Статистичний метод в оцінюванні ризику

За стабільності внутрішнього та зовнішнього середовища підприємства, достатньої кількості даних про перебіг окремих операцій (доходи і втрати), процесів, напрями економічної активності використовують процедури статистичного методу оцінки ризику. Статистичний метод - розрахунок ймовірностей виникнення втрат на основі аналізу всіх наявних статистичних даних, ям стосуються результативності здійснення операцій, що розглядаються.

Особливий інтерес становить кількісна оцінка підприємницького ризику за допомогою методів математичної статистики. Головні інструменти цього методу оцінки:

- імовірність появи випадкової величини (Р₁);

- математичне очікування (М) чи середнє значення () досліджуваної випадкової величини (наслідків якої-небудь дії, наприклад доходу, прибутку і т. п.);

- дисперсія (D = σ²);

- стандартне (середньоквадратичне) відхилення (σ);

- коефіцієнт варіації (ν);

- розподіл імовірності досліджуваної випадкової величини.

На невизначеність господарської ситуації помітно впливає фактор випадковості. Випадковою величиною називають ту, яка в результаті експерименту набуде одного і лише одного можливого значення, наперед невідомого і залежного від випадкових причин, що заздалегідь не можуть бути враховані. За теорією імовірності (теорією розподілу Пуассона), при великій кількості спостережень за випадковими подіями їх повторення відбувається з визначеною частотою.

Частота випадкових подій – це відношення кількості появи події до загального числа спостережень.

За наявності достатньої кількості інформації про виникнення певних видів ризику в минулому для конкретних видів підприємницької діяльності будь – який суб`єкт господарювання може оцінити імовірність виникнення їх в майбутньому, яку вважають ступенем ризику.

Для градації ризику використовують емпіричну шкалу, орієнтуючись на величину імовірності небажаного результату:

0,0 – 0,1 – мінімальний ризик;

0,1 – 0,3 –малий ризик;

0,3 – 0,4 – середній ризик;

0,4 - 0,6 –високий ризик;

0,6 – 0,8 – максимальний ризик;

0,8 – 0,9 – критичний ризик;

0,9 – 1,0 – катастрофічний ризик.

В абсолютному вираженні ризик визначають як сподівану величину можливих втрат (збитків). Найчастіше як критерій оцінки абсолютного ризику обирають наімовірнішу величину втрат (сподіване значення – математичне очікування) або середньоквадратичне відхилення (дисперсію).

Для прийняття рішення потрібно знати величину (ступінь) ризику, що виміряються двома критеріями:

1) середнє очікуване значення (математичне очікування);

2) коливання (мінливість) можливого результату.ν

Середнє очікуване значення (Х = М) - це середньозважене значення величини події, що зв'язана з невизначеною ситуацією.

М = = ∑ Х_і Р_і (4)

де X_і – величина втрат (збитків, доходів, прибутку) в j- му випадку,

Р_і - імовірність небажаних наслідків.

Середнє очікуване значення вимірює результат, який ми очікуємо в середньому.

Середня величина () являє собою узагальнену кількісну характеристику і не дозволяє прийняти рішення на користь якого-небудь варіанта вкладення капіталу.

Коливання можливого результату являє собою ступінь відхилення очікуваного значення від середньої величини.

Для цього на практиці звичайно застосовують два близько пов'язаних критерії: «дисперсію» і «середньоквадратичне відхилення».

Дисперсія - середнє зважене з квадратів відхилень дійсних результатів від середніх очікуваних.

D (X) = ∑ p_i (x_i – )² (5)

Середньоквадратичне відхилення - це корінь квадратний з дисперсії.

σ = D (X) (6)

Для аналізу звичайно використовується коефіцієнт варіації.

Коефіцієнт варіації являє собою відношення середньоквадратичного відхилення до середньої арифметичної і показує ступінь відхилення отриманих знань:

γ = σ / М чи γ = σ Х (7)

Коефіцієнт варіації — відносна величина. Тому на його розмір не впливають абсолютні значення досліджуваного показника.

За допомогою коефіцієнта варіації можна порівнювати навіть коливання ознак, виражених у різних одиницях виміру. Коефіцієнт варіації може змінюватися від 0 до 100%. Чим більший коефіцієнт, тим сильніше коливання, тим більший ризик. В економічній статистиці встановлена така оцінка різних значень коефіцієнта варіації:

До 10% - слабке коливання;

До 10 - 25% - помірне;

Понад 25% - високе.

Відповідно, чим вище коливання,

Для визначення рівня збитків аналітики використовують поняття «області ризику». Областю ризику називають деякі зони загальних втрат ринку, в межах яких втрати не перевищують заданого граничного значення рівня ризику (табл. 8.1). У табл. 8.1 вказано основні області ризику, які обирають при обчисленні загального рівня ризику з урахуванням достатності капіталу підприємства, яка визначається максимально допустимим розміром його статутного капіталу і граничним співвідношенням всього капіталу компанії до суми її активів, які називають коефіцієнтом ризику (Н).

Якщо основою встановлення таких областей обрати вимогу Національного банку України щодо оцінки стану активів будь-якого комерційного банку, то можна виокремити 5 основних областей ризику діяльності будь-якого підприємства за ринкової економіки: область без ризику; область мінімального ризику; область підвищеного ризику; область критичного ризику; область недопустимого ризику.

Таблиця 8.1

Області ризику підприємства

Область ризику	Недопустимий ризик	Критичний ризик	Підвищений ризик	Мінімальний ризик	Без ризику
фінансовий стан	кризовий	критичний	нестійкий	нормальна стійкість	А абсолютна стійкість
максимальні втрати	валовий дохід і майно підприємства	валовий прибуток	розрахунковий прибуток	чистий прибуток	відсутність втрат
коефіцієнт ризику, %	75 - 100	50 - 75	25 - 50	0 - 25

Область без ризику характеризується відсутністю будь-яких втрат при здійсненні операцій з гарантією одержання, як мінімум, розрахункового прибутку. Теоретично прибуток підприємства при виконанні проекту необмежений. Коефіцієнт ризику Н_х = 0, де індекс 1 — перша область.

Область мінімального ризику відзначається рівнем втрат, який не перевищує розміри чистого прибутку. Коефіцієнт ризику в другій області перебуває в межах 0—25%. У цій області можливе здійснення операцій з цінними паперами уряду (державні облігації); цінними паперами місцевих органів влади; одержання необхідних позик, гарантованих урядом; участь у виконанні робіт з будівництва споруд та ін., які фінансуються державними органами. Підприємство ризикує тим, що в результаті своєї діяльності в найгіршому випадку воно не отримає чистого прибутку (але будуть покриті усі податки) і не зможе виплатити дивіденди по випущених цінних паперах у запланованому розмірі. Можливі незначні втрати, але основна частина чистого прибутку буде одержана.

Область підвищеного ризику характеризується рівнем втрат, які не перевищують розміри розрахункового прибутку. Коефіцієнт ризику в третій області перебуває в межах 25—50%. У цій області можливе здійснення підприємницької діяльності, у т. ч. за рахунок кредитів інвестиційних компаній і банків на термін до одного року, за мінусом позик, які гарантує уряд. Підприємство ризикує тим, що в найгіршому випадку покриє усі витрати (рентні і комунальні платежі, накладні витрати, реклама, оголошення та ін.), а в кращому — отримає прибуток, набагато менший від розрахункового рівня.

Області критичного ризику притаманні втрати, величини яких перевищують розміри розрахункового прибутку, але, не перевищують загальної величини валового прибутку. Коефіцієнт ризику в четвертій області перебуває в межах 50 - 75%. У ній підприємство може здійснювати різноманітні види лізингу: оперативний лізинг (підприємства, фірми-виробники не реалізовують свою продукцію, а передають її в оренду), лізинг нерухомості (передавання в оренду цільових об'єктів терміном на 15 - 20 років), фінансовий лізинг (лізингові компанії передають в оренду машини і устаткування, виготовлені різними підприємствами і фірмами, на термін від 2 до 6 років); вкладати фінансові інвестиції в придбання цінних паперів інших акціонерних товариств і підприємств. Такий ризик небажаний в значних розмірах, оскільки фірма наражається на небезпеку втратити всю свою виручку в операціях.

Область недопустимого ризику відзначається можливими втратами, близькими до розміру власних засобів, тобто ймовірністю настання повного банкрутства підприємства. Коефіцієнт ризику перебуває в межах 75 - 100%. Прострочена заборгованість по позиках досягає 100%, великий ризик пов'язаний з вкладанням заставлених під банківські кредити грошей та майна.

Дата добавления: 2014-01-11