Загальні зауваження й настанови

Вступ

Поданий конспект лекцій з курсу “Теорія й критика сучасної архітектури” є другим значно переробленим виданням, розрахованим на скорочений вдвічі, порівняно з попереднім, аудиторний лекційний курс. Відповідно значно збільшено плановані обсяги самостійної роботи студентів з дисципліни й суттєво розширено відповідні розділи, присвячені організації самостійної роботи. Для полегшення пошуку в мережевих джерелах опрацьовано відповідні іменний та предметний “Індекси”, - покажчики стосовно базової термінології з теорії архітектури й містобудування, а також – щодо головних авторів і діячів, які експонували й уособлюють нині актуальне творче архітектурно-мистецьке різноманіття у розмаї “нових архітектурних парадигм”.

В якості тематичної основи з розробки курсу використано загальновизнане світовою архітектурною спільнотою й науковою громадськістю “Еволюційне Древо” розвитку світової архітектури (вперше складене бл. 1985 р. й відтоді поступово змінюване й доповнюване за ред. Чарльза Дженкса), - що містить принципові складові елементи й генетичні зв’язки усіх основних світових сучасних й післясучасних архітектурно-мистецьких й урбаністичних напрямів.

Принциповим доповненням методичного забезпечення з курсу “Теорія й критика сучасної архітектури” є наявність загальнодоступної кафедральної структурованої електронної бази даних з дисципліни, що містить текстову й переважно ілюстративну інформацію, яка може використовуватися у складанні навчальних рефератів, підготуванні повідомлень на студентських семінарах, конференціях тощо. Відповідно значно доповнено й список літературних джерел, що видані за проміжок часу між першим і другим виданнями тексту лекцій.

1. Інформаційний обсяг (зміст) дисципліни

Модуль 1. Основи актуального творчого різноманіття в архітектурі ХХ ст.

(2 кредити /72 год.)

Змістовий модуль (ЗМ) 1.1. Майстри й доктрини сучасної архітектури та концепції другого інтернаціонального стилю.

Базові навчальні елементи:

1.1.1.Містобудівна концепція функціоналізму.

1.1.2.Творчий діапазон майстрів сучасної архітектури.

1.1.3.Криза функціоналізму й відновлення актуального архітектурно-мистецького творчого різноманіття.

ЗМ 1.2. Підсумки розвитку архітектури в контексті художньої культури радянської доби.

1.2.1.Теорії і практика авангардного мистецтва в реалізації найбільшого в історії соціального експерименту.

1.2.2.Головні змістовні архітектурно-містобудівні тематизми 20-30-х років у спробах соціального перетворення.

1.2.3.Архітектура в системі синтезу мистецтв тоталітарної доби.

ЗМ 1.3. Постмодернізм та основи нових архітектурних парадигм.

1.3.1.Особливості естетики постмодернізму в контексті його філософії.

1.3.2.Розвиток архітектурного різноманіття як змінність та співіснування архітектурних парадигм.

Змістовий модуль (ЗМ) 1.1 Майстри й доктрини сучасної архітектури та концепції другого інтернаціонального стилю

Лекція 1

(Вступна)

Роль нових теоретичних уявлень у розвитку творчого різноманіття

містобудування, архітектури і мистецтв ХХ ст..

Спроби розповсюдження проектного підходу на формування

головних сфер суспільного життя.

Протиріччя у концепції світового художнього авангарду.

Головні риси авангардної утопії.

ХХ століття виявилося ареною низки масштабних (й часто руйнівних) соціальних й архітектурно-мистецьких експериментів, що склали підгрунтя його історії й заклали основи сучасного всесвітнього культурного різноманіття.

У ХХ ст. на арену громадського життя виходить новітня концепція – модернізм, яка охоплює не лише архітектуру й образотворчі мистецтва, але й, - перед усім, - весь комплекс суспільних засобів перетворення. Віднині, з погляду модерністських уявлень, немає такого суспільного завдання й мети, які неможливо було б вирішити й досягти з застосуванням певного технологічного інструментарію. Технологія відтепер розуміється в найширшому значенні, - від власне промислових або архітектурно-будівельних чи мистецьких її галузей - аж до різноманітних засобів суспільного й особистого перетворення.

Ключовими термінами тут є прогрес та зростання, які, власне, стають чи не найголовнішими суспільними вартостями, а за власних антиподів мають занепад та стагнацію. Прогрес – це невблаганні потреба й настання оновлюючих змін. Якщо світове суспільство існувало до початку Першої світової (так званої Великої) війни в ілюзіях стабільності й самовдоволення науковими й технічними досягненнями, у підсумках катастрофічних воєнних мілітарних й суспільно-революційних змін початку століття виявилося, - головною необхідністю поступу віднині стають рішучі перетворення в усіх галузях громадського життя.

Формується ідеологія цього невпинного перетворення й поступу. Її творці стають вістунами й втілювачами новітньої сфери оновлюючої діяльності - соціального й мистецького авангарду, - який складає основу широкого суспільного руху за модерне радикальне оновлення – рішучу модернізацію, з відкиданням усього застарілого, одряхлілого й занепалого. Створюється концепція сучасного мистецтва й архітектури, тобто, - відповідного кожному часові й безперервно та безупинно оновлюваного.

Така концепція вперше пропонується й починає складатися ще в середині XIX ст., - у надрах новітнього класицизму, зокрема, - у творчості К.-Ф. Шинкеля. Найважливішою естетичною проблемою пізнішого етапу творчості цього видатного класика були пошуки “сучасного, нового стилю” архітектури й мистецтва. “Чому ми завжди повинні будувати в стилі іншого часу!” – зауважував зодчий. Найвище завдання архітектури свого часу Шинкель вбачав у створенні “власного чистого стилю”.

Завдання побудови сучасних мистецтва й архітектури досягає чіткого теоретичного оформлення на початку ХХ ст., - у майстрів першого інтернаціонального стилю - модерну (О. Вагнер – “Сучасна архітектура”, 1900).

Створення сучасного мистецтва й архітектури означало рішучу експансію проектного підходу на всі сфери діяльності, пов’язані з формуванням предметного середовища, - створюється нова сфера проектної діяльності - промисловий дизайн, або ж – художнє конструювання.

Уявлення про сучасну архітектуру й мистецтво пов’язані з розбудовою в першій половині ХХ ст. інтернаціонального, тобто міжнародного, стилю, що охопив не лише суто архітектуру, але й – весь діапазон формування предметного середовища, на всіх його рівнях, - від найдрібніших побутових речей до містобудівних структур. Треба мати на увазі, що таке формування, з погляду майстрів сучасної архітектури, неможливе без застосування прогресуючих індустріальних технологій. Другий інтернаціональний стиль, названо ще й функціоналізмом, а його дію - функціоналістичною революцією в світовій архітектурі, урбанізмі й мистецтвах. Власне, так воно спочатку й відбувалося.

Модернізм пройшов протягом кількох десятиліть ХХ ст. шляхом складного розвитку, - від авангардного революційного ентузіазму 1920-х років – до певного розчарування від втілення модерних можливостей, - вже на початку 1960-х, - коли мету суцільного раціонально-доцільного оновлення, яку було оголошено з початком руху, так і не пощастило досягти, а модерністські дії призвели до несподівано протилежних результатів, - одноманітності й збіднення предметного середовища.

Проте, модерністські уявлення й засоби суспільного впливу залишаються в певних колах актуальні й понині, хоча ХХ ст. й визначило принципові межі їх ефективного застосування. Проте ідеологію неоглобалізму основано саме на принципах модернізму, хоча “чудовий і щасливий новий світ” декларується вже не для всього людства й кожної окремої людтни, але лише для “золотого мільярду,” представники якого замешкують поєднану Європу й США з Канадою. Інші п’ять мільярдів мешканців планети Земля полишені власній долі.

Отже, вичерпання архітектурно-художнього й урбаністичного розвитку доктриною модернізму неможливе, - перед усім тому, що невпинному розвиткові покладено певно визначені межі, - “ліміти зростання”, - встановлені хоча б обмеженістю невідновних ресурсів земної біосфери. Альтернативою цьому глухому кутові є множинність актуальних шляхів розвитку, що знаходить віддзеркалення у відповідному культурному різноманітті.

Контрольні запитання:

1. Які принципово нові сфери проектної діяльності починають розвиток з початку ХХ ст.?

2. Надати змістовне визначення поняттям “модернізм”, “епоха майстрів”, “концептуальне проектування”, “актуальне творче різноманіття”.

Рекомендована література: [1 - 4; 2 – 32, 69, 70, 72, 74, 101;] Див. список рекомендованої основної (1) та додаткової (2) літератури.

Лекції 2, 3

Дата добавления: 2014-01-11