Співвідношення господарського механізму та основних елементів економічної системи

При вивченні госпо­дарського механізму першочергове значення має з'ясу­вання його місця в економічній системі загалом і співвід­ношення з такими чотирма найважливішими елементами цієї системи:

1) виробничими відносинами (або відно­синами економічної власності);

2) техніко-економічними відносинами;

3) організаційно-економічними відносина­ми;

4) продуктивними силами.

У системі відносин економічної власності (перший елемент економічної системи) існує глибинна підсистема, пов'язана з відносинами власності на засоби виробництва в усіх сферах суспільного відтворення, і конкретніша підсистема, що є формою їх вияву і пов'язана з власніс­тю (привласненням) на необхідний і додатковий продукт, або на результати праці. Іншими словами, в останньому випадку йдеться про конкретні форми виробничих відно­син, або форми реалізації власності: заробітну плату, прибуток (торговельний, підприємницький, позичковий відсоток), податок тощо. Оскільки в системі виробничих відносин розрізняють процес привласнення і процес управління, то до господарського механізму безпосеред­ньо належить управлінський аспект власності, конкретні форми її реалізації та організації.

Такі ж дві підсистеми (глибинні та конкретні, управ­лінські) існують і у відносинах власності на засоби вироб­ництва в різних сферах суспільного відтворення (безпосе­редньому виробництві, розподілі, обміні та споживанні). Глибинні підсистеми передусім характеризуються такою фундаментальною рисою, як характер власності, або, іншими словами, хто (окремий індивід, колектив, держа­ва, безпосередні виробники чи капіталісти, зайняті або незайняті управлінською працею тощо) є власником за­собів виробництва. Звідси випливає інша істотна риса — наявність експлуатації або її відсутність.

До конкретних управлінських форм відносин власнос­ті на засоби виробництва належать такі категорії у сфері безпосереднього виробництва:

- тривалість робочого дня робітників, зайнятих на підприємстві, його інтенсив­ність;

- контроль за процесом праці тощо.

У сфері обігу та­кими категоріями є

- ціни на засоби виробництва (якщо їх купував або продавав власник цих засобів чи предметів праці),

- ціна товару робоча сила,

- ціна управлінської пра­ці (якщо капіталіст сам не управляє процесом виробниц­тва) тощо.

У сфері розподілу — акція, дивіденд, розміри заробітної плати тощо. У сфері споживання (у даному ра­зі виробничого споживання) такими категоріями є коефі­цієнт змінності техніки, ступінь зношування засобів пра­ці та ін.

До господарського механізму безпосередньо належать конкретні управлінські форми виробничих відносин (або відносини економічної власності) і власності на засоби виробництва зокрема. Це означає, що на них свідомо можна впливати, регулювати на різному рівні (окремого підприємства, об'єднання, міністерства, державному і на­віть з боку наднаціональних органів).

Хоча глибинна підсистема відносин власності на засо­би виробництва безпосередньо не входить до господарсь­кого механізму, вона опосередковано впливає на нього. Водночас, змінюючи конкретні, управлінські форми від­носин власності, можна впливати на розвиток глибинної підсистеми виробничих відносин. Так, за акціонерної форми підприємництва через встановлення низьких піль­гових цін на акції для безпосередніх виробників засоби виробництва можуть частково (або різною мірою) перехо­дити до людей найманої праці, внаслідок чого змінюєть­ся характер власності.

Другим елементом економічної системи є техніко-економічні відносини, тобто відносини спеціалізації, коо­перування, комбінування виробництва, його концентрації тощо. Техніко-економічні відносини входять до господарського механізму повністю. До складу цієї підсистеми (господарського механізму) слід віднести й конкретні форми організації виробництва, господарські зв'язки між підприємствами однієї та різних галузей промисловості, за допомогою яких вони обмінюються виготовленими продуктами праці тощо. Звісно, такими зв'язками також можна управляти. В Україні майже 80% усієї продукції промисловості не має завершеного технологічного циклу, тобто комплектуючі деталі, вироби, значна частина сировини надходять із країн СНД. Далеко не всі зв'язки в кооперації виробництва були раціо­нальними (мали місце нераціональні перевезення окре­мих видів сировини з віддалених районів Росії, хоч ця сировина була в Україні). Значну частину комплектую­чих виробів можна виготовляти в межах України, але її завозять з країн СНД. Такі нераціональні зв'язки слід поступово замінювати на раціональніші з урахуванням транспортних витрат, наявності джерел сировини, квалі­фікованих кадрів в Україні тощо.

Третій елемент — організаційно-економічні відносини — (менеджмент, маркетинг) — також входять до складу гос­подарського механізму, але на мікрорівні.

Сучасні продуктивні сили (як четвертий елемент еко­номічної системи) становлять робоча сила, засоби праці, предмети праці, наука, форми та методи організації ви­робництва, а також інформація. До складу господарсько­го механізму з названих компонентів повністю входять лише форми та методи організації виробництва. Інші ланки до цього механізму безпосередньо не належать. Але продуктивні сили однією стороною обернені до при­роди, а другою — до економічних відносин (тобто до тех­ніко-економічних, організаційно-економічних та до ви­робничих відносин у їх діалектичній єдності). Друга сто­рона вступає у взаємодію з економічними відносинами, є їх функціональною стороною. Так, якщо розглядати ро­бочу силу безпосереднього працівника, то цей елемент системи продуктивних сил характеризується такими па­раметрами:

- кількість робітників,

- рівень їхньої освіти, кваліфікація,

- фізичний, моральний і психологічний стан та ін.

В сучасних умовах розвитку науки й техніки у про­цесі праці не може брати участь робітник без належної освіти, кваліфікації тощо. Такі властивості робочої сили є її функціо­нальними рисами, що властиві й іншим елементам про­дуктивних сил. До господарського механізму безпосеред­ньо входять не самі по собі робітники, засоби і предмети праці, а ті їх аспекти, які формують функціональні риси продуктивних сил і дають їм можливість взаємодіяти між собою (певний рівень освіти та кваліфікації робітни­ка і відповідний йому рівень техніки; певний рівень роз­витку техніки і відповідний рівень розвитку сировинної бази; якість цієї бази, відповідна кількість) і двома сто­ронами суспільного способу виробництва, тобто продук­тивними силами і виробничими відносинами.

У процесі постійної взаємодії цих елементів продук­тивних сил, техніко-економічних, організаційно-економічних і виробничих відносин, які безпосередньо нале­жать до господарського механізму, він і формується як відносно відособлений елемент економічної системи.

Дата добавления: 2014-01-11