Тема 6. Національні інтереси і проблема співвідношення національної та міжнародної безпеки

Зростаюче розмаїття акторів міжнародних відносин.

Можливо, що МВ сьогодні краще сприймається як вивчення не тільки міждержавної, але і глобальної політики. Глобальна політика розглядає такі проблеми, що обов'язково торкаються кожного. Якщо трапиться ядерна війна, то вона торкнеться усіх. Ніхто не може піти від екологічних проблем. Соціальні питання, такі, як, наприклад, права людини, мають свій універсальний аспект, а добробут усіх залежить від того, яким буде глобальний диктат ринків. Існує глобальна система комунікації, хоча контроль над нею аж ніяк не має глобального характеру. Коротше кажучи, існує ряд проблем, що можуть вирішуватися тільки колективними зусиллями, тому що в противному випадку не буде вирішена жодна з них.

Міжнародні відносини наших днів - це відносини, що складаються навколо саме таких глобальних проблем, але різниця між акторами, що діють у сфері кожної із зазначених проблем, може бути величезною. Іноді дуже невеличкі групи людей, що володіють достатньо обмеженими ресурсами і мають незначну підтримку, можуть проте мати у своєму розпорядженні ефективні засоби примуса. Стосовно них можуть виявитися уразливими навіть наддержави. У якості таких груп можуть виступати не тільки держави, але і ТНК так, наприклад, компанія "Шелл" змінила політику Нігерії. На дисциплінарному рівні те, що ми спостерігаємо, можливо, веде до реінтеграції соціальних наук, і в цьому світлі поняття акторів у міжнародних відносинах бачиться достатньо відмінним від того, із якого почалося теоретичне вивчення міжнародних відносин біля 80 років тому. Об'єкт МВ значно розширився, але в деяких головних питаннях він залишається старим, хоча і виступає в іншій формі. Сьогодні як і раніше вивчаються причини війн і конфліктів, умови миру і добробути. За минулі десятиліття стало зрозумілим, що існує величезне різноманіття акторів, спроможних уплинути як на те, так і на інше.

1. Поняття "національна безпека", "національний інтерес" і "міжнародна безпека" в ТMB.

У наш час в умовах зростання глобальної взаємозалежності людства категорії "інтерес" належить важлива роль у розумінні суті тих подій, явищ і процесів, які відбуваються у сфері міжнародних відносин. Вся зовнішньополітична діяльність держав виражається насамперед у прагненні відстоювати свої дійсні чи надумані національні інтереси. При цьому національний інтерес є усвідомленням і відображенням державних потреб, які відстоюються лідерами даної держави. Тому фактично під національним інтересом треба розуміти національне-державний інтерес. Традиційно головний національно-державний інтерес включає три основних елементи:

- воєнна безпека;

- економічне процвітання і розвиток;

- державний суверенітет як основа контролю над певною територією та населенням.

Таке тлумачення не суперечить твердженню Г. Моргентау, що "теорія... світової політики повинна будуватися навколо поняття "національний інтерес". Г. Моргентау та інші політичні реалісти дали класифікацію національних інтересів. Тут вони виділяють наступні інтереси:

- постійні або фундаментальні (захист території, населення і державних інститутів від зовнішньої небезпеки; розвиток зовнішньої торгівлі та зростання інвестицій, захист інтересів національного капіталу за рубежем; взаємовідносини із союзниками і вибір зовнішньополітичного курсу);

- минущі або проміжні (перемога у збройному конфлікті, створення альянсу для досягнення конкретної мети на даному етапі розвитку міжнародних відносин, вступ до міжнародної організації);

- інтереси виживання (усунення загрози самому існуванню держави);

- життєві інтереси (захист безпеки і добробуту нації від серйозних потрясінь);

- периферійні або дрібні інтереси (інтереси локального характеру).

Треба зазначити, що без точного розуміння національного інтересу неможливо виробити правильний політичний курс, визначити відповідні орієнтації у сфері як внутрішньої, так і зовнішньої політики. Виходячи з цього, український дослідник В. Кириченко запропонував таке визначення цього поняття: "... Національний інтерес -- це інтегральний вираз інтересів усіх членів суспільства, що реалізується через політичну систему. Ці інтереси поєднують інтереси кожної людини, суспільства в цілому" (Віче. -- 1992. -- No 3. -- С. 4). Отже, оскільки найвищим національним інтересом будь-якої країни є збереження суверенітету і територіальної цілісності, то правильне визначення національного інтересу є необхідною передумовою забезпечення національної безпеки.

Ідеї сучасного розуміння національної безпеки вперше сформулював "Закон про національну безпеку", введений у США 1947 р. Створена у відповідності з цим законом Рада національної безпеки США повинна була "давати поради Президенту з питань інтеграції внутрішньої, зовнішньої та військової політики, які мають відношення до національної безпеки". Іншою важливою функцією системи національної безпеки був обов'язок виважувати й оцінювати перспективні цілі, зобов'язання та ступінь розвитку для США у зв'язку з їхньою "дійсною та потенційною військовою силою".

Одне із класичних визначень національної безпеки дали Е. Азер і Ч. Мур -- це "фізичний захист держави від зовнішніх насильницьких загроз переважно воєнного характеру". Таке визначення, щоправда, є дещо вузьким і з позицій сьогодення вимагає уточнення. Як адекватне сучасним умовам розвитку людства можна сприйняти визначення, запропоноване Фондом міжнародної безпеки ЮНЕСКО, що трактує поняття національної безпеки так: "Стан суспільства, за якого сукупність державних та суспільних гарантій забезпечує його стійкий розвиток, захист базових інтересів нації, джерел його духовного і матеріального благополуччя від зовнішньої та внутрішньої загрози" (Політика і час. -- 1993. -- No 4. -- С. 38). Головними об'єктами національної безпеки виступають громадяни (їх права і свободи), суспільство (його духовні та матеріальні цінності), держава (її конституційний устрій, суверенітет і територіальна цілісність). На цій підставі основними показниками національної безпеки можна визнати такі чинники:

- національну незалежність і суверенітет, територіальну цілісність держави;

- розвиненість громадянського суспільства, рівень демократизму, сформованість та дієвість законодавчої бази правової держави, захищеність особи;

- економічні можливості держави;

- стан збройних сил, їхню боєздатність та боєготовність;

- національне визначення та самобутність;

- розвиток національної самосвідомості та культури;

- наявність загальної стратегії національного розвитку, "національної ідеї", загальновизнаної мети;

- національну згоду і єдність;

- внутрішньополітичну стабільність;

- готовність та здатність політичних сил реалізувати загальновизначені цілі.

Іншими словами, національна безпека -- це міра реального рівня прав і свобод членів людського співтовариства (громадян) відповідної цьому співтовариству держави. Виокремлюються три основі властивості національної безпеки.

Перша. Кожній державі у певний момент розвитку відповідає своя "стеля" національної безпеки. Ця властивість дозволяв порівнювати держави за їхніми "стелями" національної безпеки. Чим вища "стеля", тим потенційно держава сильніша.

Друга. Національна безпека характеризується певним рівнем інтегрованості. Якщо розпад об'єднання держав призведе до помітної стрибкоподібної зміни національної безпеки "уламків", то можна говорити про наявність інтегрованої національної безпеки у такого об'єднання держав. Коли ж після розпаду об'єднаної структури подібної стрибкоподібної зміни не передбачається, то об'єднання держав ще не досягнуло такого ступеня інтегрованості, коли його належить розглядати як "кістяк" нової більшої системи національної безпеки. Об'єднання держав уже відбулося, а об'єднання систем національної безпеки -- ще ні. Прикладом може слугувати Європейське співтовариство, у якому держави об'єдналися лише за окремими структурами і функціями.

Третя. Національна безпека для різних верств суспільства однієї і тієї ж держави однакова. В її основі знаходиться прагнення держави захистити своїх громадян, незалежно від їхнього соціального, майнового, національного чи релігійного статусу. Тим самим вона захищає свій національний суверенітет, відповідний рівень прав і свобод у суспільстві.

В сучасному світі відбувається трансформація нині діючих концепцій і структур безпеки конфронтаційного типу в концепції і структури безпеки, засновані на співробітництві. Ця тенденція характеризує взаємовплив і взаємозалежність національного і міжнародного аспектів безпеки. Виникає нове розуміння і зацікавленість кожного суб'єкта в забезпеченні національної безпеки через зміцнення безпеки міжнародної.

Міжнародна безпека -- такий стан міжнародних відносин, за якого створюються умови, необхідні для існування та функціонування держав, забезпечення їхнього повного суверенітету, політичної та економічної незалежності, можливої відсічі воєнно-політичному натиску й агресії, рівноправних відносин з іншими країнами. Водночас міжнародну безпеку треба розглядати як політику, що сприяє створенню ефективних гарантій миру як для окремої країни, так і всього світового співтовариства. Останні події, зокрема розпад СРСР та системи соціалізму, крах біполярного світу, воєнні дії НАТО в Югославії, війна Росії на Кавказі, терористичні акти в різних регіонах світу і т.п.. ставлять на порядок денний необхідність побудови єдиної загальнолюдською системи міжнародного правопорядку. Вона має грунтуватися на засадах колективізму, добровільності та демократизму, але, разом з тим, передбачатиме жорстко визначені певні зобов'язання її членів. При цьому треба мати на увазі, що сучасна світова практика виробила три головні засоби дотримання міжнародної безпеки:

- стримування потенційної агресії чи інших небажаних дій за допомогою різних засобів тиску, в тому числі воєнної сили;

- покарання агресора чи іншого порушника міжнародної безпеки застосуванням проти нього тих чи інших практичних заходів впливу або ж їх поєднання;

- політичний процес як з метою доповнення силових рішень, так і всебічної легітимації (правової, політичної) підсумків даних міжнародних подій.

Дата добавления: 2014-01-11