Тема 8. Світовий фінансовий ринок

Контрольні запитання

1. Дайте визначення умов, в яких приймаються управлінські рішення.

2. Охарактеризуйте умови визначеності в ПУР.

3. Визначіть об'єктивну необхідність ідентифікації умов визначеності в процесі ПУР.

4. Сформулюйте алгоритм прийняття управлінських рішень в умовах визначеності.

5. Назвіть методи прийняття УР в умовах визначеності.

6. Опишіть умови ризику в ПУР.

7. Сформулюйте алгоритм прийняття управлінських рішень в умовах ризику.

8. Назвіть методи прийняття УР в умовах ризику.

9. У чому полягає невизначеність/неясність в ПУР?

10. Які шляхи усунення невизначеності/неясності під час прийняття управлінських рішень.

11. Сформулюйте основні підходи до прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності/неясності.

12. Сформулюйте алгоритм прийняття управлінських рішень в умовах невизначеності/неясності.

13. Назвіть методи прийняття УР в умовах невизначеності/неясності.

8.1. Поняття та функції фінансового ринку.

8.2. Структура світового фінансового ринку.

8.3. Види фінансових ринків.

8.4. Класифікація суб'єктів світового фінансового ринку.

8.5. Види операцій на фінансових ринках.

8.6. Механізм діяльності міжнародних фінансових ринків.

8.7. Основні тенденції міжнародних фінансових ринків.

8.1. Поняття фінансового ринку.

Фінансовий ринок являє собою економічні відносини, що виникають між продавцями і покупцями фінансових активів, а також економічні відносини, пов'язані з їх емісією та обігом.

Фінансовий актив – це товар фінансового ринку. Таким товаром є:

n Гроші (національна та іноземна валюта);

n Комерційні та фондові цінні папери;

n Папери, що виражають зобов’язання страхових компаній та пенсійних фондів;

n Дорогоцінні метали у зливках;

n Об’єкти нерухомого майна.

Міжнародні фінанси є сукупністю відносин зі створення і використання коштів, необхідних для здійснення міжнародної економічної діяльності державами, фірмами, іншими юридичними і фізичними особами.

Основними компонентами світових фінансів є:

· світовий фінансовий ринок;

· фінанси ТНК;

· міжнародна банківська справа;

· портфельні інвестиції.

Фінансові ресурси – це ресурси, які використовуються у міжнародних економічних відносинах. Не всі елементи фінансових ресурсів світу перебувають в обігу на фінансовому ринку (фінансова допомога, золотовалютні резерви).

Функції фінансового ринку:

1) встановлення ціни на фінансові активи: відбувається рух вартості суспільного продукту, що завершується обміном грошей на фінансовий актив. Це означає завершеність акту товарно-грошових відносин і встановлення ціни, закладеної у фінансовому активі, а також суспільне визнання споживчої вартості, вираженої в даному активі;

2) організація процесу доведення фінансових активів до споживачів, - реалізується через створення мережі різних інституцій із реалізації фінансових активів банків, бірж, брокерських контро, інвестиційних фондів тощо;

3) фінансове забезпечення інвестування і споживання, - полягає у створенні фінансовим ринком умов для акумуляції грошових коштів, необхідних для розвитку комерційної діяльності, а також для задоволення особистих потреб споживачів. Процес акумуляції фінансових ресурсв може мати форми нагромадження капіталу, позички і селінгу;

4) вплив на грошовий обіг – це забезпечення фінансовим ринком умов для безперервного руху грошей у процесі здійснення різних платежів і регулювання обсягу грошової маси в обігу. Через дану функцію держава реалізує на фінансовому ринку свою грошову політику. Від стійкості грошового обігу залежить стійкість фінансового ринку;

5) зменшення витрат на проведення операцій: фінансові посредники, здійснюючи великі обсяги операцій з інестування та залучення коштів, зменшують для учасників ринку витрати і відповідні ризики від проведення операцій із фінансовими активами через здійснення економій на масштабах операцій і вдосконалення процедур оцінювання цінних паперів емітентів та позичальників на кредитному ринку;

6) забезпечення механізму викупу в інвесторів належних їм фінансових активів, - через викуп забезпечується підтримка ліквідності. Викуп активів у іевесторів здійснюють фінансові посередники.

Історія розвитку фінансового ринку (слайд).

8.2. Структура світового фінансового ринку.

Світовий фінансовий ринок являє собою систему ринкових відносин, що забезпечує нагромадження та перерозподіл фінансових ресурсів між крїнами, галузями та окремими суб'єктами господарювання.

Він розвивається на основі національних фінансових ринків під безпосереднім впливом процесів міжнародного поділу праці, інтернаціоналізації господарського життя, широкого застосування інформаційних технологій у діяльності його суб'єктів.

Кожний елемент сітового фінансового ринку – це ринок певної групи фінансових активів, що складається з окремих сегментів:

На першому рівні сегментування розташовано міжнародні валютні ринки, міжнародні ринки похідних фінансових інструментів, міжнародні ринки боргових зобов'язань, міжнародні ринки титулів (прав) власності.

На другому рівні – міжнародні ринки капіталів, міжнародні грошові ринки, міжнародні ринки боргових цінних паперів та міжнародні кредитні ринки.

Третій рівень сегментоутворення охоплює безліч спеціалізованих ринків фінансових активів та інструментів.

8.3. Види фінансових ринків.

Залежно від рівня нормативно-правового регулювання фінансові ринки поділяються на:

міжнародні – обслуговують рух грошових потоків, опосередковуючи міжнародний обмін товарами, послугами, технологіями, рух капіталів. У результаті тривалої конкуренції сформувалися світові центри, де зосередилися найбільші банки та біржі, спеіалізовані кредитно-фінансові інституції (Лондон, Нью-Йорк, Фракфрт-на-Майні, Париж, Цюріх, Токіо, Сінгапур). На цих ринкахбанки проводять операції з основними фінансовими активами, в тому числі із ключовими валютами, які широко використовуються у свтовому платіжному обігу;

регіональні – формуються навколо сіових центрів торгівлі фінансовими активами, наприклад в рамках європейської валютної системи, що виникла на основі регіональної економічної інтеграції країн Західної Європи, або фінансовий ринок Південно-Східної Азії.

національний (місцевий) фінансовий ринок – це ринок однієї держави, - сукупність операцій, здійснюваних банками, що розташовані на території певної країни. У країнах з обмежувальним фінансовим законодавством офіційний фінансовий ринок зазвичай доповнюється «чорним» і «сірим» ринком. Національні фінансові ринки забезпечують рух коштів усередині країни та здійснюють зв'язок зі світовими фінансовими центрами. Характер залучення національних ринків в операції міжнародного фінансового ринку залежить від таких чинників, як:

ступень інтегрованості економіки країни у світове господарство,

стан її валютно-фінансової та кредитної системи,

розвиненість банківської системи,

рівень та складніть оподаткування,

рівень валютного контролю і валютного регулювання,

ступень свободи дій нерезидентів на національному ринку,

рівень розвитку системи банківського нагляду,

політична стабільність тощо.

Поступово, з розвитком технологій поділ фінансових ринків на міжнародні, регіональні та місцеві набуває доволі умовного характеру, оскільки на цих ринках можуть проводитись операції з активами, які широко використовуються в міжнародній сфері, а учасниками національних ринків можуть бути нерезиденти, збільшення присутності яких виводить національний ринок на міжнародний ринок.

Фінансовий ринок існує ще у двох формах: організований та неорганізований. Організований ринок функціонує за визначеними правилами, встановленими банками та біржами. Неорганізований ринок являє собою сферу обігу фінансових активів через інші канали – брокерів, інвестиційні компанії.

Організованим ринком є біржовий ринок. Біржа – це некомерційне педприємство, її основне завдання полягає в організації торгів фінансовими активами та у мобілізації тимчасово вільних коштів. У деяких країнах (Японії, Скандинавських країнах, Франції тощо) функціями бірж є встановлення курсів на фінансові та валютнні активи або фіксація довідкових курсів валют. Переважна частина операцій здійснюється на неорганізованому – позабіржовому, або міжбанківському, фінансовому ринку, на якому дилери проводять операції з використанням електронного і супутникового зв'язку. Більшість фінансових операцій проводиться через банки. Міжбанківський ринок поділяється на прямий і брокерський (посередницький). До переаг роботи з брокером можна віднести анонімність угод та безперервність процесу котирування. Останнім часом завдяки розвитку електронних засобів передачі інформації у міжбанківському зв'язку присутність посередників на міжбанківському ринку зменшується.

Для багатьох видів фінансових активів існує дві форми розміщення: первинна реалізація і вторинний продаж. На первинному ринку здійснюється продаж щойно випущених фінансових активів. На вторинному ринку в обігу знаходяться активи, випущені раніше, на які в процесі неодноразових купівлі-продажу встановлюється його дійсна ціна (курс), тобто проводиться котирування фінансового активу.

За спеціалізацією фінансові ринки можна поділити на:

ринки процентових ставок на іноземні валюти;

ринки конверсійних операцій;

ринки окремих розрахункових одиниць.

За видами операцій:

спот-ринки;

форвард-ринки;

фьючерсні ринки;

своп-ринки.

8.4. Класифікація суб'єктів світового фінансового ринку.

У складі світових фінансів можна виділити публічні та приватні фінанси.

Суб'єктами публічних фінансів є особи, визнані такими відповідно до норм міжнародного публічного права, а саме:

суверенні держави,

нації та народи, що борються за державність,

міждержавні організації,

дежані утворення (Ватикан).

Суб'єктами міжнародних приватних фінансів є фізичні і юридичні особи, а також утворені ними організації.

На фінансовому ринку діють також органи держаної влади (міністерства фінансів, центральні банки), фінансові і нефінансові установи та фізичні особи.

Центральні банки є учасниками ринку, які мають власні економічні інтереси (облік векселів, купівля-продаж іноземноївалюти, платежі міжнародним організаціям). Другим напряо діяльності ЦБ є забезпечення стабільності грошово-кредитної системи країни. Втручаються в ринкову ситуацію задля підтримки курсу національнї валюти, підтримки необхідного рівня грошової маси.

Фінансові установи: банки, кредитні спілки, інвестиційні, трастові та страхові компанії, пенсійні фонди. Нефінансові установи: підприємства, організації, державні установи. Фізичні особи виконують на ринку роль інвесторів та позичальників.

Класифікація суб'єктів.

Учсники ринку за цілями і мотивами:

· інвестори,

· хеджери,

· спекулянти,

· трейдери,

· арбітражери.

Емітенти:

· міжнародні та міжнаціональні агенції,

· національні уряди й суверенні позичальники,

· провінційні, регіональні та місцеві уряди,

· корпорації та банки.

Інвестори:

· приватні інвестори,

· інституційні інвестори.

Позичальники:

· із розвинутих країн,

· із країн, що розвиваються,

· міжнародні інсттуції,

· із офшорних зон,

· із країн з ринком, що формується.

8.5. Види операцій на фінансових ринках.

Валютні операції.

Кредитне і розрахункове обслуговування придбання та продажу товарів і послуг.

Закордонне інвестування.

Операції з цінними паперами.

Перерозподіл національних доходів у вигляді допомоги країнам, що розвиваються.

Внески у міжнародні організації

8.6. Механізм діяльності міжнародних фінансових ринків.

Дата добавления: 2014-01-11