Сутність економічного ризику

Ризик завжди притаманний економіці вільного підприємництва, оскільки бізнес передбачає обмірковане прийняття ризику з метою отримання бажаної віддачі. Уникнути економічних ризиків повністю неможливо. Вони існують через об'єктивні, притаманні економіці категорії конфліктності та невизначеності, відсутність повної інформації, неможливість здійснення точного прогнозу щодо багатьох параметрів економічних об'єктів та процесів.

Економічний ризик - аспект діяльності суб'єктів господарського життя, пов'язаний з подоланням невизначеності в ситуації невідкладного вибору, в процесі якого можна оцінити ймовірність досягнення бажаного результату, невдачі й відхилення від мети.

Ризику як економічному явищу притаманні такі ознаки:

а) ризик призводить як до негативних, так і позитивних результатів;

б) ризик - це категорія імовірнісна. Він може мати місце або ні. Ця характеристика ризику є принциповою.Заздалегідь визначені і кількісно оцінені господарські ситуації не вважаються на певний момент ризикованими;

в) ризик може мати місце лише в процесі здійснення господарських операцій.

Наявність фактора ризику є необхідним атрибутом ринкової економіки, оскільки ринок передбачає економічну свободу суб'єктів господарської діяльності, за якої вигода одних може стати втратами для інших. Тому суб'єкти ринку, прагнучи мінімізувати втрати, повинні передбачати різні типи ризиків, джерела їх виникнення, можливість настання, наслідки і втрати.

Виокремлюють такі основні властивості ризику: конфліктність (суперечливість), альтернативність, правомірність, результативність, невизначеність.

Конфліктність ризику виявляється у певній суперечності між об'єктивно існуючими ризиковими ситуаціями та їх суб'єктивною оцінкою. Так, особа, що здійснює вибір, залежно від умов може вважати свої дії ризикованими або обережними. У процесі управління складною економічною системою за неузгодженості дійсного та бажаного її стану можуть виникати конфліктні ситуації. Причини їх виникнення при підготовці і прийнятті рішень безпосередньо пов'язані з суперечливою природою суб'єкта управління і поділяються на кілька груп:

- недосконалість процесу управління, спричинена невизначеністю інформації про об'єкт, недосконалістю методів та алгоритмів, помилками або некомпетентністю персоналу;

- недоліки у процесах взаємодії окремих елементів системи управління;

- обмеженість можливостей системи управління (нестача ресурсів, часу);

- багатозначність, багатокритеріальність, множинність стратегічних, тактичних і поточних цілей функціонування системи;

- втрата системою управління здатності адекватно розв'язувати нові задачі.

Альтернативність ризику зумовлена необхідністю управління ним на основі оцінювання і вибору однієї з кількох найвірогідніших стратегій (альтернатив, варіантів, управлінських дій). Залежно від конкретного змісту ризикової ситуації альтернативність може бути неоднакового ступеня складності і вирішуватись різними способами. У простих ситуаціях вибір здійснюється, як правило, на основі минулого досвіду і інтуїції, а в складних — необхідно додатково використовувати спеціальні методи і методики.

Правомірність ризику полягає в дотриманні певного механізму, який регулює правовий аспект його вияву. Критеріями обґрунтованості при цьому слугують законодавство, юридичне право, морально-етичні норми.

Результативність ризику виявляється у потенційній можливості відхилень від очікуваного результату події (негативних, нульових і позитивних). Ризик виражається ймовірністю одержання таких небажаних результатів, як зниження прибутку і втрати внаслідок різних причин, а низький рівень ризику зменшує можливість отримання високих прибутків. Тому, з одного боку, виробник намагається звести до мінімуму ступінь ризику і з кількох альтернативних рішень завжди вибирає ті, за яких рівень ризику мінімальний, з іншого - дуже важливо вибирати оптимальне співвідношення рівня ризику і ступеня ділової активності, яке зможе забезпечити дохідність.

Невизначеність - неминуча характеристика умов господарювання в сучасних умовах.

Підприємництво завжди поєднане з невизначеністю, яка виникає, наприклад, у таких випадках:

- невизначеність зовнішнього середовища;

- невизначеність економічної кон'юнктури, яка випливає з невизначеності попиту та пропозиції на товари, гроші, фактори виробництва і т. д.;

- невизначеність у багатоваріантності сфер застосування капіталу;

- невизначеність у різноманітності критеріїв надання переваги інвестування коштів;

- невизначеність, пов'язана з обмеженням знань про предметну галузь бізнесу і т. п.

Але невизначеність не слід плутати з непередбачуваністю, тому що невизначені ситуації і виникаючі разом з нею ризики характеризують ситуацію, коли настання невідомих подій дуже ймовірне і може бути оцінене кількісно.

Непередбачуваність означає неможливість точно визначити час, а іноді й місце виникнення події.

Якщо існує можливість кількісно і якісно визначати ступінь імовірності настання того чи іншого варіанта, то це буде ситуація ризику.

Ситуація ризику якісно відрізняється від ситуації невизначеності.

Ситуація невизначеності характеризується тим, що ймовірність настання результатів рішення чи подій у принципі не встановлювана (її не можна вгадати і вирахувати).

Ситуацію ризику можна розглядати як різновид невизначеної, коли настання подій імовірне і може бути визначене. У такому разі об'єктивно існує можливість оцінити ймовірність подій, які приблизно виникають у результаті спільної діяльності партнерів з виробництва, контрдій конкурентів чи суперників, впливу природного середовища на розвиток економіки, впровадження науково-технічних досягнень і т. д.

Тобто ризик є моделлю зняття суб'єктом невизначеності, адже прагнучи «зняти» ризиковану ситуацію, суб'єкт робить вибір і прагне реалізувати його. Таким чином, ризик виникає за таких умов:

- наявності невизначеності;

- необхідності вибору альтернативних рішень;

- можливості оцінити ймовірність здійснення цих рішень.

Причини виникнення невизначеності й зумовленого нею ризику можна класифікувати за різними ознаками.

Зважаючи на рівень поінформованості особи, яка приймає рішення, розрізняють два види невизначеності:

- невизначеність першого виду (поверхнева). Вона присутня в замкнутих задачах, коли особа, що приймає рішення, ознайомлена з можливими гіпотезами, але не має достатніх підстав для визначення, яка з них виявиться правильною (тобто невідомо, який з елементів множини гіпотез здійсниться після прийняття рішення);

- невизначеність другого виду (глибинна). Виникає вона у задачах відкритого типу, коли особа, що приймає рішення, не знає, які саме чинники здійснюватимуть найбільший вплив. Постає необхідність спочатку сформувати множину гіпотез, а потім оцінити їх імовірність (об'єктивну чи суб'єктивну).

За рівнем ймовірності настання подій виокремлюють повну та часткову невизначеність і повну визначеність:

а) повна невизначеність - імовірність настання події, наближена до 0. За умов повної невизначеності суб'єкти підприємницької діяльності не мають змоги здійснити будь-який прогноз щодо перспектив власного розвитку і ринку загалом;

б) часткова невизначеність - імовірність настання події (прогнозованість) перебуває в межах від 0 до 1. На відміну від повних невизначеності і визначеності, які мають переважно теоретичний характер, цей вид має конкретний практичний аспект і найбільше досліджується;

в) повна визначеність - імовірність настання події наближена до 1, що свідчить про майже точний прогноз результатів здійснення власної стратегії, тенденцій розвитку ринку тощо.

За ступенем впливу на діяльність підприємства виділяють:

- прямі причини відбуваються у внутрішньому і зовнішньому середовищі підприємства і безпосередньо впливають на його поведінку без будь-якого опосередкування іншими ринковими суб'єктами (зміна якості продукції, кваліфікаційного рівня працівників підприємства тощо);

- непрямі причини відображаються на поведінці підприємства через вплив на його діяльність інших суб'єктів ринку (зміни цін на сировину, паливо, матеріальні витрати у собівартості продукції).

За сферою виникнення причини невизначеності поділяють на три групи:

- причини, зумовлені принциповою недетермінованістю пов'язаних з економікою процесів. Економічну систему можна характеризувати як таку, що саморозвивається. її розвиток забезпечує інформація. Генерування нової інформації пов'язане з технічним прогресом, інноваційною діяльністю, смаками споживачів тощо. Це породжує невизначеність і зумовлений нею ризик, оскільки економічні процеси неможливо передбачити, спрогнозувати;

- причини, зумовлені відсутністю вичерпної інформації при організації і плануванні поведінки суб'єкта ринкової діяльності або неякісним суб'єктивним її аналізом. Економічно вигідною є оптимальна неповнота інформації, бо доцільніше оперувати неповною інформацією, ніж намагатись зібрати надто дорогу практично повну. її накопичення ускладнюється обмеженістю потужностей для оброблення інформації, неточністю наближених методів оцінки даних тощо;

- причини, зумовлені впливом суб'єктивних чинників (рівень кваліфікації, приховування частини інформації, дезінформація тощо).

Причини невизначеності поділяють на об'єктивні, тобто такі, які не залежать від підприємства (зовнішні), і суб'єктивні, що безпосередньо зумовлені діяльністю підприємства (внутрішні).

Зовнішнє середовище з позицій його невизначеності можна охарактеризувати за такими ознаками:

1) ступінь повторюваності подій (дій): трапляються досить часто; несподівані, але траплялися у минулому; ніколи не траплялися (принципово несподівані);

2) темпи зміни дії (впливу), тобто залежність між швидкістю перебігу події і реакцією підприємства на цю подію: події, що відбуваються повільніше, ніж підприємство реагує на них; події, швидкість перебігу яких збігається зі швидкістю реагування підприємства; події, швидкість перебігу яких більша за швидкість реакції на них збоку підприємства.

Прийняття рішень в умовах невизначеності, яка породжує ризик, характеризується тим, що неможливо однозначно передбачити їх наслідки. Різні варіанти розвитку економічної діяльності зумовлюють отримання неоднакових рівнів прибутку чи збитків. Зумовлені невизначеністю ризики позначаються на доходах. Тому вкладення коштів у бізнес з метою їх примноження передбачає дослідження співвідношення ризику та доходу, яке загалом повинно бути привабливим для підприємця (інвестора). Чим вища ризикованість вкладень, тим більшим повинен бути дохід, отриманий у результаті успіху.

Отже, прослідковується явний і прямий зв'язок між ризиком, невизначеністю і доходом. Перша частина зв'язку «ризик - невизначеність» є прямою за усіх управлінських ситуацій. Зв'язок «ризик - дохід» можливий лише теоретично, у практиці підприємництва інколи можливі взаємозалежності «низький ризик - високий дохід», а частіше - «високий ризик - низький дохід».

Дата добавления: 2014-01-11