Важливе значення в проектному аналізі має підхід, при якому розрізняєтьсяекономічний і фінансовий аналіз проекту

Економічний аналіз витрат і вигід треба проводити в такому обсязі, щоб можна було визначити з достатньою точністю еко­номічну цінність проекту і встановити відносну цінність вибору варіантів проекту. Цей аналіз повинен з'ясувати, чи проект за­безпечить збут продукції за цінами, що дають прибуток. При аналізі проектів, які не передбачають одержання товарної про­дукції, також необхідно прогнозувати потребу в результатах його здійснення.

Фінансовий аналіз покликаний встановити приваб­ливість проекту для інвестора, а також для гаданих учасників та осіб, що одержують вигоду від реалізації проекту.

Обидва напрямки базуються на зіставленні витрат та вигод від проекту, але відрізняються під­ходом до оцінки.

Економічний аналіз оці­нює прибутковість проекту з точки зору всього суспільства, країни (чи сприяє даний проект досягненню цілей розвитку національної економіки України, чи існують альтерна­тивні шляхи досягнення тих самих еконо­мічних вигод меншими витратами, наскільки ра­ціональним є використання в межах про­екту наявних ресурсів країни, враховую­чи при цьому завдання та обмеження на­ціональної економіки, перевіряється можливість підвищення прибутковості проекту за рахунок змінення таких пара­метрів, як масштаб проекту, технологія, графік виробницт­ва, географічне розташування, складові елементи та методи реалізації).

Фінансовий аналіз – тільки з точки зору фірми та її кредитора (якщо проект кредитується). Так, головною метою приватної фір­ми є максимізація її прибутку. Витрати, які несе фірма під час реалізації ІП, зводяться переважно до видатків на оплату товарів та послуг, необхідних для проекту. У більшості ви­падків при розрахунку проекту фірма ви­користовує ринкові ціни на необхідні для проекту товари й послуги та ціни на продукцію, яка буде одержана від реалізації проекту.

Проте з точки зору суспільства ці ціни не завжди можуть бути відповідною мірою вартості витрат та вигод. Наприк­лад, ціни можуть бути завищені через включення в них видатків на виплату податків або ж занижені через їх субси­діювання державою. Для економічного аналізу треба очищати ціни від цих еле­ментів, щоб уникнути подвійного рахун­ку. Подвійний рахунок складається через те, що спочатку суспільство платить ви­робникові завищену (занижену) ціну з причини включення в ціну закуповуваної продукції податків (субсидій), а потім за­бирає у виробника частину його доходів у вигляді податку або дає виробникові додатковий доход у вигляді субсидій, тоб­то рахує податки та субсидії ніби двічі. В інших випадках ціни спотворю­ються через монополістичну практику, че­рез їх державне регулювання, мита і т.і., в результаті чого вони відхиляються від рівноважних. Для очищення цін у економічному аналізі використовуються розрахункові – тіньові ціни, що виражають суспільну оцінку вигод і витрат, яка визначається на базі припущення: яки­ми були б ціни на внутрішньому ринку за відсутності вищезазначених цінових спотворень. Найпростіший спосіб визна­чення тіньової ціни – це взяти ціну на світовому ринку та перерахувати її у віт­чизняні гроші.

Отже, можна відмітити наступні відмінності:

- фінансовий аналіз: використовуються ціни приватного ринку в розрахунку витрат і вигод; капітальні витрати розподіляються на весь термін служби проекту (амортизовуються) або на термі займу; включаються податки; використовується приватна дисконтна ставка.

- економічний аналіз: використовуються суспільні альтернативні цінності (тіньові ціни) при розрахунку витрат і вигод; враховуються соціальні вигоди, екологічні вигоди та витрати, недовикористані фактори виробництва (неповне використання), іноземна валюта; капітал враховується як разова сума в рік використання (а не розноситься на весь термін служби проекту); внутрішні податки не включаються, оскільки це трансферні платежі всередині суспільства.

Аналіз еко­номічних аспектів покликаний визначи­ти, чи сприяє даний проект досягненню цілей розвитку національної економіки України, а також чи існують альтерна­тивні шляхи досягнення тих самих еконо­мічних вигода меншими витратами. На­самперед встановлюється, наскільки ра­ціональним є використання в межах про­екту наявних ресурсів країни, враховую­чи при цьому завдання та обмеження на­ціональної економіки. Далі перевіряється можливість підвищення прибутковості проекту за рахунок змінення таких пара­метрів, як масштаб проекту, технологія, що використовується, графік виробницт­ва, географічне розташування, складові елементи та методи реалізації, Однією з важливих вимог, що пред'являються прак­тично всіма міжнародними фінансовими організаціями, є адекватне стимулюван­ня різних учасників. Конкретний метод аналізу проекту вибираєтьсд стосовно рівня розвитку галузі, що розглядається. У сільському господарстві та проми­словості, де продуктивність може бути виражена в цінах світового ринку, вима­гається вичерпне кількісне визначення витрат та вигод,

У проектах комунальних споруд ціни встановлюються урядом, тому за основу оцінки економічної ефективності проекту нерідко приймається передбачуваний прибуток і в ході аналізу визначається реалістичність попиту, що прогнозується, тарифів а також вартість проекту.

Кінцевою метою фінансового аналі­зу, що проводиться міжнародними фінан­совими інститутами, є оцінка рентабель­ності інвестиційного проекту (як прави­ло, у термінах дисконтованої норми при­бутку на вкладений капітал), комерційно­го та фінансового ризику, пов'язаного з інвестуванням у проект, оцінка ймовір­ності реалізації проекту у встановлений термін. Тому при підготовці передінвестиційної документації для подання у міжнародні фінансові інститути слід звернути увагу на фінансову ефективність проекту, з тим щоб довести здатність підприєм­ства виконати всі фінансові зобов'язання та отримати в достатньому обсязі фінан­сові ресурси для забезпечення прийнятно­го коефіцієнта окупності наявнихактивів, а також достатнього обсягу відрахувань у рахунок майбутніх капітальних потреб. У випадку, якщо, на думку експер­тів згаданих міжнародних фінансових інститутів, інвестиційний проект не має достатньої фінансової стійкості, експерти виробляють рекомендації щодо її підви­щення. Фінансовий аналіз нерідко виявляє необхідність коригування рівня та струк­тури призначених цін.

В економічному аналізі, на відміну від фінансового, податки та субсидії розглядаються як трансфертні платежі. Доход від проекту містить податки, пов'язані з випуском продукції, а також податки від продажу готової продукції. Ці податки, що є частиною загальної суми вигод від проекту, переказуються на рахунок уряду, який виступає від імені суспільства в цілому, і не розглядаються як витрати. Разом з тим державне субсидіювання проекту розглядається як витрати суспільства, оскільки субсидії є витратами ресурсів, які національна економіка здійснює з метою експлуатації проекту.

Фінансовий та економічний аналізи доповнюють один одного – фінансовий аналіз проводиться з позицій окремих учасників проекту, економічний – з позиції суспільства.

3. Використання критеріїв ефективності інвестиційних проектів допомагає аналітикові прийняти, схвалити або змінити проект. Вибір кон­кретного критерію для висновку про ефек­тивність проекту залежить від певних чинників – наявної рин­кової перспективи, існування обмежень на ресурси для фінан­сування проекту, коливань грошових потоків та можливості одержання прибутку.

Використання критеріїв ефективності інвестиційних проектів допомагає аналітикові прийняти, схвалити або змінити проект. Вибір конкретного критерію для висновку про ефективність проекту залежить від певних чинників – наявності ринкової перспективи, існування обмежень на ресурси для фінансування проекту, коливань грошових потоків та можливості одержання прибутку.

Одним з найвідоміших і найуживаніших критеріїв – є чиста теперішня вартість, що є дисконтованою цінністю проекту (поточна вартість доходів або вигод від зроблених інвестицій). ЧТВ дорівнює різниці між майбутньою вартістю потоку очікуваних вигод і поточною вартістю нинішніх і наступних витрат проекту протягом усього його циклу. Для розрахунку ЧТВ проекту необхідно визначити ставку дисконту, використати її для дисконтування потоків витрат та вигод і підсумувати дисконтовані вигоди й витрати (витрати зі знаком менше). Ставка дисконту звичайно є ціною капіталу для фірми.

Якщо ЧТВ позитивна, то проект можна рекомендувати для фінансування. Якщо ЧТВ дорівнює нулю, то надходжень від проекту вистачить лише для відновлення вкладеного капіталу. Якщо ЧТВ менша нуля – проект не приймається.

Розрахунок ЧТВ робиться за такими формулами:

або

де В_t – вигоди проекту в рік t;

– витрати на проект у рік t;

і – ставка дисконту;

n – тривалість (строк життя) проекту.

Основна перевага ЧТВ полягає в тому, що всі розрахунки проводяться на основі грошових потоків, а не чистих доходів. Окрім того, ефективність головного проекту можна оцінити шляхом підсумування ЧТВ його окремих підпроектів. Це дуже важлива властивість, яка дає змогу використовувати ЧТВ як основний критерій при аналізі інвестиційного проекту.

Основна вада ЧТВ полягає в тому, що її розрахунок вимагає детального прогнозу грошових потоків на строк життя проекту. Часто робиться припущення про постійність ставки дисконту.

Внутрішня норма рентабельності IRR ( внутрішня ставка рентабельності, внут­рішня ставка доходу, внутрішня норма при­бутковості) проекту дорівнює ставці дисконту, при якій сумарні дисконтовані вигоди дорівнюють сумарним дисконтованим витратам, тобто IRR є ставкою дисконту, при якій NРV проекту дорівнює нулю. IRR дорівнює максимальному проценту за позиками, який можна платити за використання необхідних ресурсів, залиша­ючись при цьому на беззбитковому рівні.

Розрахунок IRR проводиться методом послідовних наближень величини NРV до нуля при різних ставках дисконту за формулою:

S (B_t - C_t) / (1 - i)^t = 0

На практиці IRR визначають так:

IRR = A + a (B - A) / (a - b),

де А - величина ставки дисконту, при якій NРV позитивна;

В - величина ставки дисконту, при якій NРV негативна;

а - величинапозитивної NРV, привеличині ставки дисконту А;

b - величинанегативної NРV, привеличині ставки дисконту В.

Якщо значення IRR проекту для приватних інвесторів більше за існуючу ставку рефінансування банків, а для держави – за нормативну ставку і більше за IRR альтернативних проектів з урахуванням ступеня ризику, то проект може бути рекомендований для фінансування.

Застосування IRR неможливе для вибору альтернативних проектів різного масштабу, тривалості та неоднакових часових проміжків.

Коефіцієнт вигод/витрат BCR – це відношення дисконтованих вигід до дисконтованих витрат (повинно бути більше одиниці):

BCR =S B_t / (1 - i)^t / S C_t / (1 - i)^t

При жорстких обмеженнях на капітал

BCR = (B – О) / К

де О – поточні витрати;

К – капітальні витрати.

BCR може давати неправильні результати при виборі взаємовиключних проектів, не показує фактичну величину чистих вигод. Перевага критерію – в можливості швидкого з’ясування його значення для оцінки впливу на результати проекту ризиків.

Індекс прибутковості РІ – це відношення суми приведених ефектів до величини інвестицій

РІ = (S (B_t - C_t) / (1 - i)^t ) / К

РІ тісно пов’язаний з NРV. Якщо NРV позитивна, то й РІ більше одиниці і навпаки. Якщо РІ більше одиниці, то проект ефективний, якщо РІ менше одиниці, то проект неефективний.

Період (термін) окупності проекту (РВР) викорис­товується переважно в промисловості. Він вказує кількість ро­ків, потрібних для відшкодування капітальних витрат проекту з чистих сумарних доходів проекту. Критерій прямо пов'язаний з відшкодуванням капітальних витрат у найкоротший період часу і не сприяє проектам, які дають великі вигоди лише згодом. Він не може слугувати за міру прибутковості, оскільки грошові потоки після строку окупності не враховуються.

Розрахунок РВР робиться за формулою:

РВР = S І / (S (B_t - C_t) / (1 - i)^t)ср

де І – інвестиційні витрати проекту,

B_t - поточні вигоди проекту в рік t,

C_t - поточні витрати на проект у рік t,

i - ставка дисконту,

п - тривалість життя проекту.

При розрахунку показника у знаменнику – середньорічна величина грошового потоку.

Критерій найменших витрат (НВ) використовується тоді, коли оцінка вигід проекту складна й ненадійна. При цьому по­рівнюють приведені витрати по різних варіантах проекту і ви­бирають той, який при найменших витратах забезпечує най­кращі результати.

Критерій прибутку в перший рік експлуатації дає змогу перевірити, чи забезпечують вигоди за перший рік експлуатації проекту "достатню" доходність. При цьому порівнюється чистий доход за перший рік експлуатації з капітальними витратами про­екту, включаючи процентний доход у період робіт по будів­ництву (береться накопичена сума процентів, а не наведені про­центи). Якщо відношення вигід до витрат менше ціни капіталу, то проект, можливо, є передчасним, а при більшому відношенні можна зробити висновок, що з проектом, очевидно, припіз­нилися. Використання цього критерію є першим наближенням до повномасштабної перевірки з метою визначити, чи передбачена максимізація NРV планом проекту.

Правила використання критеріїв. Якщо існують загальні бюджетні обмеження та вигоди і витрати змінюють знак не більше одного разу, то для ранжирування проектів вико­ристовують коефіцієнт вигоди/витрати або внутрішню норму рентабельності. Якщо немає ні бюджетних об­межень, ні обмежень на доступність грошей, тоді при неста­більності знака потоку використовують тільки чисту теперішню вартість, при стабільності – NРV та ІRR.

Для відбору взаємовиключних проектів застосовується NРV. При високому ступені непевності використовується строк окупності.

У разі труднощів з вираженням вигід у грошовій формі роз­глядаються або постійні витрати для більшості комплектуючих продуктів, або найменші витрати для менш складних продуктів.

4. Розрахунок точки беззбитковості зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (у разі незмінних цін та умовно-постійних витрат), за якого підприємство може забезпечити беззбиткову операційну діяльність у короткостроковому періоді. Точка беззбитковості характеризує такий обсяг виробництва й реалізації продукції, якому відповідає нульовий прибуток підприємства – виручка від реалізації продукції дорівнює валовим витратам на її виробництво та реалізацію.

Цей метод побудований на тезі, зо зі зростанням обсягів реалізації умовно-постійні витрати на одиницю продукції зменшуються. Аналізувати точку беззбитковості можна за допомогою графіка.

Неодмінним елементом аналізу точки беззбитковості є розрахунок мартинального прибутку (суми покриття) – різниці між виручкою від реалізації продукції та умовно-змінними витратами. Маржинальний прибуток – це показник, що характеризує частину виручки, яка спрямовується на заміщення умовно-постійних витрат і формування прибутку від реалізації. Його можна розрахувати як на весь обсяг реалізації, так і на одиницю продукції. В останньому разі це різниця між оптовою ціною та умовно-змінними витратами на виробництво одиниці продукції. За допомогою суми покриття обчислюють приріст прибутку від випуску та реалізації кожної додаткової одиниці продукції.

Додатна різниця між фактичною виручкою від реалізації та виручкою від реалізації, що відповідає точці беззбитковості, називається зоною безпеки. На цю різницю підприємство може знизити обсяги реалізації або підвищити рівень витрат без загрози зазнати збитків. Зауважимо, що кожне підприємство має прагнути розширити зону безпеки, оскільки чим вона менша тим більший ризик одержання збитків.

На практиці точку беззбитковості, як правило, знаходять, обчислюючи в ній виручку від реалізації або кількості реалізованої продукції. З цією метою застосовують такі формули:

де В – виручка від реалізації в точці беззбитковості, грн.;

О – обсяг реалізованої продукції в цій точці, шт. (або інші натуральні одиниці);

F – умовно-постійні витрати на випуск товарної продукції, грн.;

р – оптова ціна одиниці продукції, грн.;

v – умовно-змінні витрати на одиницю продукції, грн.

Ще однією велициною, яка є постійною для будь-якого обсягу (в достатніх границях) є маржинальний прибуток, який є різницею між ціноюпродажу і умовно-змінними витратами на один вибір.

Дата добавления: 2014-01-11