Теорія організаційної (адміністративної) поведінки

Герберт Саймон запропонував концепцію адміністративного робітника, який переслідує власні інтереси, але не завжди знає які вони; він усвідомлює тільки декілька із усіх можливих варіантів дій і може прийняти адекватне, але не оптимальне рішення.

За Саймоном, організації можуть спростити процес прийняття рішення – обмежуючи цілі, на які спрямована діяльність. Цілі визначаються на основі цінносних передумов рішень; чим вони точніше, тим раціональніші рішення. Встановлюється ієрархія цілей, в якій кожний рівень є кінцевою метою відносно нижчого рівня і засобом досягнення мети відносно вищих рівнів. Розподіл загальних цілей на спефифічні підпорядкованя задачі і наступне їх розподілення по організаційним підрозділам посилює можливість раціональної поведінки шляхом точного визначення цінносних передумов і спрощення прийняття рішень на кожному рівні. Така організаційна структура, за Саймоном і Марчем, є «набором планів дій».

Організації підтримують раціональне прийняття рішення не тільки шляхом розподілу обовязків між учасниками, але й шляхом надання їм необхідних засобів для їх виконання: ресурсів, інформації, обладнання. Інструкції і правила, інформаційні канали, програми навчання, стандартні робочі процедури – це механізми дл обмеження спектра рішень і допомога для їх прийняття.

Модель організаційної (адміністративної) поведінки Саймона підкреслює важливість ненавязливого контролю учасників: навчання і розподіл інформаціїї більш важливі для раціональної поведінки, аніж накази і санкції. В основу моделі покладено концепцію пізнавальних обмежувачів індивідуального прийняття рішення. Ізольований індивідуум не може досягти високого ступеня раціональності, оскільки кількість варіантів, які він повинен розглядати, дуже велике. Вибір здійснюється на основі прийнятих передумов – «даних»; поведінка визначається границями, встановленими цими «даними». Організації визначають повний набір задач, усталені очікування, необхідну інформацію і засоби, поточну робочу програму і набір стримуючих факторів, в межах яких потрібні рішення можуть бути прийняті.

Дана теорія акцентує важливість правил і встановлених порядків щодо підтримки раціональної поведінки внутрі організації. Прийняття рішень потребує насамперед відповідності правилам, а не розрахунків наслідків. Проте при певних умовах структури, створені для забезпечення раціональності, можуть мати зворотний ефект.

Дата добавления: 2014-01-11