Модель вищого керівництва фірмою

	Усталені зовнішні умови (оперативні проблеми)	Мінливі зовнішні умови (стратегічні проблеми)
Вид діяльності Характер проблеми	Отримання прибутку (реалізація потенціалу)	Створення стратегічного потенціалу
Зовнішній	Реалізація ринкової стратегії	Розробка стратегічного потенціалу
Внутрішній	Економічність використання ресурсів	Розробка організаційного потенціалу

Теорія інститутів та інституційних змін.

В роботах Дугласа Норта (амер., 80-90 рр., потім - лаур. Нобелівської премії з економіки) обґрунтована роль і принципи функціонування організацій.

За Нортом, ринок – це складна структура, яка охоплює різні інститути: закони, правила гри, і найважливіше, певні кодекси поведінки, типи відносин і зв’язків. Інститути, за Нортом, – це набір правил, процедура відповідностей, моральна і етична поведінка індивідуумів в інтересах максимізації доходу.

Інститути – це розроблені людьми формальні (закони, конституції) і неформальні (договори і добровільно прийняті кодекси поведінки) обмеження, а також фактори примушування, що структурують їх взаємодію. Всі разом вони утворюють спонукальну (побудительную) структуру суспільства і економіки.

Інституційний розвиток економіки здійснюється під впливом взаємодії між інститутами, що визначають «правила гри» і організаціями, що є «гравцями».

Нові інститути, за Нортом, з’являються, коли, на думку суспільства, виникає можливість отримання доходу, який не може бути отриманий в умовах інституціональної системи, що склалася. Іншими словами, якщо виробничі фактори надають можливість збільшення доходу, а інституціональні – цьому перешкоджають, то великі шанси виникнення нових інститутів.

Норт показав, що організаційні фактори більш важливі, аніж технічні, тому що призводять до зміни інститутів, які, у свою чергу, суттєво впливають на розвиток економіки. А технічні є недостатніми, вони є складовими зросту, але нічого не можуть пояснити. Ключем до економічного зростання є ефективна організація економіки. На питання: Чому деякі країни багаті, а інші – бідні? Норт відповідає: «Інститути створюють базові структури, за допомогою яких люди впродовж усієї історії добилися порядку і таким чином знизили ступінь своєї невпевненості. Використовуючи техніку, вони визначають вартість операцій і перетворень, отже, рентабельність і обґрунтованість економічної активності».

Великі інституціональні зміни здійснюються повільно, тому що інститути є результатом історичних перемін, що формують індивідуальну поведінку. Чим вища інституціональна невпевненість, тим вищими стають затрати по операціях. Відсутність можливості укладати контракти і вступати в інші інституціональні відношення, що зобов’язують, є причиною економічної стагнації.

У кн. «Інститути, інституціональні зміни і функціонування економіки» (на рос. у 1997 р.) Норт переглядає поняття раціональності; акцентує роль інститутів у рішенні 2 концептуальних проблемах: 1 виникає при сприйнятті людиною світу з його безліччю фактів, 2 – при сортуванні цих фактів за важливістю і розрахунку оптимального вибору.

Норт сформулював висновки із теорії нової інституціональної економіки. Головне – дуже важко і практично недостовірно аналізувати перехід від планової економіки до ринкової без інституціонального підходу до проблем і подій.

1. Закони можуть бути змінені швидко, а неформальні норми змінюються поступово, і саме вони створюють основу для дії законів, революційні зміни яких часто призводять до результатів, що відрізняються від очікуваних. Країни, які приймають закони, придатні для інших економічних умов, інших неформальних норм і збуджувальних факторів, отримують зовсім не той напрям розвитку, що мають країни – джерела цих законів.

2. Функціонування економіки значною мірою визначається державним устроєм, що формує економічні закони, створює та забезпечує ефективні права власності і впливає на політику розвитку. При цьому існує об’єктивна необхідність дотримання певних умов: а) політичні інститути зберігають стабільність, якщо їх підтримують організації, які зацікавлені в їх незмінності; б) для успішного здійснення реформ необхідна зміна інституціональної системи; в) модифікація норм поведінки, які підтримують і легітимізують нові закони, є тривалим процесом, і при відсутності такого механізму, що спонукає, державний устрій не може бути стабільним; г) у довгостроковій перспективі економічне зростання потребує розробки законів і правил; д) неформальні обмеження іноді (але в короткі періоди) можуть забезпечити економічне зростання навіть при неблагоприємних або нестабільних законах.

3. Ефективні політико-економічні системи формують гнучкі інституціональні структури, здатні переживати шоки і переміни та такі, які є фактором успішного розвитку. Проте формування таких систем є результатом тривалого процесу, а створення ефективних систем, розрахованих на короткострокову перспективу, потребує в кожному окремому випадку спеціальних досліджень і розробок.

Дата добавления: 2014-01-11