Вітчизняна практика функціонування соціальних позабюджетних фондів

В Україні, як державі, що вважає своїм пріоритетом формування соціально орієнтованої ринкової економіки, найбільшими за обсягом та найвагомішими за значенням є соціальні фонди, а саме фонди загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В Основах законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування залежно від страхового випадку визначено такі його види:

—пенсійне страхування;

—страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

—медичне страхування;

—страхування на випадок безробіття;

—страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Серед перелічених видів лише медичне страхування в Україні фактично ще не запроваджене як загальнообов'язкове на державному рівні. Інші види соціального страхування реалізуються через відповідні цільові страхові фонди, які є позабюджетними.

Пенсійний фонд України. Мабуть, найбільш важливим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне. Необхідність пенсійного забезпечення громадян спричинила формування пенсійних фондів, які сьогодні функціонують практично у кожній державі. Пенсійний фонд — спеціалізована фінансова установа, що займається мобілізацією та розподілом коштів пенсійного призначення.

Пенсійний фонд України створений у 1991 р. як самостійна фінансова установа, що здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України з метою управління системою державного пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд не входить до складу Державного бюджету України.

Згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 p. № 1058-IV у нашій державі запроваджена трирівнева система пенсійного забезпечення:

—перший рівень: солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, побудована на принципі "солідарності поколінь". Солідарна відповідальність поколінь передбачає забезпечення заробленого громадянином рівня життєвих благ шляхом перерозподілу коштів у часі (сьогоднішні працівники утримують вчорашніх, завтрашні візьмуть на себе забезпечення сьогоднішніх) і просторі (незалежно від місця проживання громадянина, він своєю працею і сплаченими у минулому соціальними відрахуваннями гарантує собі певний прожитковий рівень у майбутньому);

—другий рівень: накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (внески обліковуються на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які їх сплачують, і за досягнення пенсійного віку можуть ними скористатися);

—третій рівень: система недержавного пенсійного забезпечення, що передбачає можливість додаткового добровільного страхування осіб у недержавних пенсійних фондах.

На сьогодні в Україні ефективно функціонує лише перший рівень.

Загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється через Пенсійний фонд, до структури якого входять: Пенсійний фонд України (центральний рівень); головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління Пенсійного фонду в районах, містах і районах у містах.

Органами управління Пенсійного фонду є правління (вищий орган управління) та виконавча дирекція. Правління Пенсійного фонду формується на основі паритетності представників держави, застрахованих осіб і роботодавців — по 5 осіб від кожної зазначеної представницької групи.

Основні завдання Пенсійного фонду України такі:

—участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;

—забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України;

—ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення у межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України.

Джерела формування доходів бюджету Пенсійного фонду:

1) страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;

2) внески добровільно застрахованих осіб;

3) обов'язкові збори на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій;

4) кошти Державного бюджету України та державних цільових фондів, що перераховуються до Пенсійного фонду України у випадках, передбачених законодавством;

5) інвестиційний дохід, який отримується від інвестування резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах;

6) суми фінансових санкцій, застосованих до юридичних та фізичних осіб за порушення встановленого порядку нарахування, обчислення і сплати страхових внесків та використання коштів Пенсійного фонду, а також суми адміністративних стягнень, накладених на посадових осіб та громадян за ці порушення;

7) благодійні внески юридичних та фізичних осіб;

8) інші надходження відповідно до законодавства.

Основне джерело формування доходів Пенсійного фонду України — страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, які сплачують страхувальники та застраховані особи.

Страхувальниками є роботодавці — суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об'єднання, філії, відділення, бюджетні, громадські та інші установи й організації, у тому числі фізичні особи, які використовують найману працю, самозайняті фізичні особи та фізичні особи, які займаються діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу (приватні нотаріуси, адвокати) та ін.

Розмір страхових внесків у Пенсійний фонд станом на 1 січня 2007 р. для роботодавців становив 33,2 % від фактичних витрат на оплату праці. До складу нарахованої оплати праці входять витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат (у тому числі в натуральній формі), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру. Не враховуються компенсація за невикористану відпустку, добові за відрядження, державні стипендії, державні премії, деякі інші виплати.

Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, внески в Пенсійний фонд визначаються окремо за ставкою 4 % від фактичних витрат на оплату праці для працюючих інвалідів та за основною ставкою (33,2 %) — для інших працівників підприємства.

Підприємства всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих, сплачують пенсійний внесок за ставкою 4 % від об'єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.

Для платників, які використовують працю найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортопера-торів, які виконують спеціальні роботи в польотах, розмір внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 42 % від фактичних витрат на оплату праці для перелічених категорій працівників та за ставкою 33,2 % від об'єкта оподаткування для інших працівників.

У 2007 р. страхувальники — платники фіксованого сільськогосподарського податку — нараховують внески до Пенсійного фонду за ставкою 13,28 % від об'єкта оподаткування (тобто у розмірі 40 % від загальної ставки).

Для застрахованих осіб — громадян, які працюють на умовах трудового договору, а також виконують роботи згідно з цивільно-правовими договорами, об'єктом оподаткування є сукупний оподатковуваний дохід. Ставки внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування для застрахованих осіб встановлено у розмірі 2 % до об'єкта оподаткування.

Таблиця 10.1. Розмір страхових внесків до Пенсійного фонду України для окремих категорій платників

Для окремих категорій платників (осіб, які мають статус державного службовця, наукових працівників, народних депутатів та ін.) встановлено особливий порядок розрахунку страхових внесків до Пенсійного фонду України (табл. 10.1).

Обчислення страхових внесків до Пенсійного фонду всіма зазначеними категоріями платників здійснюється щомісячно за визначеними ставками.

Законодавством встановлено граничну максимальну величину сукупного оподатковуваного доходу (заробітної плати), з якої справляються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. З 1 січня 2007 р. таке обмеження дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Крім того, законодавством встановлений порядок сплати зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, яким передбачено такі ставки зборів:

Сукупний оподатковуваний дохід платника, грн	Розмір внеску
До 150	1 % від суми доходу
Від 151 до 250	1,5 грн + 2 % від суми, що перевищує 150 грн
Від 251 до 350	3,5 грн + 3 % від суми, що перевищує 250 грн
Від 351 до 500	6,5 грн + 4 % від суми, що перевищує 350 грн
Понад 501	12,5 грн + 5 % від суми, що перевищує 500 грн

—1 % суми в гривнях, витраченої на купівлю безготівкової валюти;

—5 % вартості реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння;

—З % договірної вартості легкового автомобіля при відчуженні;

—1 % вартості нерухомого майна з операцій купівлі-продажу;

—7,5 % вартості послуг стільникового рухомого зв'язку з операцій щодо їх надання.

Кошти, акумульовані у бюджеті Пенсійного фонду України, спрямовуються на:

—виплату пенсій, яка згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду. Пенсія — гарантована щомісячна грошова виплата для забезпечення громадян у старості, а також у випадку втрати годувальника або працездатності. За рахунок коштів Пенсійного фонду України на сьогодні виплачуються такі види пенсій: за віком (пенсійний вік в Україні для жінок — 55 років, для чоловіків — 60); за вислугу років; по інвалідності в результаті загального захворювання, інвалідності з дитинства; у зв'язку із втратою годувальника;

—надання соціальних послуг, передбачених чинним законодавством (соціальна виплата — допомога на поховання непрацюючих пенсіонерів тощо);

—погашення банківських кредитів та відсотків за їх використання;

—фінансування адміністративних витрат, пов'язаних з виконанням функцій, покладених на органи Пенсійного фонду;

—оплату послуг з виплати та доставки пенсій;

-— формування резерву коштів Пенсійного фонду.

Резерв коштів Пенсійного фонду України складається з резерву коштів для поточних потреб та резерву коштів для покриття дефіциту бюджету Пенсійного фонду в майбутніх періодах.

Чинне законодавство України забороняє використання коштів Пенсійного фонду не за цільовим призначенням.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, створений у 2001 р. відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18 січня 2001 р. № 2240-Ш і є правонаступником Фонду соціального страхування України.

Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності належить до цільових позабюджетних страхових фондів і є некомерційною самоврядною організацією. Він не може проводити будь-яку іншу діяльність, крім визначеної законодавством, та використовувати страхові кошти не за цільовим призначенням.

Управління Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснюють правління та виконавча дирекція. В Автономній Республіці Крим, областях та містах Києві і Севастополі безпосереднє управління здійснюють правління та виконавча дирекції відповідних відділень Фонду.

Управління Фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців, що передбачає формування правління Фонду у пропорційному співвідношенні від трьох вказаних груп — по 15 представників від кожної.

Основним завданням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є організація та здійснення відповідного виду страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пов'язане зі встановленням гарантій щодо захисту прав громадян на отримання матеріального забезпечення та соціальних послуг у разі тимчасової непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, смерті громадянина або члена його сім'ї.

Джерела формування доходів бюджету Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності:

—страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством;

—суми неприйнятих до зарахування витрат страхувальника за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, пені, штрафів та інших фінансових санкцій, застосованих до страхувальників та посадових осіб відповідно до чинного законодавства;

—благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

—асигнування з Державного бюджету України;

—прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, в тому числі резерву страхових коштів Фонду, на депозитному рахунку;

—інші надходження відповідно до законодавства.

Основним джерелом формування доходів Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є відповідні страхові внески, які сплачують страхувальники (роботодавці) та застраховані особи.

Для роботодавців страхові внески до Фонду встановлено у розмірі 1,5 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (станом на 1 січня 2007 p.).

Для роботодавців на підприємствах та в організаціях громадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50 % загальної чисельності працюючих і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, страхові внески — окремо 0,7 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників-інвалідів та 1,5 % суми фактичних витрат на оплату праці інших працівників. На підприємствах та в організаціях Українського товариства глухих і глухонімих (УТОГ) і Українського товариства сліпих (УТОС) — 0,5 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників.

Ставки страхових внесків до Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності для застрахованих осіб — найманих працівників, встановлено у відсотках до суми оплати праці, яка підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб, у таких розмірах:

—0,5 % для найманих працівників, заробітна плата яких дорівнює або нижча за прожитковий мінімум, встановлений для працездатної особи;

—1 % для найманих працівників, заробітна плата яких вища за прожитковий мінімум, встановлений для працездатної особи;

—0,25 % для найманих працівників-інвалідів, які працюють на підприємствах та в організаціях товариств УТОГ і УТОС.

Ставки страхових внесків для осіб, застрахованих на добровільній основі станом на 1 січня 2007 р. становили 2 % суми оподатковуваного доходу (прибутку).

З бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням, здійснюють видатки:

1) на виплату застрахованим особам передбачених законодавством допомог:

—у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї);

—у зв'язку з вагітністю і пологами;

—на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);

2) фінансування санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей;

3) утворення резерву страхових коштів у сумі, необхідній для фінансування матеріального забезпечення застрахованих осіб у розрахунку на місяць;

4) забезпечення поточної діяльності та утримання органів Фонду, розвиток його матеріально-технічної бази.

Допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу в таких розмірах:

—60 % середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які мають страховий стаж до 5 років;

—80 % середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які мають страховий стаж від 5 до 8 років;

—100 % середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які мають стаж понад 8 років;

—100 % середньої заробітної плати (доходу) застрахованим особам, які належать до 1—4-ї категорій осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеранам війни та іншим особам згідно з чинним законодавством.

Законодавством передбачено, що у 2007 р. допомога при народженні дитини та допомога у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується як незастрахованим, так і застрахованим особам за рахунок бюджетних коштів. Отже, у 2007 р. кошти Фонду соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності не спрямовувалися на виплату цих видів допомог.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття був створений відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 р. № 1533-ИІ і почав функціонувати у 2001 р.

Фонд соціального страхування на випадок безробіття є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Управління Фондом соціального страхування на випадок f ззробіття здійснюють його правління, виконавча дирекція та її робочі органи. Управління здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців, що передбачає формування правління Фонду у пропорційному співвідношенні від трьох вказаних груп — по 15 осіб від кожної.

Забезпечення соціального захисту незайнятого населення в умовах соціального страхування на випадок безробіття здійснюють органи державної служби зайнятості. Функції виконавчої дирекції Фонду соціального страхування на випадок безробіття покладені на Державний центр зайнятості, а її робочих органів — на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міжрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості.

Основне завдання Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття — організація та здійснення відповідного виду страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття пов'язане з матеріальним забезпеченням на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та наданням відповідних соціальних послуг за рахунок коштів Фонду.

Джерела формування доходів бюджету Фонду соціального страхування на випадок безробіття:

—страхові внески страхувальників-роботодавців і застрахованих осіб, що сплачуються на умовах і в порядку, передбачених законодавством;

—асигнування із Державного бюджету України;

—суми фінансових санкцій, застосованих згідно з чинним законодавством до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених на посадових осіб та громадян за такі порушення;

—прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів Фонду, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку;

—благодійні внески підприємств, установ, організацій та фізичних осіб;

—інші надходження відповідно до законодавства України.

Основне джерело формування доходів Фонду соціального страхування на випадок безробіття — відповідні страхові внески, які сплачують страхувальники (роботодавці) та застраховані особи.

Страхуванню на випадок безробіття не підлягають:

—працюючі пенсіонери та особи, які мають право на пенсію;

—іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Від сплати страхових внесків звільнено:

—застрахованих осіб на період відпустки у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення^ею трьохрічного віку та відпустки у зв'язку з доглядом за дитиною до досягнення нею шестирічного віку за медичним висновком;

—застрахованих осіб у частині отриманої допомоги по частковому безробіттю.

Для роботодавців страхові внески до Фонду соціального страхування на випадок безробіття встановлено у розмірі 1,3 % суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників (станом на 1 січня 2007 p.).

Для найманих працівників розмір страхових внесків до Фонду становить 0,5 % суми оплати праці, яка підлягає обкладанню податком з доходів фізичних осіб.

Ставки страхових внесків для осіб, застрахованих на добровільній основі, станом на 1 січня 2007 р. становили 1,8 % суми оподатковуваного доходу (прибутку).

З бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття здійснюють видатки:

—на виплату матеріального забезпечення та надання соціальних послуг, фінансування яких законодавчо передбачене за рахунок коштів Фонду;

—відшкодування Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних із достроковим виходом на пенсію певних категорій осіб;

— фінансування витрат на утримання та забезпечення діяльності виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів, управління Фондом, розвиток йогоматеріальної та інформаційної бази;

— створення резерву коштів Фонду.Види матеріального забезпечення:

—допомога у разі безробіття, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності;

—допомога у разі часткового безробіття;

—матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;

—допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні.

Види соціальних послуг у сфері зайнятості:

—професійна підготовка або перепідготовка, підвищення кваліфікації та профорієнтація;

—пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;

—інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з працевлаштуванням.

Застрахованим особам, які втратили роботу з незалежних від них обставин і визнані в установленому порядку безробітними, а також упродовж 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, розмір допомоги з безробіття визначається у відсотках до їх заробітної плати (доходу) залежно від страхового стажу:

—до 2 років — 50 %;

—від 2 до 6 років — 55 %;

—від 6 до 10 років — 60 %;

—понад 10 років — 70 %.

Загальна тривалість виплати допомоги у разі безробіття не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.

Допомога у разі безробіття виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру:

—перші 90 календарних днів — 100 %;

—упродовж наступних 90 календарних днів — 80 %;

—у подальшому — 70 %.

Видатки бюджету Фонду щодо виплати допомоги у разі безробіття є захищеними. Фінансування цих видатків проводиться у першочерговому порядку.

Допомога у разі безробіття не може бути вищою за середню заробітну плату, що склалася в галузях національної економіки відповідної області за минулий місяць, і нижчою за прожитковий мінімум, встановлений законом.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України від нещасних випадків на виробництві. Фінансування заходів, пов'язаних із соціальним захистом, охороною життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності, здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, створеного у 2001 р. Одним з основних нормативних актів, що регламентують діяльність Фонду, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 p. № 1105-XIV.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань — цільовий централізований страховий фонд, неко-мерційна самоврядна організація. Кошти Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.

Управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців, що передбачає формування правління Фонду у пропорційному співвідношенні від кожної з трьох представницьких сторін — по 15 осіб з вирішальним голосом та по 5 їх дублерів.

Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція. В Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі функціонують Управління виконавчої дирекції Фонду, а в районах та містах обласного значення — відповідні відділення.

Основним завданням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності, є організація та здійснення відповідного виду страхування.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття пов'язане з матеріальним забезпеченням на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та наданням відповідних соціальних послуг за рахунок коштів Фонду.

Завдання страхування від нещасних випадків на виробництві:

—проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

—відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

—відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Доходи бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві формуються за рахунок таких джерел:

—внесків роботодавців: для підприємств — з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій — з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;

—капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників;

—доходу, отриманого від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;

—коштів, отриманих від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з підприємства, а також штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці;

—добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюють:

—для роботодавців — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, та інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

—для добровільно застрахованих осіб — у відсотках до мінімальної заробітної плати.

Страхові внески нараховуються у межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.

Страхові тарифи для роботодавців диференційовані за галузями економіки і видами робіт за професійним ризиком виробництва та становлять від 0,66 до 13,6 %.

Суб'єкти господарської діяльності сплачують страхові внески за визначеними тарифами, якщо обсяг робіт (послуг) за вказаними галузями економіки перевищує 50 % загальних обсягів їх робіт (послуг).

Для підприємств і організацій, створених громадськими організаціями інвалідів, де чисельність інвалідів серед працівників становить не менше 50 %, а частка створюваного інвалідами фонду оплати праці перевищує 25 %, страхові тарифи встановлюються в розмірі 50 % страхових тарифів, передбачених законодавством.

Добровільно застрахована фізична особа сплачує внесок до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день сплати страхового внеску.

При визначенні страхових тарифів підприємства сільського господарства, з обслуговування сільського господарства, видобутку вугілля відкритим способом, збагачення вугілля, збагачення вугільних брикетів, підземного видобутку РУД чорних металів, виробництва будівельних металовиробів, будівництва шахт, видобутку вугілля підземним способом, видобутку дорогоцінних металів дотуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві за рахунок страхових внесків.

За рахунок коштів бюджету Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у разі настання страхового випадку здійснюються такі види виплат застрахованим особам:

—пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

—пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

—допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, яка настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

—одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілого;

—щомісячна грошова виплата у разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого;

—грошова виплата за моральну шкоду за наявності факту заподіяння такої шкоди потерпілому;

—виплата потерпілому в розмірі його середньомісячного заробітку за тимчасового переведення його на легшу роботу;

—виплата потерпілому під час його професійної реабілітації;

—одноразова допомога у разі смерті потерпілого;

—щомісячна страхова виплата особам, які мають на неї право, у разі смерті потерпілого;

—надання допомоги на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

У процесі функціонування соціальних позабюджетних фондів виявляються як переваги, так і недоліки. У цілому система позабюджетних фондів соціального спрямування охоплює основні напрями соціального захисту населення згідно з практикою країн з розвинутою ринковою економікою. Однак використання іноземного досвіду при вирішенні проблем соціального захисту населення не завжди є виправданим. В Україні є "тіньова економіка", що призводить до ненадходження значної частини валового внутрішнього продукту через офіційні канали перерозподілу в позабюджетні фонди. Демографічна ситуація, стан економіки, фінансові, бюджетні, політичні проблеми, менталітет громадян вносять корективи у формування доходів та використання коштів соціальних фондів. Тому позабюджетні фонди мають базувати свою діяльність на національному досвіді та особливостях відповідного етапу розвитку нашої країни із застосуванням окремих переваг із системи соціального захисту населення іноземних держав.

Важливими є повноцінне законодавче та нормативне регулювання діяльності органів соціальних позабюджетних фондів. На сьогодні вже прийняті базові закони, що регламентують відносини всіх учасників страхового захисту, однак часто приймаються зміни і доповнення до них, що створює нестабільність. Дії законодавчої і виконавчої влади бувають некоординованими й непослідовними, їхні рішення можуть стосуватися забезпечення соціальних гарантій без визначення достатніх джерел фінансування запланованих програм. Мають місце випереджаючі темпи зростання видатків перед доходами, що збільшує дефіцит бюджету фонду. Отже, виникає потреба у забезпеченні стабільності законодавства та його науковому обґрунтуванні.

Ще одна проблема функціонування соціальних позабюджетних фондів пов'язана з тим, що органи управління їхніми доходами і видатками належать до спеціальних органів державної виконавчої влади. Згідно з чинним законодавством такі органи фінансуються з державного бюджету. На противагу нормативним положенням, адміністративно-управлінські витрати покриваються з бюджету кожного соціального фонду, який порушує вимогу щодо цільового використання коштів на соціальні програми. Отже, у перспективі утримання органів соціальних позабюджетних фондів необхідно здійснювати за рахунок коштів державного бюджету.

Можливості здійснювати діяльність будь-якого позабюджетного фонду залежать від обсягу фінансових ресурсів, якими вони розпоряджаються. З метою збільшення коштів доцільно посилити державний вплив на виплату заробітної плати у "конвертах", поступово збільшувати розмір оплати праці громадян, змінювати співвідношення обов'язкових внесків роботодавців і застрахованих осіб до 50: 50, встановити науково обґрунтовані тарифи страхових внесків у всі фонди, виключити з дохідної частини таке джерело, як дотації бюджету. Формування достатньої фінансової бази дасть змогу позабюджетним фондам вчасно та якісно виконувати свої повноваження.

У кожному соціальному позабюджетному фонді проводиться централізація коштів на загальнодержавному рівні з їх наступним адміністративним перерозподілом відповідно до потреб, що пов'язано з нерівномірністю економічного розвитку окремих регіонів і різними можливостями формування бюджетів за рахунок власних доходів. Очевидно, що перерозподіл грошових коштів між регіонами буде тривати ще певний час, однак потребує удосконалення механізм його здійснення, який має відповідати ринковим умовам господарювання. На ефективність використання коштів соціальних позабюджетних фондів впливає склад і структура їх видатків, порядок надання окремих соціальних виплат, значні адміністративні витрати. Так, виплата пенсій регулюється більше ніж 20 законодавчими актами, що означає перерозподіл коштів між окремими групами громадян. Уніфікація законодавства щодо пенсійного забезпечення створить рівні умови для одержувачів та поставить розмір пенсії у залежність від заробітної плати і страхового стажу.

Розміри соціальних виплат не мають бути меншими від прожиткового мінімуму, однак не можуть перевищувати суми, понад яку будуть втрачатися стимули до активної трудової діяльності.

У системі соціальних позабюджетних фондів потрібно запровадити більш досконалі, науково обґрунтовані методи планування доходів і видатків, створити єдину інформаційну базу про матеріальний стан і доходи громадян, впорядкувати облік і звітність, посилити результативність контролю за рухом фінансових ресурсів.

Дата добавления: 2014-01-11