Питання 3. Ізокванта, ізокоста, умова мінімізації витрат

Спосіб виробництва є технологічно ефективним, якщо не існує іншого способу виробництва заданої кількості продукції, при якому витрачалася б менша кількість хоча б одного ресурсу, при тому, що інших ресурсів витрачається не більше.

Економічно ефективним є спосіб виробництва, який забезпечує мінімальні витрати виробництва заданої кількості продукції.

Прикладом виробничої функції може служити ізокванта. Ізокванта – це лінія, що показує всі можливі комбінації двох факторів виробництва, які забезпечують однаковий обсяг виробництва продукції. Ізокванта об’єднує всі технологічно ефективні способи виробництва.

Ізокванти подібні до кривих байдужості. Можна намалювати карту ізоквант, кожна з яких відбиває певний обсяг виробництва (чим вищий, тим більший).

Ізокоста – це лінія, яка об’єднує всі можливі комбінації двох факторів виробництва, сумарні витрати на які є однаковими.

Для кожного рівня витрат можна намалювати ізокосту.

Обсяг, який мінімізує витрати, буде в точці дотику ізокванти до найнижчої ізокости.

Умовою мінімізації витрат буде:

, або .

Тобто, щоб остання грошова одиниця, витрачена на придбання кожного фактору, приносила однаковий граничний продукт.

Питання 4. Види витрат виробництва та їх динаміка у коротко- та довгостроковому періоді.).

Бухгалтерський (або балансовий) прибуток дорівнює різниці між виручкою від реалізації та всіх фактичних витрат на виробництво. Він є основою для оподаткування. Після оподаткування у розпорядженні фірми залишається чистий прибуток.

Альтернативна вартість – це сума, яка могла б бути отримана при найкращому альтернативному використанні даного фактору виробництва (якщо це можливо). Якщо фактор виробництва вже придбано і він не може бути використаний для іншої мети (спеціалізоване обладнання), то такі витрати називають беззворотними, і у альтернативній вартості вони не враховуються. Врахування альтернативної вартості потрібно для розробки стратегії розвитку фірми, оптимізації її діяльності у довгостроковому періоді. Найчастіше враховуються дві складові альтернативної вартості – альтернативна вартість часу власника підприємства (суму, яку він міг би заробити, якби працював у іншому місці), і альтернативна вартість фінансового капіталу власника (суму доходу, яку він міг би отримати, якби інвестував кошти у іншому напрямі). Економічний прибуток фірми дорівнює бухгалтерському мінус альтернативна вартість факторів виробництва.

R_{економічний}=R_{бухгалтерський}-Альтернативна вартість

Основні показники фактичних витрат.

Сукупні витрати (ТС) – загальна сума витрат, які фактично здійснені для виробництва певної кількості продукції. Сукупні витрати складаються з постійних та змінних.

Постійні витрати (FC) – це витрати, величина яких не залежить від обсягу випуску продукції фірми. Постійними їх можна назвати умовно, маючи на увазі короткостроковий період часу.

Рис. 5.4 Постійні витрати.

Змінні (VC) – це витрати, величина яких змінюється в залежності від зміни обсягу випуску (праця, сировина).

Рис. 5.5. Змінні витрати.

Змінні витрати зростають неоднорідними темпами. Спочатку швидко, потім повільніше, далі знову темпи пришвидшуються.

Сукупні витрати мають таку ж траєкторію, як і змінні, але розташовані вище на величину постійних витрат.

TC=FC+VC

Граничні витрати (МС) – додаткові витрати, пов’язані з виробництвом однієї додаткової одиниці продукції або зростання сукупних витрат при збільшенні випуску на одиницю. По мірі збільшення випуску продукції граничні витрати мають тенденцію до зростання.

Середні витрати (AC) – величина сукупних витрат, яка в середньому припадає на одну одиницю продукції.

Середні постійні витрати (AFC) – величина постійних витрат, яка в середньому припадає на одну одиницю продукції.

Середні змінні витрати (AVC) – відповідно величина змінних витрат, яка в середньому припадає на одну одиницю продукції.

Граничні, середні та сукупні витрати пов’язані між собою.

Рис. 5.7. Сукупні, середні та граничні витрати.

Поки граничні витрати знижуються, середні також знижуються, хоч і не так сильно, а сукупні зростають уповільненими темпами. Коли граничні витрати зростають, то сукупні зростають пришвидшеними темпами. Коли граничні витрати дорівнюють середнім, досягається точка мінімуму середніх витрат, після чого вони починають зростати, але також повільніше, ніж граничні.

Зростання випуску продукції називається зростанням масштабів виробництва.

1. По мірі росту випуску продукції середні витрати зменшуються. Це явище називається позитивним ефектом зростання масштабів виробництва або економія від масштабів.

Причинами позитивного ефекту зростання масштабів виробництва є:

1) неділимість виробництва. Для того, щоб мати змогу займатись виробничою діяльністю, фірма повинна мати мінімальні обсяги певних ресурсів, які не потребують значного збільшення при зростанні випуску продукції (тобто постійні витрати.

2) спеціалізація. Як наслідок, сукупні витрати зростають повільніше, ніж випуск продукції.

3) технічна економія. По мірі росту випуску продукції потрібно все більше крупних елементів капіталу – споруд, приміщень, танкерів, вантажних автомобілів. Витрати на них ростуть більш повільними темпами, ніж їх продуктивність або потужність (на 2/3).

4) технології масового виробництва.

2. Втрати від масштабів, або негативний ефект зростання масштабів виробництва полягає у зростанні середніх витрат по мірі росту випуску продукції.

Причинами цього можуть бути:

1) зростання управлінських витрат.

2) неефективна управлінська та координуюча діяльність.

3) застарілі технології, обладнання.

3. Постійна віддача від масштабів спостерігається, коли зростання випуску продукції не викликає зміни середніх витрат.

Від початку виробництва продукту до кінця середні витрати проходять всі три стадії динаміки.

Середні витрати.

Питання 5. Правило максимізації прибутку(ринковий підхід)

Головною метою фірми є отримання максимального прибутку.

Сукупна виручка (TR) – виручка від реалізації загального обсягу продукції фірми.

Гранична виручка (MR) – це додаткова виручка від реалізації однієї додаткової одиниці продукції.

П равило максимізації прибутку (ринковий підхід): обсяг продукції фірми є таким, що максимізує її прибуток, якщо гранична виручка від реалізації останньої одиниці продукції дорівнює граничним витратам на її виготовлення.

MR=MC

Точка беззбитковості – це обсяг виробництва, за якого сукупні витрати дорівнюють сукупній виручці.

Дата добавления: 2014-01-11