Принципи організації

Принципи організації — це основні правила раціональної організації процесів.

«Раціоналізація діяльності організації – це нескінченний перехід від розв’язання однієї плутанини до розв’язання наступної» (Е.А.Смирнов, с.271).

В теорії організації принципи мають дві спрямованості:

- принципи організації організації;

- принципи організації людей.

Принципи організації організації:

* Для кожної організації існує найкраща і тільки їй відповідна організаційна структура;

* Для кожної організації існує мінімальний ККД (коефіцієнт корисної дії) або ефективність, при якій організація повинна бути ліквідована або «заморожена»;

* Для кожної організації розвиток соціальної сфери збільшує продуктивність праці, як за рахунок підвищення емоційного рівня робітника, так і за рахунок більшого винахідництва (генерації ідей).

Принципи організації людей:

* Для кожної людини існує оптимальний обсяг завантаження роботою (визнач. за доп. тестування або спеціалістів консультаційних фірм або за методикою «малих кроків», коли керівник слідкує за якістю або термінами виконання постійно зростаючих кроками обсягів роботи до їх зниження – тоді останній крок знімається);

* Процеси сприйняття і запам’ятовування необхідно наближати до процесу мислення (керівник або набирає людей з асоціативним мисленням, або навчає їх запам’ятовувати факти /ціни/ по ситуаціям чи цифрам індивідуальної «міцної пам’яті»);

* Для ефективного осмислення нового потрібно мати більше знань з даної тематики (не скупитись на підвищення кваліфікації, знання завжди дають найбільшу віддачу);

* Будь-яка людина бачить у тексті або чує в бесіді ту інформацію, на яку вона настроєна і до якої приготувалася (треба завчасно сповіщати про наради, можливі пропозиції і рішення);

* Перша інформація про якусь подію є біль усталеною, аніж вторинна (завчасно доводити інформацію до підлеглих, щоб попередити неперевірену чи неправдиву);

* Сприйняття інформації буде вищим при використанні декількох форм подачі тієї самої інформації (слова і музика, слова і плакати, слова і образи).

В теорії організацій виділяють такі п ринципи організації: принцип ланцюгового зв'язку; принцип інгресії; принцип підбору; принцип рухомої рівноваги; принцип слабкої ланки.

Свідома реалізація закону композиції і пропорційності потребує обов’язкового використання набору принципів планування, координації і повноти.

Принцип планування – кожна організація повинна мати обґрунтований план діяльності і розвитку.

Принцип координації – кожна організація повинна слідкувати за стратегічними, тактичними і оперативними змінами і вносити відповідні корективи в механізм виконання.

Принцип повноти – кожна організація повинна виконувати весь набір функцій виробництва і управління на своїй дільниці діяльності або своїми силами, або за допомогою залучених організацій.

Статичний стан організації (О) охоплює поріг не чуттєвості: підготовка документів для створення О, реєстрація О, фізичне створення, перетворення О, та ліквідацію О.

Динамічний стан організації охоплює період функціонування О: впровадження, зріст, зрілість, насічення, спад, крах.

Принципи статичної і динамічної організації.

Принципи пріоритету:

* Принцип пріоритету мети: в системі мета – задача – функція найвищий пріоритет має мета, потім задача і далі функція. Ф ункції – види конкретних робіт (доручень). Якщо якась задача не може бути реалізованою (економічно чи технічно), то пріоритет переходить до неї з коригуванням мети 1 до мети 2; якщо функція – то коригується відповідна задача і сама мета до мети 3.

* Принцип пріоритету функцій над структурою при створенні організацій – останнє здійснюється для реалізації певного набору цілей, кожна з яких реалізується набором задач, які групують за спільністю і для цих груп формується набір функцій. Для конкретного набору функцій створюється набір структурних одиниць - виробничих і управлінських ланок і структур. При неможливості його створити знову розглядаються варіанти за принципом пріоритету мети.

* Принцип пріоритету структур над функціями в реально діючих організаціях. У них з часом налагоджуються взаємозв’язки між елементами структури, зайві – відмирають, ті, яких не вистачає – поступово з’являються; складається унікальна для кожної організації аура взаємодії, що має дуже невеликий діапазон зміни структури, при його перевищенні організація може не впоратися з новими функціями.

* Принцип пріоритету суб’єкта управління над об’єктом при створенні організацій, структурного підрозділу (ланки). Власник або засновники повинні підбирати «під себе» персонал (особисті і професійні характеристики робітників), продукцію, що випускається, місце розташування організації.

* Принцип пріоритету об’єкта управління над суб’єктом для діючих організацій: керівники і головні спеціалісти повинні підбиратися під конкретні структурні підрозділи з урахуванням їхнього сполучення.

Принципи відповідності:

* Принцип відповідності між поставленими цілями і виділеними ресурсами: Кожній меті повинен відповідати набір матеріальних, фінансових і кадрових ресурсів, покликаних забезпечити виконання набору задач, які конкретизуються набором функцій.

* Принцип відповідності розпоряджень і підпорядкування: В кожного робітника повинен бути один лінійний керівник (навіть у Президента країни – це колективний орган – конгрес, парламент тощо) і будь-яка кількість функціональних. (Не можна бути за іншим каналом керівником керівника).

* Принцип відповідності ефективності виробництва і економічності: Для кожної організації повинно бути знайдена відповідність між ефективністю і витратами (Пріоритет ефективності).

* Принцип оптимального сполучення централізації і децентралізації виробництва і управління. Практика свідчить, що дуже маленькі або дуже великі організації працюють менш ефективно, аніж їх проміжні за розмірами аналоги.

* Принцип прямо точності — виробничі та інформаційні процеси повинні йти за найкоротшим шляхом з мінімальною кількістю допоміжних операцій.

* Принцип ритмічності — виробничі та інформаційні процеси повинні йти рівномірно по завчасно заданим інтервалам часу.

* Принцип пропорційності — виробничі та інформаційні процеси повинні йти за графіком, щоб не було простоїв і затоварювання.

* Принцип синхронізації (системний принцип): серед виробничих та інформаційних процесів необхідно виділити постійний або тимчасовий центр синхронізації, під які організується (подстраивается) робота інших підрозділів (напр.., студентські групи).

Ефективна організація виробництва і управління ґрунтується на законі еко­номії часу, який дотримується за рахунок використання принципів раціональної ор­ганізації виробничих процесів. Незважаючи на різноманітність виробничих процесів, їх організація передбачає використання визначених загальних прин­ципіворганізації.

До основних принципів організації процесів у виробництві відносять: спеціалі­зацію, уніфікацію, диференціацію, пропорційність, диференціацію, паралельність, ритмічність, прямоточність, неперервність.

Принцип спеціалізації — форма розподілу праці, яка характеризується виготовленням продукції обмеженої номенклатури, мінімізацією різновидів робіт, процесів, операцій, режимів обробки й інших елементів виробничого процесу.

Спеціалізація сприяє підвищенню продуктивності праці, її якості за рахунок використання високопродуктивного об­ладнання, передових технологій і сучасних форм організації виробництва, зниженню собі­вартості продукції; підвищує ступінь однорідності виробництва на робочих місцях, дільницях, цехах; збільшує випуск однорідної продукції; спрощує організацію виробництва і створює умови для механізації і автоматизації всіх процесів; сприяє ефективному ви­користанню устаткування і виробничих площ. Дає можливість робітни­кам набути навичок і вміння для раціонального виконання робіт.

Спеціалізація — це розчленування виробничого процесу на складові частини й закріплення за кожним підрозділом (цехом, дільницею, робочим місцем) виго­товлення певного виробу (предметна спеціалізація) або певної операції (техно­логічна спеціалізація).

Технологічна спеціалізація передбачає послідовне вико­нання технологічних операцій, подетальна — виробництво од­накових вузлів та деталей, а предметна — виробництво кінце­вої продукції або продукції для подальшого використання іншим підприємством (підшипники, поршні, цукор та ін.).

Внутрізаводську спеціалізацію підвищують шляхом прове­дення конструктивної, технологічної і організаційної уніфікації.

Уніфікація — приведення продукції, способів і методів її вироб­ництва або їх елементів до єдиної форми, розмірів, структури, складу.

Принцип уніфікації —передбачає використання однако­вих деталей, комплектуючих, вузлів та модулів для різних типів машин і обладнання.

Принцип спеціалізації передбачає виділення еле­ментів ВП та їх закріплення за окремими робочими місцями, дільницями, цехами; тобто диференціацію ВП.

Принцип диференціації — передбачає розподіл виробничого процесу на окремі технологіч­ні процеси, стадії, операції, переміщення, прийоми, рухи.

Під час диференціації ручних операцій треба враховувати фізіо­логічні, психологічні та економічні межі поділу праці. Надмірна диференціація підвищує стомлюваність робітників унаслідок моно­тонності і високої інтенсивності праці, велика кількість операцій призводить до зайвих витрат на установлення, закріплення деталей, зняття їх з робочого місця, переміщення знарядь праці і т. д.

Принцип пропорційності передбачає забезпечення однакової пропускної здатності всіх ви­робничих підрозділів при виконанні основних, допоміжних та обслуговуючих виробничих про­цесів, рівномірне і повне (оптимальне) завантаження виробничих потужностей всіх видів устат­кування, необхідного для виконання виробничої програми у повному обсязі без "вузьких" місць, а також для того,щоб не утворювалися надлишки устаткування через нерівномірне його за­вантаження.

Пропорційність — це однакова відносна продуктивність усіх виробничих підрозді­лів (основних, допоміжних і обслуговуючих цехів, а всередині них — дільниць і ліній, груп устаткування і робочих місць) за одиницю часу.

Роль принципу зростає в умовах автомати­зованого виробництва, яке може ефективно функціонувати на основі відповідних норм і нормативів

Досягнення пропорційності ґрунтується на нормах, що визнача­ють кількісний взаємозв'язок між елементами виробництва, коли продуктивність устаткування на всіх операціях технологічного про­цесу пропорційна трудомісткості обробки виробів на всіх операціях. Вона забезпечує безперебійне виробництво, найповніше використання виробничої потужності, запобігає виникненню «вузьких» місць.

Пропорційність виробництва підтримується шляхом упровадження організаційно-технологічних заходів, передових методів праці, удосконалювання оперативно-виробничого планування та ін.

Ступінь пропорційності виробництва характеризується величиною відхилення пропускної спроможності або параметру робочого місця в технологічному ланцюзі (наприклад, потужності, розряду робіт, обсягу робіт і т.п.) кожної стадії процесу виробництва від запланованого ритму випуску продукції. Коефіцієнт пропорційності – це відношення мінімальної пропускної спроможності до максимальної.

Приклад 1: ВП виготовлення деталі із 4 операцій. Змінна пропускна спроможність технологічного ланцюга М = 6 деталей, при потребі в 10 дет., тобто робоче місце 3 є "вузьким" місцем. Потужність робочого місця 2 використовується на 40% (6/15 х 100%), 1 і 4 – на 60% (6/10 х 100%). ® На 3 доцільно поставити ще один верстат з однаковою потужністю і довантажити 2 (на 33%) і 3 (на 2 од. – біля 80 хв.) аналогічними деталями.

І - М1 = 10

®

ІІ – М2 = 15

®

ІІІ – М3 = 6

®

IV – М4 = 10

®

Приклад 2: Оцінка пропорційності за розрядом робіт

Найменування розряду	Розряди за робочими місцями
Розряд робітника
Розряд робіт

1 - розряд робітника нижче ® можливість браку; 3 - розряд робітника вище ® перевитрати зарплати; 4 - розряд робітника значно нижче ® можливість браку на відповідальному робочому місці

Пропорційність вузького місця 3/5 х 100% = 60%

Принцип неперервності — передбачає скорочення або зведення до мінімуму перерв у процесі виготовлення продукції, тобто таку організацію виробничого процесу, за якої робітники й обладнання працюють без простоїв, а предмети праці не залежуються на робочих місцях.

Неперервність є однією з найважливіших умов скорочення термінів виготовлення продук­ції і підвищення рівня використання виробничих ресурсів, забез­печення рівномірної роботи підприємства і випуску продукції в заданому ритмі.

Ступінь неперервності визначається відношенням тривалості технологічної частини виробничого циклу до його повної тривалості.

Цілком цей принцип реалізується в безперервному виробництві на підприємствах хімічної, харчової, металургійної галузей промисловості, у машинобудуванні на безперервно-потокових лініях і в автоматичному виробництві.

У дискретних виробництвах усунути перерви неможливо. То­му завдання полягає в мінімізації часу пролежування деталей між операціями і виробничими процесами.

Принцип паралельності — передбачає одночасне виконання окремих виробничих процесів і операцій із виготовлення відповідної продукції на різних робочих місцях. Таке їх виконання сприяє скороченню втрат часу, пов'яза­них з чеканням предметів праці наступних операцій.

Принцип паралельності забезпечує одночасність виконання робіт, застосування багатопредметної обробки, суміщення за часом виконання технологічних і допоміжних операцій (машинна обробка, установлення та знімання, контрольні вимірювання, завантаження та розвантаження агрегату).

Рівень паралельності виробничого процесу визначається відношенням тривалості виробничого циклу за паралельного руху предметів праці до фактичної його тривалості.

Застосування принципу паралельності передбачає виконання деяких умов, головною з яких є значний масштаб виробництва, що забезпечує оптимальний рівень використання потуж­ності виробничих ліній.

Використання принципу сприяє скороченню тривалості виробничого циклу та зменшує по­треби в обігових коштах.

Принцип прямоточності — організація виробничого процесу у просторі, яка забезпечує найкоротші шляхи проходження предметами праці (деталями, складальними одиницями) всіх стадій і операцій вироб­ничого процесу, від запуску у виробництво сировини до виходу готової продукції.

Принцип прямоточності характеризується співвідношенням тривалості транспортних операцій і загальної тривалості виробничого циклу.

Можна визначити рівень прямоточності шляхом обчислення співвідношення оптимальної (мінімальної) довжини маршруту проходження предмета праці і фактичної довжини маршруту.

Прямоточність потребує усунення зворотних рухів деталей у про­цесі їх оброблення, скорочення транспортних маршрутів. З огляду на це важливе значення має раціональне планування розташування за ходом технологічного процесу будівель і споруд, основних і допо­міжних цехів на території підприємства, технологічного устаткуван­ня на виробничих площах підрозділів. Найповніше принцип прямо­точності реалізується за умови потокової організації виробництва.

Принцип ритмічності — полягає у випуску за рівні проміжки часу однакових або рівномірно зростаючих обсягів продукції на всіх стадіях і операціях виробничого процесу (тобто підприємством, цехом, дільницею чи робочим місцем).

Ритмічність виробничого процесу є одною з основних передумов раціонального використання всіх його елементів і забезпечується високою технологічною дисципліною, раціональною організацією забезпечення робочих місць, надійною роботою устаткування, застосуванням прогресивних систем оперативно-виробничого планування та управління. Вона сприяє чіткому виконанню договорів з постачання про­дукції споживачам, поліпшенню фінансового стану підприємства.

Рівень ритмічності характеризується співвідношенням суми недоданої за планом продукції і запланованого її обсягу.

Ритмічність характеризується рівномірним випуском продукції впродовж визначеного часу (година, зміна, тиждень, декада, місяць). Зі зменшенням проміжку часу між випуском окремих партій продукції, виникають труднощі в організації ритмічності виробництва. Якщо місячну ритмічність підприємство може забезпечити, то декадну або добову не завжди. Не складає труднощів забезпечення ритмічності без­перервних потокових ліній.

Головні передумови організації ритмічного виробництва — це достатній рівень внутрішньовиробничого планування, створення та регулювання незавершеного виробництва, своєчасне і комплексне матеріально-технічне постачання, якісна робота ремонтних та енергетичних підрозділів, транспортного та складського господарств.

Принцип автоматичності передбачає максимально можливе та економічно доцільне вивільнення людини від безпосередньої участі у виробничому процесі. Автоматизація виробничих проце­сів забезпечує збільшення обсягів виробництва, скорочення ви­трат живої праці, заміну ручної праці інтелектуальною працею операторів, наладчиків, вивільнення ручної праці на шкідливих роботах, підвищення якості робіт. Особливо важлива автомати­зація обслуговуючих процесів.

Ступінь автоматизації визначається відношенням трудоміст­кості робіт, виконуваних автоматизовано, до загальної трудоміст­кості робіт. Даний коефіцієнт може розраховуватися як для всьо­го підприємства, так і стосовно кожного його підрозділу.

Принцип гнучкості вможливлює пристосування виробничого процесу до змін економічних, організаційних умов, а також конс­труктивно-технологічних вимог до продукції, що виготовляється. Він забезпечує скорочення часу і витрат на переналагодження устаткування під час випуску деталей і виробів широкої номенк­латури.

Принцип гомеостатичності - передбачає створення технічних та організаційних механізмів саморегулювання і стабілізації у виробничій системі, щоб вона була здатною стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень і протистояти дисфункціональним впливам. До стабілізаційних організаційних систем належать системи оперативного планування і регулювання виробництва, експлуатаційного обслуговування устаткування, резервних запасів та ін.

Принцип найменших зусиль — передбачає таку побудову виробничого процесу, в залежності від особливостей техно­логії, при якій мінімізуються витрати енергоресурсів на транс­портування сировини від однієї операції до іншої (пивзаводи, зернові елеватори, зернопереробні комбінати).

Принцип нормалізації —передбачає багатоцільове застосування окремих видів продукції, машин, обладнання у різним середовищах. Наприклад, одна і та ж машина може пересуватися на поверхні землі, плавати у воді, під водою та літати в повітрі.

Розглянуті принципи раціональної організації виробничого процесу тісно пов'язані між собою, доповнюють один одного і різною мірою реалізуються на практиці. Правильне використання зазначених принципів з урахуванням методів організації виробництва забезпечує скорочення тривалості виробничого процесу і підвищення його організаційної ефективності. Проектуючи виробничий процес, його організацію, треба враховувати ці принципи, але оптимальні організаційно-технічні рі­шення вибирати за критерієм економічної ефективності.

А. Файоль запропонував 14 принципів організації (їх також називають принципами управління) і стверджував, що їх може бути більше.

Групування принципів організації А. Файоля

Структурні принципи	Принципи процесу	Принципи кінцевого результату
Поділ праці Повноваження (влада) та відповідальність Єдність мети і керівництва (єдність напряму) Співвідношення централізації і децентралізації Ланцюг	Справедливість Дисципліна Єдиноначальність (єдність команд) Винагорода персоналу Підкорення особистих інтересів загальним (головному інтересу)	Порядок Стабільність робочого місця для персоналу Ініціатива

Дата добавления: 2014-01-11