Розвиток європейського неоекспресіонізму у творчості Х. Шаруна

Криза радикально-раціоналістичного доктринерського функціоналізму викликала, - у пошуках нової виразності, - необхідність повернення до напрямів і концепцій, що почали розвиток ще на початку ХХ ст.. Зокрема – до архітектурних ідей європейського (німецького) експресіонізму, започаткованих творами й архітектурними фантазіями Е. Мендельсона, Г. Геринга, Х. Шаруна. Останній теж належав до гуртка експресіоністів, очолюваного Б. Таутом.

Повернення до ідей початку 20 ст. - зі створенням неоекспресіоністичного напряму - відбувається наприкінці 1950-х – на початку 1960-х р. р. у творчості видатного німецького архітектора Ханса Шаруна (1893-1972). Першою вдалою спробою повернення до плідних ідей експресіонізму стало для цього архітектора втілення власного проекту двох житлових будинків у західнонімецькому м. Штутгарті, - “Ромео” та “Джульєтта” (1956-60). Будинки запам’ятовувалися - на фоні оточуючих прямокутних одноманітних пласких форм - гостро-виразною контрастною ступінчастою геометрією протиставлених один одному криволінійного в плані горизонтального й вертикального об’ємів з загостреними кутастими формами, що нагадують формальні пошуки сюрреалістів.. Проте, суто художній формальний пошук автор вважав вторинним, підпорядкованим пошукові “духовної сутності архітектури”.

Саме втіленням такої духовної сутності виявилася будівля Філармонії у Західному Берліні (1956-1963). Авторові було цікаво вирішити не філармонійний зал як такий, - у коло його турботи й зацікавлень входить духовний “Простір Муз”, пов’язаний з проблемою вільного часу. Взаємодія глядачів зі спектаклем чи концертом в єдиному просторі може відбуватися, - на думку Х. Шаруна, - за двома протилежними за змістом сценаріями: у просторі “творчих муз” або ж – “муз марного дозвілля”. Дієва сила “простору муз” підкріплюється духовним, творчим процесом, що в ньому відбувається, - з втягненням до своєї орбіти присутніх. “Простір Муз” особливо властивий таким видовищам, як театр і концерт. Завдання полягає в тому, щоб глядач, слухач були якнайактивніші, щоб на них діяли не музи “марного дозвілля”, але – “творчі музи”, і щоб дія такого простору залишила слід в душі людини й після того, як вона піде з театру або концерту.

Архітектор вирішує завдання створенням так званого “Простору Середини”, який ототожнюється з “Простором Муз”; залу на 2000 місць вирішено з оркестром всередині, - в центрі глядацької аудиторії. Х. Шарун: “Музика в центрі – от те, що виявилося основним принципом, покладеним до форми аудиторії... Незважаючи на свій розмір, в характері аудиторії є певна інтимність, і слухачі немов би безпосередньо беруть участь у виставі... Форму аудиторії підказано ідеєю ландшафту: долина, в глибині якої розміщено оркестр, оточений “виноградниками”, що підіймаються зусібіч. В цьому ландшафті небом послуговує стеля. Її форма диктується вимогами акустики... Звук підіймається з неба й опускається на слухачів.”

“Функція розглядається не як подане, незалежне від архітектури, що їй потрібна лише оболонка, а як щось більш тісно взаємодіюче з архітектурою: своєрідність, індивідуальність композиції неминуче включає щось нове до самої функції, збагачує цю функцію, змінює “типовий” функціональний процес і робить його індивідуальним в межах поданої будівлі”.

У будівлі Філармонії відсутній чіткий поділ на поверхи, переважає безперервний простір. Архітектура знову, - за особистим методом формальної побудови, - нагадує безпредметну скульптуру. Покриття ззовні – провисаюче шатро, стеля аудиторії – “тераси виноградників”, стеля фойє – різноманітні варіанти однієї архітектурної теми, що її уподібнено музичній темі симфонічного твору. Х. Шарун створив те, що стануть називати “провокуючою архітектурою”, проте особливо акцентувати треба те, що на завершенні чергового етапу архітектурного розвитку коло теоретичних пошуків замикається: не “форма визначається функцією”, але, навпаки, – “ форма визначає функцію ”. Саме це гасло набуде особливої популярності у часи постмодернізму, - наступної фази загальносвітового архітектурно-мистецького й урбаністичного розвитку.

Дата добавления: 2014-01-11