Методи теоретичного пізнання

Метафізичний метод – це метод пізнання, який розглядається як антипод діалектичного методу, адже його характерна риса – односторонність, абсолютизація будь-якої однієї сторони, моменту живого процесу пізнання або його своєрідне пояснення.

Діалектичний метод - це метод пізнання дійсності в її цілісності, розвитку і суперечливості.

Метафізичний метод базується на пізнанні явищ поза їхнім зв'язком і розвитком. Ці методи можуть бути пов'язані з різноманітними філософськими напрямами.

Основні принципи діалектичного методу полягають у тому, що:

· об'єкти дослідження розглядаються у форматі діалектичних законів: єдності та боротьби протилежностей, переходу кількіс­них змін у якісні, заперечення заперечень;

· пояснювання та прогнозування явища та процесів базується на філософських категоріях: загального, особливого та одиничного; змісту та форми, сутності та явища, причини та наслідку;

· об'єкт дослідження сприймається як об'єктивна реальність;

· об'єкти дослідження вивчаються всебічно, у всезагальних зв'язках та взаємозалежності; у неперервному розвитку;

· отримані знання перевіряються практикою.

До методів теоретичного рівня належать аксіоматичний, гіпотетичний методи, формалізація, абстрагування, виокремлення, сходження від абстрактного до конкретного, історичний метод.

Формалізація - віддзеркалення явища або предмета у знаковій формі будь-якої штучної мови (наприклад, логіки, математики, хімії) та вивчення цього явища чи предмета шляхом операцій з відповід­ними знаками. При формалізації замість суджень про об'єкти дослі­дження оперують символами (формулами), які замінюють висловлю­вання про властивості предметів та їх зв'язків. Шляхом операцій з формулами штучних мов отримують нові формули, доводять істинність будь-якого положення. Формалізація є основою для алгоритмізації та програмування, без яких неможлива інформатизація знань та процесу дослідження.

Аксіоматичний метод. Сутність цього методу полягає у тому, що спочатку задається набір початкових тверджень, які не вимагають доказів (аксіоми, постулати), а потім за певними схемами виводу складаються тези. Сукупність початкових аксіом та постулатів і виведених тез утворює аксіоматично побудовану теорію.

Гіпотетичний метод - спосіб дослідження за допомогою науко­вої гіпотези, тобто припущення про причину, що зумовлює певний наслідок, чи про існування певного явища або предмета. Різновидом цього методу є гіпотетико-дедуктивний спосіб дослідження, сутність якого полягає у створенні системи дедуктивно пов'язаних між собою гіпотез, з яких випливають твердження про емпіричні факти.

До структури гіпотетико-дедуктивного методу належать:

1) припущення щодо причин та закономірностей явищ, які вивчаються;

2) відбір із множини припущень найбільш вірогідної;

3) виведення із обраного припущення наслідку за допомогою дедукції;

4) експериментальна перевірка виведених з гіпотези наслідків.

З методів теоретичного дослідження основним є метод сходження від абстрактного до конкрет­ного. Сходження від абстрактного до конкретного являє собою загальну форму руху наукового пізнан­ня, закон відображення дійсності в мисленні. Відпо­відно до цього методу процес пізнання розбивається на два відносно самостійні етапи.

На першому етапі відбувається перехід від конк­ретного в дійсності до його абстрактних визначень. Єдиний об'єкт розчленовується, описується за допо­могою понять і суджень, за наслідками чого формулюється сукупність зафіксованих мислен­ням абстракцій, односторонніх визначень.

Другий етап процесу пізнання і є сходження від абстрактного до конкретного. Сутність його полягає в русі думки від абстрактних визначень об'єкта до конкретного у пізнанні. На цьому етапі ніби віднов­люється вихідна цілісність об'єкта, він відтворюєть­ся у своїй багатогранності, але вже в мисленні.

Дата добавления: 2014-01-11