Питання та проблеми для обговорення

1. В яких формах здійснюється навчальний процес у вищій школі?

2. Лекція як форма засвоєння теоретичного матеріалу.

3. Особливості проведення практичних (семінарських) занять.

4. Суть консультації як форми заняття.

5. Що передбачає виконання дипломних робіт?

6. Курсові роботи, їх призначення, тематика і захист.

7. Зміст самостійної роботи студента і система навчально-методичних засобів.

8. Вимоги до порядку проходження практики та підбиття її підсумків.

9. Охарактеризуйте систему контролю у вищій школі.

10. Яка існує процедура державної атестації студента?

11. Форми навчання у вищій школі та їхні характеристики.

12. Чи може бути успішною освіта без самоосвіти?

13. Чим відрізняється освіта від самоосвіти?

14.Що спільного й відмінного між загальною і професійною освітою?

Словник основних понять теми

1. Атестація вищого навчального закладу – підтвердження державою здатності вищого навчального закладу до проведення навчально-виховного процесу на рівні державних стандартів якості освіти відповідно до заявленого статусу. Атестації підлягають усі ліцензовані вищі навчальні заклади.

2. Дисципліна – свідоме дотримання учнями, студентами правил і норм поведінки, чітке й організоване виконання ними своїх обов’язків, підпорядкування громадським інтересам.

3. Запам’ятовування – процес пам’яті, завдяки якому відбувається закріплення нового через поєднання його з набутим раніше.

4. Зміст освіти – система наукових знань, практичних умінь і навичок, засвоєння й набуття яких закладає основи для розвитку та формування особистості.

5. Конспект ( від лат. conspectus – огляд) – короткий письмовий виклад книги, статті, лекції тощо. К. складається з плану, стисло викладених основних положень, фактів і прикладів. Конспектування є ожним із способів активізації пізнавальної діяльності студентів. У процесі конспектування студенти вчаться виділяти головне з прочитаного чи почутого, коротко, чітко й послідовно викладати матеріал, встановлювати зв’язок між окремими думками. Конспектування розвиває логічне мислення і вдосконалює культуру мови.

6. консультація навчальна (від лат. consultatio – нарада, розгляд) – порада, пояснення педагога учням і студентам з будь-якого питання. Проводиться у формі співбесіди індивідуально чи з групами, в поза навчальний час за певним графіком чи в міру потреби – після завершення вивчення розділу програми, у процесі його вивчення і особливо в період підготовки до заліків, екзаменів. К. сприяє кращому усвідомленню складних для учнів чи студентів питань, а також поглибленню їхніх знань і розвитку наукових інтересів.

7. Лекція (лат. lectio – читання) – систематичний, послідовний виклад навчального матеріалу, будь-якого питання, теми, розду, предмета, методів науки. Л. бувають навчальними (одна з основних форм навчального процесу й один з основних методів виклдання у ВНЗ) і публічними (одна з основних форм пропаганди й поширення наукових знань). Головні вимоги до Л.: науковість, доступність, єдність форми і змісту, емоційність викладу, органічний зв’язок з іншими видами навчальних занять – семінарами, практичними заняттями тощо/

8. Метод навчання – взаємопов’язана діяльність викладача та учнів, студентів, спрямована на засвоєння ними системи знань, набуття умінь і навичок, їх виховання і загальний розвиток.

9. Навчальна програма – документ, що визначає зміст і обсяг знань, умінь і навичок з кожного навчального предмета, зміст розділів і тем із розподілом їх за роками навчання.

10. Навчальний план – документ, що визначає набір навчальних предметів, які вивчають у закладі освіти, їх розподіл, тижневу й річну кількість годин, відведених на кожний навчальний предмет, структуру навчального року.

11. Навчальний посібник – книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить додаткові найновіші та довідкові відомості.

12. Обдарованість – індивідуальна потенціальна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності.

13. Педагогіка співробітництва – напрям педагогічного мислення і практичної діяльності, спрямований на демократизацію й гуманізацію педагогічного процесу. Педагогіка співробітництва – спільна діяльність педагога та учнів, студентів, що ґрунтується на взаєморозумінні й гуманізмі, на єдності їхніх інтересів і прагнень, метою якої є особистісний розвиток молоді у процесі навчання й виховання.

1. Підручник – книга, що містить основи наукових знань із певної навчальної дисципліни відповідно до мети навчання, визначеної програмою і вимогами дидактики.

2. Практикум – форма навчального процесу, за якої учні, студенти самостійно виконують практичні та лабораторні роботи, застосовуючи знання, навички й уміння.

3. Прийом навчання – сукупність конкретних навчальних ситуацій, що сприяють досягненню проміжної (допоміжної) мети конкретного методу.

4. Принципи навчання (дидактичні принципи) – певна система основних дидактичних вимог до навчання, дотримання яких забезпечує його ефективність.

5. Проблемне навчання – один із типів розвиваючого навчання, істотною відмінністю якого є зближення психології мислення людини з психологією навчання. Проблемне навчання найповніше відповідає завданням розвитку творчого мислення учнів, студентів. Суть проблемного навчання полягає в пошуковій діяльності учнів, студентів, яка починається з постановки питань, розв’язання проблем і проблемних завдань, закладених у навчальних програмах і підручниках, у проблемному викладі й поясненні знань викладачем, у різноманітній самостійній роботі учнів, студентів. У проблемному запи­танні, на відміну від непроблемного, завжди є прихована суперечливість. Усвідомлена суперечність – одна сторона проблемної ситуації.

Велике значення має також мотиваційна сторона проблемної ситуації, наявність в учня, студента такого рівня знань, умінь і навичок, який був би достатнім, щоб почати пошук невідомого результату або способу виконання завдання. Інакше проблема не буде сприйнята і вона втратить значення навчальної.

6. Пропедевтичний (від грец. propaideno – попередньо навчаю) – підготовчий, систематично викладений в елементарній формі, що передує більш глибокому вивченню даної дисципліни.

7. Факультатив (лат. facultatis – необов’язковий) – навчальний курс, не обов’язковий для відвідування.

8. Форма організації навчання – спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження узгодженої діяльності викладача та студентів, що здійснюється у визначеному порядку та в певному режимі.

Тема: Організація навчального процесу в університеті

Дата добавления: 2014-01-11