Тема психологічні особливості виховання учнів у процесі занять фізичною культурою

7.1. Формування колективу і виховання в ньому учнів на заняттях фізичною культурою.

7.2. Розвиток самостійності і формування активної життєвої позиції учнів у процесі занять фізичною культурою.

7.3. Виховання в учнів прагнення до самовдосконалення в процесі занять фізичною культурою.

Виховання – це спеціальна система педагогічних впливів на учня з метою формування всебічно розвинутої особистості.

Виховання відрізняється від стихійних впливів оточення на людину наявністю усвідомленої мети і завдань, програми, застосуванням спеціально розроблених засобів, форм і методів впливу.

Процес виховання – двосторонній процес, який відбиває як педагогічні впливи, так і діяльність самих учнів. Однак ведуча роль у цьому процесі належить педагогу. Він здійснює виховання окремої особистості як прямим шляхом (своїми впливами), так і опосередковано: через колектив школярів і через самовиховання учня, направляючи і те й інше.

Здійснюючи виховання,…варто враховувати ряд моментів:

1. У вихованні важлива єдність позицій і вимог родини, школи і суспільства.

2. Виховується особистість у цілому; зміна однієї моральної якості позначається і на прояві інших моральних якостей, на всій поведінці дитини.

3. Процес виховання – тривалий і вимагає систематичних педагогічних впливів, а не окремих розрізнених виховних заходів. Тому вчитель повинний запастися терпінням і виявляти наполегливість.

4. Результати виховного процесу носять неоднозначний характер: той самий виховний вплив у різних ситуаціях і на різних учнів може дати різні результати: від «емоційного потрясіння особистості» (А.С. Макаренко) до повної байдужості до педагогічного впливу.

5. Система виховних засобів повинна бути мінливою, враховувати вік, стать, ступінь колективістських відношень та ін.

6. Варто враховувати роль не тільки умов життя, але і біологічного розвитку організму, не переоцінюючи, але і недооцінюючи як той, так і інший фактор …Дитина не може по велінню вихователів переступити через особливості і можливості віку. Тому виховання школярів у визначені вікові періоди має свою специфіку.

7. Виховання має на меті підготувати дітей до дорослого життя. Однак при цьому не слід забувати, що і сьогоднішнє життя має для дитини цінність…

И.С. Кін відзначає, що свою виховну роботу педагоги повинні оцінювати не стільки по тому, як їм удається передати молодим свого знання, переконання, скільки по тому, чи зуміли вони підготувати учнів самостійно діяти і приймати рішення в умовах, яких свідомо не було і бути не могло в житті попереднього покоління.

7.1. Формування колективу і виховання в ньому учнів при заняттях фізичною культурою. Це означає формування в школярів колективістського світогляду, розуміння, що великі цілі досягаються тільки разом з іншими людьми…Спортивні і рухливі ігри, естафети, командні змагання при правильно поставленій меті виховують організованість, дисциплінованість, товариство, колективізм…Учитель фізичної культури повинний бути знаком з основними соціально-психологічними закономірностями формування і життя колективу.

7.1.1. Поняття про малу групу і колектив. Кожен навчальний клас…наближається за своїм чисельним складом до малої групи. Малою групою називають таку спільність людей, що має загальну мету, взаємодіє заради досягнення цієї мети і має відносну автономію існування.

Ступінь соціальної зрілості малих груп буває різна. Нижчий ступінь зрілості – це поєднання людей в одній групі заради спілкування, проводження певного часу в зв’язку з однаковими інтересами. Такі групи називають дифузними …

Проміжною стадією на цьому шляху може стати виникнення корпорації, тобто такої групи, у членів якої виникає свідомість групової приналежності, у результаті чого кожен учень класу може сказати про іншого: «Це один з нас»…

Вищою формою соціальної зрілості групи є колектив. Їм стає група, у якої мета діяльності суспільно корисна.

7.1.2. Психологічні особливості формування колективу. Розходження в розвитку школярів як особистостей. Клас, сформований дирекцією школи по формальних ознаках, складається з різних особистостей, що відрізняються друг від друга соціальним досвідом, соціальним походженням, інтересами і т.п. Учень, як правило, є членом відразу декількох угруповань людей – груп і колективів. Насамперед ­– він член своєї родини, ­далі – він член класу, школи, член спортивної секції чи спортивної команди…Ці групи в соціальній психології називаються групами приналежності.

…Є такі групи, на думку яких школяр особливо зважається, чиї норми й установки не тільки їм приймаються, але і стають мотивами його поведінки. Такі групи називаються референтними.

…Завданням вчителів є пошук шляхів керування референтними для школярів групами, створення таких груп на базі свого предмета (кружка, спортивної секції, команди), тоді виховні цілі будуть мати ту саму спрямованість, незважаючи на розходження форм, методів і засобів виховання, а також на наявність у того самого учня декількох інтересів і діяльностей одночасно.

Наявність у класі мікрогруп. Клас у процесі свого соціального розвитку не тільки поєднується, згуртовується, але і розділяється на мікрогрупи, що носять неформальний характер, тобто виникають стихійно, по різних інтересах, симпатіям і антипатіям. Характерними для цих груп є дружба, близькі контакти, сталість спілкування, загальні цілі й інтереси. Звичайно на чолі такої групи стоїть неформальний лідер, тобто школяр, який користується серед даної спільності найбільшою популярністю.

…Ймовірна…самоізоляція в класі школярів, що регулярно займаються спортом, протиставлення себе іншим учням. Завдання учителя фізичної культури – направити знання й уміння школярів-спортсменів на користь класу. Для цього треба залучити їх собі в помічники, сформувати з них фізкультурний актив класу, довірити їм на уроці фізичної культури роль старших у групі.

Міжособистісні стосунки, симпатії й антипатії. Між школярами в класі бувають формалізовані і неформалізовані стосунки.

Формалізовані стосунки містять у собі ділові стосунки, що виявляються в процесі навчання (наприклад, при виконанні парних і групових вправ на уроці фізичної культури), і стосунки керування, які складаються між школярами, що виконують функцію керівника, і іншими учнями (наприклад, між фізоргом класу і його однокласниками).

Неформалізовані стосунки відбивають симпатію чи антипатію, дружбу чи ворожнечу, тобто емоційну сторону життя класу. Звичайно в класі можна спостерігати декілька видів міжособистісних взаємин школярів: дружбу, симпатію, нейтральні відношення, антипатію та ін. Ці стосунки виникають на основі оцінки один одного по особистісних і ділових якостях, на основі приналежності школяра до визначеної мікрогрупи й оцінки цієї групи, навіть на основі досягнень батьків учня в той чи іншій області людської діяльності.

Соціальний статус школярів у класі. Одні школярі мають велику популярність серед однокласників (і є соціометричними лідерами), інші не користуються популярністю, треті взагалі попадають у розряд «відкинутих».

Школяр, який користується популярністю в класі, як правило стає неформальним лідером, якщо він володіє певними організаторськими якостями. Відношення до нього вчителя повинне визначатися наступними обставинами: по-перше, варто враховувати, яка спрямованість лідера, які цілі й устремління він стверджує в групі; по-друге, чому об’єктивно сприяє його діяльність – єднанню чи розпаду колективу; по-третє, якими методами він затверджує свій авторитет; по-четверте, як він відноситься до вчителя і його діяльності. Усе це вчитель повинний врахувати перед тим, як зробити спробу обпертися в керівництві поведінкою класу на лідера…

Особливої уваги вчителя заслуговує ще одна категорія школярів – це ті учні, що “ відкидаються”. Причини того, що таким учнем відмовляють у дружбі, можуть бути різними: через явну зневагу ними інтересів колективу, їхньої розпещеності й егоїзму, скритності, замкнутості, нелюдимості...

7.1.3. Стадії розвитку колективу учнів. Розвиток колективу – це не плавний, безупинний поступальний процес. Він вимагає подолання протиріч, які виникають між досягнутими і планованими перспективами, між колективними й індивідуальними для окремих школярів інтересами, між потребами школярів і можливостями їх задоволення та ін.

Якщо розвиток колективу відбувається нормально, то спостерігаються три стадії цього процесу.

Перша стадія – первісне згуртовування, коли в процесі спільної діяльності і спілкування між однокласниками утворюються колективні зв’язки і відносини, у більшості однокласників виникає почуття приналежності до класу.

Друга стадія характеризується тим, що в класі складається єдина суспільна думка по найбільш важливих питаннях: формуються колективні прагнення й інтереси, що охоплюють не тільки сферу дозвілля, розваг, але і сферу праці, навчання, заняття фізичною культурою і спортом. Складаються певні традиції поведінки, створюється позитивний емоційний настрой класу, дух класу, чи, як говорять соціальні психологи, «поле інтелектуально-моральної напруги колективу»…

Третя стадія розвитку колективу характеризується тим, що усі школярі, що входять в нього, займають у ньому сприятливу для свого розвитку позицію. На цій стадії колектив перетворюється в інструмент індивідуального розвитку і виховання школярів.

…Колектив повинний сприяти розвитку індивідуальності (але не індивідуалістичного настрою, індивідуалізму).

Відомий педагог і психолог Е.А. Аркін писав у зв'язку з цим: «Коли дитина занурюється в потік колективного життя, тоді спливають такі сторони дитячої індивідуальності, що при всіляких інших умовах не можуть проявитися чи бути виявлені. У колективі, гідному свого імені, дитина не розчиняється, а, навпаки, знаходить умови для виявлення і розквіту своїх кращих сторін». Таким чином, колектив є тим соціальним середовищем, яке сприяє самовираженню особистості школяра.

Завдання вчителя фізичної культури при формуванні колективу. Формуючи колектив учнів, учитель фізичної культури повинний послідовно вирішити чотири завдання:

1. Організація і згуртування в кожнім класі й у школі фізкультурного активу, зміцнення його авторитету …На базі активу вчитель фізичної культури починає добиватися згуртування всього класу, використовуючи для цієї мети захоплюючу й у той же час суспільно корисну діяльність.

2. Додання колективу школярів ідейної спрямованості, розвиток у ньому критики і самокритики, формування високої вимогливості до себе і товаришів. Учні повинні усвідомлювати, що фізичне виховання – не особиста справа кожного, а підготовка себе до праці й оборони Вітчизни, що недисциплінованість і лінь одного учня можуть зірвати вирішення загального завдання…

3. Перетворення класних колективів у природну і необхідну частину загальношкільного колективу. Школярі, що займаються фізичною культурою і спортом, повинні керуватися у своїх прагненнях свідомістю того, що вони – члени загальношкільного колективу в тім же ступені, у якій вони є членами свого класного колективу…

4. Формування в колективу школярів такту, уміння застосовувати правильні форми впливу на своїх товаришів, включаючи й індивідуальний підхід до них …Бойкот, який застосовує клас по відношенню до учня, зрештою може привести до відходу його від колективу чи узагалі відходу від школи…Учитель має право втрутитися і поправити колектив школярів…

У цілому динаміка розвитку колективу школярів йде від вимог учителя, підтримуваних колективом, до виховання в колективу уміння самостійно і за власною ініціативою пред’являти до своїх членів вимоги і контролювати їхнє виконання; від прямого педагогічного впливу вчителя до непрямого впливу через колектив (принцип рівнобіжної дії, по А.С. Макаренко).

7.1.4. Шляхи формування колективу учнів у процесі занять фізичною культурою. У працях А.С. Макаренко, В.А.Сухомлинського й інших вітчизняних педагогів показані три шляхи формування колективу: участь школярів у спільній діяльності, створення системи перспективних ліній і формування традицій.

Участь школярів у важливій для них спільної діяльності. …Одним з видів діяльності, у якому відбувається згуртування і розвиток дитячого колективу, є гра. Вона займає одне з ведучих місць в активності молодших школярів…Гра сприяє формуванню почуття колективізму, тому що її результат залежить від внеску кожного граючого, допомагає спілкуванню школярів, прояву ними самостійності й ініціативи. В іграх діти розвивають сміливість, рішучість, шляхетність – відповідно до якостей тих героїв, ролі яких вони виконують під час гри, моральному зразку яких наслідують.

Створення системи перспективних ліній. Як відзначав А.С. Макаренко, безупинний рух колективу вперед, постановка перед ним яскравих і усе більш складних перспективних цілей сприяє створенню і розвитку такого дитячого колективу, що постійно впливає на особистість. Учителю фізичної культури треба починати з постановки близьких перспектив – розучити якусь гру, освоїти комплекс певних вправ, по яких будуть змагатися класи та ін.

Створення певних традицій. Наявність у колективі традицій
А.С. Макаренко вважав показником організованого колективу. Традиція – це гарний звичай, позитивний досвід діяльності колективу, що передається з покоління в покоління. Традицією може стати проведення в школі «дня здоров’я», спартакіади, спортивних вечорів та ін.

7.1.5. Психологічні особливості виховання учнів у колективі. У дослідженнях В.М. Бехтерєва, Ф. Олпорта, С. Аша й інших був виявлений факт зміни поведінки людини в малій групі відповідно до установок і норм поведінки цієї групи. Ця зміна поведінки обумовлена двома причинами.

В одних випадках людина приймає думку групи, тому що не бажає вступати з нею в конфлікт. При цьому її переконання, установки на те чи інші явище життя залишаються колишніми (…така людина виявляє пристосовництво, конформізм).

В інших випадках людина приймає думку групи, тому що погоджується з її правильністю. У цьому випадку норми й установки колективу стають нормами й установками цієї людини. Таке прийняття думки групи називається конформністтю. Вона полегшує здійснення групою однакової поведінки.

Фактори, що впливають на ступінь конформності. Ступінь конформності визначається рядом зовнішніх обставин, що повинні прийматися до уваги вчителем, що формує колектив класу, спортивну команду та ін.:

1) характером групової приналежності, тобто по своєму бажанню чи вимушено потрапив школяр у даний колектив. Якщо він потрапив у колектив на перевиховання примусово, то в нього може не проявитися конформність;

2) чи є група, у яку школяр увійшов добровільно, референтною для нього: така група має великий вплив на учня;

3) ступенем соціальної зрілості групи: як це ні здається парадоксальним, вплив колективу на зміну думки особистістю слабкіше, ніж дифузної групи. Пояснюється це тим, що в неорганізованій групі при недоліку даних друг про друга сугестивність індивідів вище;

4) цілями, що стоять перед колективом: якщо один клас змагається з іншим, то комформність його членів збільшується; якщо ж змагання усередині класу між учнями, то комформність їх зменшується. Тому командні змагання в більшому ступені впливають на виховання в школярів почуття колективізму, чим індивідуальні змагання;

5) статусом школяра в колективі: чим вище статус, тим менше виявляється конформність;

6) віково-статевими особливостями: у молодших школярів конформність виражена слабкіше. Так само як у осіб жіночої статі в порівнянні з особами чоловічої статі. Останнє можна пояснити більшою тривожністю осіб жіночої статі, особливо в старших класах, а тривожність збільшує сугестивність.

При сильно вираженій конформності сміливість школяра збільшується, але при цьому зменшується почуття особистої відповідальності за свій учинок, чинений разом з іншими. Особливо яскраво це виявляється в недостатньо зрілих у соціальному плані групах…

Риси особистості, що формуються в колективі. Виховання в колективі формує такі риси особистості, які не можна сформувати при індивідуальному вихованні. Основними такими рисами є:

1) співпереживання успіхам і невдачам будь-якого члена колективу, тобто емоційне прилучення кожного учня до групи як до цілого, ототожнювання себе з колективом, коли можна сказати, що колектив – це я, а я – це колектив;

2) задоволеність перебуванням у даному колективі через задоволеність спілкуванням з товаришами, соціально-психологічним кліматом, тим, що рядом з тобою однодумці, які розуміють тебе, а ти розумієш їх;

3) колективістське самовизначення, тобто протидія негативним впливам ззовні, сприйняття цих впливів крізь призму ідейних і моральних установок колективу;

4) віра всіх членів колективу в досягнення поставлених цілей, оптимізм;

5) суспільна спрямованість мотивів занять фізкультурою і спортом. Спортсмени із соціально зрілих груп серед мотивів занять спортом на перші місця ставлять суспільний – «підготовку до праці, службі в армії», а спортсмени із соціально незрілих груп на перше місце ставлять індивідуалістичний мотив – «фізичне удосконалювання і зміцнення здоров’я»(?).

7.1.6. Суспільна думка як інструмент впливу на особистість. Суспільна думка – це виникаюче в процесі спілкування людей колективне судження тієї чи іншої соціальної спільності про різні явища, проблеми, ситуації.

Роль суспільної думки. Суспільна думка – не інструмент придушення особистості. Воно керує вчинками особистості внаслідок прийняття нею норм колективу, що перетворюються в переконання особистості.

Характеристики суспільної думки. Діапазон відбиває коло проблем, по яких висловлюється суспільна думка. Чим ширше діапазон суспільної думки, тим ширше інтереси класного колективу, його кругозір.

Активність (інтенсивність) прояву школярами суспільної думки відбиває, з яких питань у процесі стихійного спілкування найбільш часто висловлюються школярі, які питання найбільшою мірою будоражать суспільну думку класу…

Соціальна зрілість оцінних суджень зв’язана з розумінням школярами того, «що таке добре і що таке погано». …Багато негативних вчинків оцінюються школярами як позитивні з помилкового розуміння почуття товариства, чесності і т.п.

Об’єктивність суспільної думки характеризує здатність колективу правильно оцінювати дії особистості, не піддаючись особистим симпатіям і антипатіям, емоціям, установкам, що складаються на особистість.

Стійкість суспільної думки характеризується стабільністю суджень і оцінок колективу.

Функції суспільної думки. Суспільна думка виконує різноманітні функції:

- сприяє розширенню і закріпленню морального досвіду особистості, заповнює для особистості, що розвивається, недолік знань морального поводження (когнітивна функція);

- сприяє вихованню і самовихованню особистості, допомагаючи їй виробити об’єктивну самооцінку через схвалення чи осуд її вчинків (виховна функція);

- сприяє виробленню певних еталонів поведінки, регулює вплив на особистість різноманітних факторів соціального характеру (регулююча функція);

- сприяє єдності дій членів учнівського колективу, коректує положення особистості в колективі (організуюча функція);

- здійснює функцію соціального контролю за поведінкою особистості (контролююча функція).

Умови успішного впливу суспільної думки як виховної сили. Для того щоб суспільна думка мала на учня позитивний виховний ефект, необхідно враховувати ряд умов:

1. У класі повинна бути правильна суспільна думка. …Суспільна думка учнів, пущена на самоплив, може грати і негативну роль у вихованні учнів.

2. Клас повинний бути для учня референтною групою. У цьому випадку учень буде відбирати з усіх факторів, що впливають на нього, тільки ті, які імпонують суспільній думці класу.

3. У класі повинна бути єдність суспільної думки. Останнє визначається кількістю учнів, що прийшли до єдиної думки щодо значимості якої-небудь діяльності (навчальної, спортивної, трудовий), моральності того чи іншого вчинку і т. і.

4. Суспільна думка класу повинна бути принциповою. Останнє відбиває здатність учнівського колективу до безкомпромісної критичної оцінки поведінки товариша, до твердого осуду недоліків і антигромадського поводження…

5. Клас повинний активно і вчасно реагувати на ті чи інші події, явища, вчинки. При цьому ініціатива повинна виходити не стільки від учителя, скільки від самих учнів, а реакція повинна виражатися не приховано, а у відкритій формі.

6. Клас повинний цілеспрямовано і послідовно проводити в життя свої вимоги до учня …Багато учнів після обговорення вчинку товариша, забуваючи про прийняте рішення, не змінюють свого ставлення до нього.

7. Велике значення для формування суспільної думки, свободи висловлення школярами власних суджень має поведінка самого вчителя. Учитель повинний давати переконливі відповіді на хвилюючі школярів питання…

Шляхи впливу суспільної думки на учнів. Шляхи впливу суспільної думки колективу класу чи спортивної секції на учня різноманітні.

Це, насамперед, шлях природного засвоєння особистістю в ході спілкування і спільної діяльності моральних цінностей колективу …У процесі спілкування і колективної діяльності учні зіставляють самооцінку тих чи інших своїх поглядів і вчинків з оцінкою і поглядами колективу, товаришів, проводять переорієнтацію своїх думок.

…Інший шлях впливу суспільної думки учнівського колективу на окремого учня: пред’явлення до нього вимог під час обговорення його вчинків і помилкових поглядів. …Обговорення вчинків і помилкових дій учня колективом варто використовувати тільки в тих випадках, коли немає іншого виходу, коли таке обговорення є педагогічно необхідним. При цьому виключається обговорення негожої поведінки дитини, причиною якої є сімейні безладдя.

Керування вчителем суспільною думкою учнівського колективу. …Важна не взагалі суспільна думка, а правильна, яка відбиває принципи і мораль суспільства.

Учитель повинний направляти хід обговорення цікавлячих школярів питань, привчати учнів до тактовної поведінки під час дискусій, до чіткого і короткого викладу своїх думок, до уважного вислуховування своїх опонентів…

Психологічним механізмом змін, що відбуваються у свідомості учнів, є виникнення в процесі колективної діяльності системи відповідальної залежності: кожний працює для інших, успіх загальної справи залежить від зусиль і старань кожного. У такій ситуації легше оголюються позитивні і негативні риси особистості кожного учня, легше відбувається пізнання школярами один одного…

Прийоми педагогічного впливу на суспільну думку. У процесі формування суспільної думки учнівського колективу виникають численні ситуації, що вимагають спеціального педагогічного втручання, коректування. Для цього вчитель може використовувати ряд прийомів.

Мобілізація думок (підготовка школярів до обговорення питання). Учитель до обговорення питання проводить роботу по підготовці суспільної думки з метою забезпечення правильної реакції колективу…

Схований вплив зв’язаний з коментуванням учителем подій, що як би підштовхує учнів до найбільш прийнятного рішення. Це може бути думка, висловлена вчителем у процесі невимушеної бесіди з учнями, випадково промовлена фраза, питання, що спонукає до міркування та ін. Схований вплив здійснюється також шляхом цілеспрямованого посилення, підкреслення чи, навпаки, ослаблення значення того чи іншого явища, факту, рішення.

Акцентування складається з частих повторень і варіювань в придатних обставинах однієї і тієї ж думки, судження: «якби ваш клас був згуртованим, ви не допустили би неявку на змагання» та ін.

Загострення боротьби думок корисно для виникнення колективної дискусії, щоб у зіткненні протилежних точок зору учні прийшли до правильної думки…

Логічний аналіз помилкових суджень. Педагог розкриває протиріччя в судженнях колективу учнів, домагається усвідомлення цього протиріччя й у результаті – перегляду колективної думки. Однак при цьому неприпустимі безапеляційні заяви з боку вчителя, натяки на юнацьку незрілість та ін.

Опора на думку авторитетів (видатних суспільних і державних діячів, спортсменів, тренерів, фахівців у той чи іншій професії). Для цього вчитель повинний знати, хто для школярів є найбільш авторитетним…

Розвиток правильного судження учнів. Часто в судженнях учнів звучить правильна думка, однак виражена вона несміливо, нечітко. Учитель підхоплює її, розвиває, підкреслює її колективне походження.

Створення спеціальних ситуацій. …Учитель повинний спланувати ситуацію, здатну привести учнів до необхідного висновку, організувати її, керувати в тактовній формі діями учнів у ході даної ситуації, обережно підводити їх до потрібних висновків.

Переорієнтація активу учнівського колективу. Застосування цього прийому особливо доцільно, коли виникає конфліктна ситуація між педагогом і учнівським колективом, що відстоює помилкову думку…

При використанні перерахованих прийомів впливу на суспільну думку учнів неприпустимий шаблон, стереотипність, необхідний творчий підхід до вибору прийомів, що відповідають конкретної ситуації.

Контрольні питання:

1. Що таке мала група? Чим вона відрізняється від натовпу?

2. Яку малу групу можна вважати колективом?

3. Які фактори можуть ускладнити формування колективу?

4. Що таке референтна група? Яка її роль у вихованні школяра?

5. У чому виражаються міжособистісні відносини? Що таке згуртованість класу чи спортивної команди?

6. Що таке соціальний статус учня?

7. Як учитель фізичної культури повинний відноситися до лідерів у класі чи в спортивній секції?

8. Як виправити положення в класі особи, що відкидається?

9. Через які стадії проходить формування колективу школярів?

10. Які маються психологічні особливості виховання школярів у колективі?

11. Що таке комформність? Чим вона відрізняється від конформізму?

12. Які риси особистості формуються в колективі?

13. Які існують шляху формування колективу школярів у процесі занять фізичною культурою?

14. Що така суспільна думка, які його роль і функції?

Дата добавления: 2014-01-11