбачається щоквартальна виплата доходу з розрахунку 8,5% річних.

… Уповноваженим депозитарієм і платіжним агентом виступають з української сторони — АКБ «Україна», зі сторони РАТ «Газпром» — банк «Національний кредит», а згодом — Національний резервний банк.

Нині в Росії держателями облігацій державної зовнішньої позики України 1995 року є Національний резервний банк — на 730 млн дол. та банківська група Міжнародна фінансова компанія, яка декларує володіння облігаціями на 390 млн дол. Оскільки Національний резервний банк спільно з одним з найбільших інвестиційних банків світу J.P.Morgan працює над проектом випуску стріпів, слід очікувати активного обігу українських боргів на російському фондовому ринку.

Облігації внутрішніх місцевих позик випускаються за рішеннями місцевих Рад народних депутатів лише на пред’явника; кошти, одержані від їх реалізації, спрямовуються до місцевих бюджетів
чи позабюджетних фондів.

Переважно облігації внутрішніх місцевих позик випускаються з метою вирішення найболючіших соціальних проблем — житлових (у Донецьку, Чернівцях та інших містах), транспортних (у Києві, Харкові тощо). Ці облігації гарантуються комунальною нерухомістю.

Таблиця 3.3

Дата добавления: 2014-01-11