Вокально-хорові вправи та розвиток навичок багатоголосся

Співацькі навички формуються поступово в ході хорової ро­боти, але вокально-хоровим вправам належить провідна роль. При співі вправ, увага учнів зосереджується на виконанні певного зав­дання, на виробленні певної навички /звукоутворення, звукове-дення, дикції, строю і т.п./.

Вокально-хорові вправи можна поділити на: а) вправи, які полегшують розучування пісні;

б) вправи для розспівування хору.

Вправи проводяться на кожному занятті перед початком ро­боти над творами. Дуже важливо, щоб розспівування мало систе­матичний, послідовний характер. На розспівування відводиться 5-7 хв. Вправа повинна зацікавити учнів, викликати бажання — до­сягти поставленої мети. Рекомендується починати розспівування з настройки на примарний, найбільш зручний тон, що забезпечує при­родне ненапружене звукоутворення: соль, ля /першої октави/.

Після настройки хору на примарний тон, застосовуються вправи на низхідний рух від примарного звука. Завданням таких вправ є збереження високої манери звукоутворення. Тут можливі різні вправи.

Слід прагнути до рівного, плавного, без стрибків переходу від одного звука до іншого. Вправа сприяє розвитку дихання, по­вільному, економному видиху. Треба стежити, щоб нижні звуки діти не співали глибоко "на горлі". Ці самі вправи можна викону­вати на нон легато.

Вправу можна співати, називаючи звуки та склади.

Початок слід виконувати дуже зв'язно, другу половину лег­ким нон легато. Після настройки на високе звукоутворення, для розспівування можна використати спів мажорних і мінорних гам у висхідному і низхідному русі, називаючи звуки та закритим ро­том, або на різні склади. Спів гам вирівнює звук на різних її відрізках, сприяє розвитку і розширенню діапазону. Гама співаєть­ся в поступовому русі, або у різних варіантах.

Цю вправу добре співати на легато, називаючи звуки, стежи­ти за плавністю переходу від одного звука до іншого. Темп можна поступово прискорювати і через кілька уроків співати у досить швидкому темпі легким нон легато, виділяючи сильні і відносно сильні долі.

Працюючи над чистотою інтонації і рівністю звукоутворен­ня при співі гами, добре використовувати образні пісеньки для розспівування.

Текст сприяє поступеневій інтонації гами вгору. Співати в по­мірному темпі штрихом нон легато.

По звуках гами

На дво-рі ле-жить вже сніг, скоро прийде Новий рік.

_т

Ой ве - се - ла в нас зи- ма, ве-се - лі- шо - ї не- ма.

Навички чистого інтонування хроматизмів повинні, в першу чергу, формуватися на вправах. Працюючи над інтонуванням хроматичних ходів, слід гострі­ше співати півтони.

Роботі над багатоголосим хоровим співом мають передувати два підготовчі етапи: перший етап — навчити учнів чистого, некрикливого, унісонного співу; другий — навчити співати канони.

Перш, ніж приступити до багатоголосого співу/гармонічно­го/, необхідно виробити такі навички:

а) набуття певної виконавської самостійності;

б) вироблення чистого унісонного співу;

в) індивідуальний спів з акомпанементом;

г) виконання пісень без супроводу.

Під час засвоєння гармонічної двоголосої поспівки слід дот­римуватися таких моментів:

а) вчитель грає на інструменті поспівку — діти визначають на слух, по нотах або ступенях свою партію;

б) вчитель акомпанує — діти розучують другий голос;

в) вчитель грає два голоси — діти співають другий голос;

г) вчитель грає або співає перший голос — діти співають дру­гий голос.

У процесі роботи над другим голосом, перші голоси уважно стежать за засвоєнням його і запам'ятовують свою партію.

Розучивши мелодію з другим голосом, можна по черзі співа­ти обидві партії і назвати вивчення і повторення грою "Луна". Вив­чені партії, за сигналом учителя, співають одночасно.

Розглянемо приклади двоголосих вправ.

Мелодії з підголосками

Самостійність другого голосу

Самостійність обох голосів

Значно пізніше, корисно співати гамоподібні мотиви в терцію.

Отже, двоголосі гармонічні вправи слід будувати по лінії на­ростання труднощів.

Щоб навчити дітей слухати свою партію і хор, проф. В. Г. Со­колов застосовує такі методи:

— дві хорові партії співають без слів, закритим ротом, а інша, менпі стійка за інтонацією, співає зі словами;

— дві хорові партії співають зі словами, а інша, найбільш стійка за інтонацією, — без слів, закритим ротом.

З метою відчуття триголосся, потрібно постійно співати три­голосі вправи. Найбільш м'які консонуючі інтервали — це терції й сексти. Засвоєння інтервальних співзвуч дає широкі можливості для подальшого удосконалення гармонічного слуху.

В основі триголосого хорового співу лежить тоніка, субдомі­нанта і домінанта, що є основним каркасом, на якому слід будувати початкове навчання гармонічного триголосого співу.

Такі і інші вправи готують учнів до гармонічного ансамблево­го співу, та дають знання про гармонічні функції. Під час співу цих гармонічних функцій найефективнішим є спів на "р". Необхідно також вслухатися в звучання кожного акорду. Тому темп виконання вправ має бути досить повільним.

Перед розучуванням триголосої пісні, хормейстер повинен запропонувати триголосі вокально-хорові вправи. Під час робо­ти, велика увага приділяється стійкості кожної партії, акорду і в цілому всій гармонічній вправі, звертається також увага дітей на красу гармонічного звучання.

Приступаючи до вивчення пісні, необхідно дотримуватись такої послідовності:

а) вчитель грає третій голос на інструменті — діти засвоюють його;

б) вчитель грає на інструменті всі партії — діти самостійно співають свою третю партію;

в) вчитель грає на інструменті першу і другу партії — діти са­мостійно співають свою третю партію;

г) вчитель грає акомпанемент і співає першу або другу партії — діти співають третю партію самостійно.

Триголосі пісні слід чергувати з двоголосими, а також доціль­но запровадити в колективі хорове сольфеджіо, на яке відводити від 10 до 15 хв.

Г М. Леонтович говорив у свій час, що варто більше затратити енергії і часу на початковому етапі роботи з колективом, і тоді з гра­мотними співаками працюватиметься набагато легше та цікавіше і репертуар можна брати різноманітний.

Дата добавления: 2014-01-11