Організація оборонного бою

Організація оборонного бою входить в підготовку бою, яка містить комплекс заходів, що проводить командир роти (батальйону) в інтересах успішного виконання завдань, що поставили.

Підготовка бою включає:

1) організацію бою;

2) підготовку батальйону роти до виконання бойового завдання;

3) зайняття оборони;

4) створення бойового порядку та системи вогню;

5) інженерне обладнання району оборони (РОП);

6) організацію та проведення виховної роботи.

Тривалість та порядок роботи командира батальйону (роти) щодо організації бою в обороні залежить від:

- умов переходу до оборони;

- завдання, що отримане;

- віддалення противника та характеру його дій;

- типу і стану місцевості та наявності часу.

Якщо перехід до оборони здійснюється в умовах відсутності зіткнення з противником, командир батальйону (роти):

- приймає рішення і доводить його до командирів підрозділів, своїх заступників;

- проводить рекогносцировку;

- віддає бойовий наказ;

- організує взаємодію та систему вогню, всебічне забезпечення бою та управління.

Потім виводить батальйон (роту) в указаний район оборони (опорний пункт) та організує його інженерне обладнання.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником організація її буде складнішою.

Одержавши ЗАВДАННЯ на перехід до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником, командир батальйону (роти):

- з'ясовує його;

- організує захоплення і закріплення вказаного (вигідного) рубежу.

Завдання щодо захоплення і закріплення рубежу доводиться до підрозділів короткими бойовими розпорядженнями, які передають по технічним засобах зв'язку.

З виходом на указаний рубіж і в інтересах його закріплення командир батальйону (роти);

- організує систему вогню, особливо протитанкового, забезпечення флангів і проміжків, розвідку та захист підрозділів від зброї масового ураження.

В ході закріплення рубежу командир батальйону (роти):

- приймає рішення на оборонний бій;

- ставить завдання підрозділам;

- організує взаємодію та систему вогню;

- організує управління;

- захист від зброї масового ураження та високоточної зброї противника;

- дає вказівки з головних питань всебічного забезпечення бою;

- організує інженерне обладнання опорного району оборони (пункту).

Далі, як тільки дозволить обстановка, він проводить:

рекогносцировку, в ході якої уточнює завдання підрозділам і порядок взаємодії.

Прийняття рішення є головною складовою частиною організації бою, тому що всі подальші організаційні заходи проводять на основі та згідно з рішенням, яке прийняте.

Рішення приймається командиром батальйону (роти) одноосібно на основі з'ясування завдання та оцінки обстановки.

При оцінки обстановки командир батальйону (роти):

- вивчає та оцінює противника;

- свої війська, сусідів, місцевість;

- радіаційну, хімічну та біологічну обстановку.

Крім того, командир враховує стан погоди, пору року та доби.

Рішення командира батальйону (роти) визначає:

- задум бою;

- бойові завдання підрозділам;

- головні питання взаємодії;

- організацію управління.

Крім того в рішенні можуть визначатися завдання з видів забезпечення та морально-психологічної підготовки особового складу.

Основу рішення складає задум бою, в якому визначаються:

- напрямок зосередження головних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

- способи відбиття наступу та знищення противника, який уклинився в оборону (якого противника, де, в якій послідовності і як розбити з показанням порядку вогневого ураження та заходів, щоб його обманути);

- бойовий порядок та система опорних пунктів і вогневих позицій.

Прийняте рішення командир батальйону (роти) оформлює на своїй робочій карті.

Рекогносцировка проводиться командиром батальйону (роти) з:

- метою вивчення місцевості та противника;

- також для уточнення на місцевості рішення, прийнятого по карті й доведення бойових завдань підрозділам.

До участі в рекогносцировці залучаються:

- командири рот (взводів);

- командири приданих та підтримуючих підрозділів.

Перед виїздом на рекогносцировку необхідно ознайомити всіх командирів з порядком її проведення, визначити форму одягу, указати маршрут руху, робочі точки, час роботи на них і питання, що відпрацьовуються, засоби й порядок руху, а також заходи з охорони та досягнення секретності роботи.

Робота командира батальйону (роти) при проведенні рекогносцировки починається з орієнтування.

Потім командир батальйону (роти):

вивчає місцевість, указує орієнтири та уточнює:

- положення, можливі шляхи висування (вихідні райони) та рубежі розгортання противника;

- можливі танконебезпечні напрямки;

- контур, обрис переднього краю;

- опорний пункт (район оборони);

- розмежувальні лінії та завдання батальйону (роти);

- напрямок зосередження головних зусиль і райони місцевості, від утримання яких залежить стійкість оборони;

- зображення траншей та ходів сполучення, взводні (ротні) опорні пункти, позицію бойової охорони, місця влаштування вогневих засад і район розташування бронегрупи, коли вона створюється;

- позиції приданого танкового механізованого підрозділу та інших засобів підсилення;

- смуги вогню взводів (рот) та дільниці зосередження вогню;

- головні та запасні (тимчасові) позиції штатної та доданої артилерії;

- вогневі позиції та смуги вогню (сектори обстрілу), дільниці зосередженого та рубежі загороджувального вогню підрозділів (вогневих засобів), які призначаються для забезпечення флангів та стиків із сусідами й проміжків між взводами (ротами);

- основні, запасні (тимчасові), стартові (вогневі) позиції зенітного підрозділу й шляхи його маневру;

- напрямки й рубежі розгортання для контратак;

- вогневі рубежі для танкової роти та механізованої роти на БМП, які знаходяться в другому ешелоні (резерві), а також для бронегрупи;

- черговість і строки інженерного обладнання, місця влаштування мінно-вибухових та інших загороджень й проходи, які залишаються в них, місця фальшивих опорних пунктів, позицій і траншей;

- заходи для захисту від зброї масового ураження та високоточної зброї противника, забезпечення стиків та флангів, знищення повітряних десантів, диверсійно-розвідувальних груп, дій підрозділів уночі та в інших умовах обмеженої видимості;

- місця командно-спостережного пункту та розташування підрозділів технічного забезпечення й тилу, а також автомобілів механізованих підрозділів.

Командир батальйону в залежності від наявності часу може проводити рекогносцировку послідовно в усіх опорних пунктах або в тих, які розташовані в районі зосередження основних зусиль батальйону. На другому напрямку в цьому випадку він може доручити провести рекогносцировку начальнику штабу.

Бойові завдання командир батальйону (роти) ставить усним наказом, а також бойовими розпорядженнями. Способи постановки завдань залежать від умов переходу до оборони.

При постановці бойових завдань командир батальйону (роти) в бойовому наказі вказує:

в 1 -му пункті короткі висновки із оцінки противника;

в 2 -му пункті - об'єкти і цілі, які уражаються засобами старшого начальника на напрямку дій батальйону (роти), а також завдання сусідів та розмежувальної лінії з ним;

в 3 -му пункті бойове завдання командир батальйону (роти) та задум бою;

в 4 -му пункті після слова «наказую» ставить бойове завдання;

n ротам (взводам) першого ешелону:

- засоби підсилення;

- опорні пункти та напрямки зосередження основних зусиль;

- завдання щодо відбиття наступу та знищення противника, який вклинився в оборону;

- кількість траншей та їх зображення;

- смуги вогню, додаткові сектори обстрілу й дільниці зосередженого вогню;

- якими силами та засобами забезпечити фланги, стики, проміжки і хто несе відповідальність за них;

- хто підтримує; аналогічним чином - решті елементів бойового порядку

в 5 -му пункті - витрати ракет і боєприпасів на виконання бойового завдання.

в 6 -му пункті, крім часу готовності до виконання завдання, вказуються також час, коли треба зайняти оборону, готовність системи вогню та інженерних загороджень, черговість та строки виконання заходів з маскування та інженерного обладнання опорного пункту (району оборони).

в 7 -му пункті - місце КСП та заступників;

в 8 -му пункті - об'єкти, позначені знаками червоного хреста і півмісяця, цивільної оборони, культурні цінності, устаткування, споруди, які не мають небезпечних сил; порядок супроводження військовополонених на пункти їх збору, вказані старшим начальникам.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником не можна зібрати разом всіх командирів. Бойові завдання в цьому випадку доводяться за допомогою бойових розпоряджень, як правило, по дротах або по радіо.

В бойовому розпорядженні командир батальйону (роти) вказує:

- короткі висновки з оцінки противника;

- об'єкти, які уражаються в інтересах роти (взводу) засобами старшого командира;

- бойове завдання взводу (роті) та час готовності системи вогню.

Якщо необхідно, в бойовому розпорядженні можуть указуватися завдання сусідів та інші дані.

Коли оборона організується в умовах відсутності безпосереднього зіткнення з противником, командир батальйону (роти) на місцевості віддає бойовий наказ.

Взаємодію командир батальйону (роти) організує за завданнями, можливими напрямками наступу противника та варіантами дій підрозділів.

Взаємодія в обороні організується методом указівок або методом доповідей командирів підпорядкованих підрозділів з послідовним відпрацюванням дій своїх підрозділів за завданнями, часом, місцем та розиграшем основних тактичних епізодів щодо можливих варіантів дій. В умовах надто обмеженого часу взаємодія організується методом вказівок.

Завданнями, за якими організується взаємодія в обороні є:

n ураження противника під час його висування до переднього краю оборони, розгортання та переходу до атаки (початковій позиції для наступу);

n розгром противника, який уклинився в оборону. Організовуючи взаємодію, командир батальйону (роти) узгоджує дії взводів (рот) між собою, з діями бронегрупи, вогневих засад, підрозділів артилерії, інших вогневих засобів і сусідів по знищенню противника. Для цього командир батальйону (роти) повинен;

n уточнити вогневі завдання артилерійським, гранатометному та протитанковому підрозділам;

n визначити рубежі відкриття вогню з танків, бойових машин піхоти, протитанкових керованих ракетних комплексів та інших протитанкових засобів по противнику, а також дільниці зосередженого вогню рот (взводів) на найбільш важливих напрямках та порядок його ведення;

n узгодити дії підрозділів, які обороняють передову позицію (позицію бойової охорони), з діями рот першого ешелону, підрозділів приданої та підтримуючої артилерії щодо утримання передової позиції (позиції бойової охорони) та порядок відходу підрозділів, які її обороняють;

n узгодити дії рот першого та другого ешелонів з діями бронегрупи, артилерійських, гранатометного та протитанкового підрозділів, приданого інженерно-саперного підрозділу, а також підрозділів (вогневих засобів, які діють у вогневих засобів, які кочують щодо відбиття атак танків і піхоти противника, відсічення піхоти від танків, знищення противника перед переднім краєм, на флангах, у проміжках і на стиках із сусідів, при вклиненні його в оборону і щодо боротьби із повітряними десантами противника;

n вказати порядок відкриття і ведення вогню по літаках та вертольотах противника зенітними та механізованими (танковими) підрозділами, способи та сигнали розпізнавання своїх літаків, а також показу свого розташування; узгодити порядок дії авіанавідників та постів (пунктів) показу;

n визначити кому, які і де мати чергові засоби, а також порядок знищення розвідки противника;

n повідомити сигнали оповіщення, управлінні та взаємодії.

n при організації взаємодії командир батальйону (роти) особливу увагу приділяє: заходам щодо обману противника, маневру силами та засобами з метою вчасного підсилення оборони у загрозливих напрямках, порядку визначення шляхів маневру, проходів у загородженнях та переходів крізь перепони визначення способів дії підрозділів у випадку використання противником зброї масового ураження та заходів щодо маскування.

При узгодженні питань взаємодії з командиром сусідньої роти (батальйону) взаємно уточнюють:

- бойової завдання рот (батальйонів), розмежувальні лінії, завдання флангових підрозділів;

- організацію системи вогню на флангах та в проміжках;

- місця установлення мінно-вибухових загороджень;

- порядок дій підрозділів у випадку вклинення противника в проміжок між ротами (батальйонами);

- вогневі кордони рот другого ешелону на БМП, напрями контратак;

- місця розташування командно-спостережних пунктів;

- порядок взаємоінформації та надання допомоги;

- радіодані (при належності до різних частин).

Командир роти (батальйону) другого ешелону, крім того:

- уточнює порядок взаємодії з ротами (батальйонами) першого ешелону;

- визначає порядок дій для закриття виломів, які утворилися внаслідок вогневих (ядерних)ударів противника і готують контратаки у вказаних йому напрямках.

Командир танкової роти (батальйону) та командир механізованої роти (батальйону) на БМП підготовлюють вогневі рубежі і встановлюють порядок їх зайняття в ході бою.

Дата добавления: 2014-01-11