Визначення постійних різниць щодо обліку доходів згідно з ПКУ

Визначення тимчасових різниць щодо обліку доходів згідно з ПКУ

Таблиця 7

	Визначення тимчасової різниці	Пункт ПКУ
	Суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платни­ком податку у звітному податковому періоді, що залиша­ються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством ма­ють пільги з цього податку, у тому числі право застосову­вати ставки податку нижчі, ніж установлені	135.5.6
	Доходи не враховані при обчислені доход,' періодів, що пе­редують звітному, та виявлені у звітному періоді	135.5.13
	Збиток від реалізації цінних паперів та деривативів. що отримано у попередніх податкових періодах	153.8
	Зменшення суми доходів звітного періоду на вартість від­вантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг у разі затримання оплати їх вартості при визнанні покуп­ця банкрутом або при вчиненні виконавчого надпису про стягнення заборгованості	159.1.1
	Сума штрафів та неустойки чи пені, фактично отримана за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду	135.5.4 137.13

При обліку доходів і витрат в бухгалтерському обліку та при оподаткуванні виникають наступні постійні різниці, що наведені в таблиці 8.

Таблиця 8

№ з/п	Визначення постійної різниці	Пункт ПКУ
	Доходи у вигляді дивідендів, що отримані від платників (крім нерезидентів)	136.1.12
	Доходи на суму коштів або вартість майна, що надхо­дять у вигляді міжнародної технічної допомоги, вар­тість безоплатно отриманих основних засобів	136.1.15 136.1.16
	Доходи в результаті дооцінки активів	152.12
	Доходи, отримані від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, особам, які не є плат­никам податку на прибуток, платникам податку за інши­ми ставками, від проведення товарообмінних (бартерних) операцій, від продажу землі або іншого відчуження землі	153.2.1 153.2.3 153.10 147.5

Тема 2 Податковий облік з податку на прибуток

Самостійно:

Сума перевищення доходів від продажу або іншого відчуження над балансовою вартістю окремих об'єктів основних засобів та нематеріальних активів включається до доходів платника податку, а сума перевищення балансової вартості над доходами від такого продажу або іншого відчуження включається до витрат платника податку.

Дохід від продажу або іншого відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів для цілей застосування цієї статті визначається згідно з договором про продаж або інше відчуження об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, але не нижче звичайної ціни такого об'єкта (активу).

Нарахування амортизації окремого об'єкта припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем виведення з експлуатації такого об'єкта основних засобів або передачі його до складу невиробничих необоротних матеріальних активів за рішенням платника податку або суду.

У разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.

До продажу, або іншого відчуження основних засобів та нематеріальних активів прирівнюються:

· операції із внесення таких основних засобів та нематеріальних активів до статутного фонду іншої особи;

· передача основних засобів у фінансовий лізинг (оренду);

Звичайна ціна за визначенням ПКУ - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Звичайна ціна застосовується у разі здійснення платником податків:

а) бартерних операцій;

б) операцій з пов'язаними особами;

в) операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності;

г) в інших випадках, визначених Кодексом.

Визначення звичайної ціни у випадках, встановлених Кодексом, здійснюється за одним з методів:

а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу);

б) ціни перепродажу;

в) "витрати плюс";

г) розподілення прибутку;

ґ) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов'язаними особам у спів ставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

При цьому умови визнаються спів ставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Дата добавления: 2014-01-11