Управління формуванням прибутку малого підприємства

ЛЕКЦІЯ 15. ФОРМУВАННЯ І РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ МАЛОГО ПІДПРИЄМСТВА

План

15.1. Управління формуванням прибутку малого підприємства.

15.2. Управління розподілом і використанням прибутку малого підприємства.

15.3. Управління формуванням рентабельності малого підприємства.

Прибуток малого підприємства є головним джерелом його розвитку, удосконалення матеріально-технічної бази, забезпечення всіх форм інвестування. Уся діяльність малого підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймні забезпечити стабілізацію його на певному рівні. Що стосується особливостей управління формуванням прибутку малого підприємства слід зазначити, що основним джерелом його формування є основна діяльність підприємства. Це зумовлено тим, що рідко яке мале підприємство, виходячи зі своїх масштабів, має допоміжне виробництво. Через обмеженість вільних фінансових ресурсів, якщо підприємство і проводить інвестиційну діяльність, то в незначних обсягах, а прибуток, який отримує від цієї діяльності, займає невелику частку у загальному прибутку малого підприємства. Через це управління формуванням прибутку спрямовано на збільшення його розмірів в основному через зниження собівартості продукції та збільшення обсягів продукції, робіт і послуг, підвищення рентабельності. Важливим є надання уваги такому фактору, як прискорення отримання прибутку в часі.

Мале підприємство через обмеженість фінансових ресурсів не має змоги продавати продукцію чи надавати послуги в кредит, інакше його подальшу роботу буде паралізовано через нестачу грошових коштів для закупівлі матеріалів, сировини, виплати заробітної плати, сплати податків у бюджет та інші платежі.

Прибуток належить до найважливіших показників, що характеризують ефективність роботи малих підприємств, функціонуючих на принципах повного господарського розрахунку, самоокупності та самофінансування.

Прибуток є узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності усіх видів малого підприємства незалежно від форм власності. Наявність прибутку свідчить про ефективність виробництва, благополучність фінансового стану підприємства.

Прибуток, який ураховує результати всієї виробничо-господарської діяльності, включає:

— прибуток від реалізації продукції основної діяльності;

— прибуток від іншої реалізації;

— прибуток від позареалізаційних операцій;

— витрати, які відносять на збитки підприємства.

Основним джерелом утворення прибутку малого підприємства є прибуток від реалізації продукції, робіт чи послуг. Прибуток від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг являє собою різницю між виручкою від реалізації продукції без ПДВ і акцизного збору і витратами на виробництво і реалізацію продукції, що включають у собівартість продукції.

Виручка від реалізації продукції визначається або за рівнем її оплати (при безготівкових розрахунках — по мірі надходження грошових коштів за товари на рахунки в установи банків, а при розрахунках готівкою — за надходженням грошей у касу), або по мірі відвантаження товарів і пред'явлення покупцю (замовнику) розрахункових документів. Метод визначення виручки від реалізації продукції встановлюється підприємством на тривалий період виходячи з умов господарювання і укладених договорів.

На виручку від реалізації продукції впливає низка чинників: зміна обсягів виробництва, зміна залишків нереалізованої продукції, зміна непрямих податків.

Собівартість є основним фактором, який впливає на розмір прибутку. Збільшення собівартості може призвести до зменшення прибутків малого підприємства або взагалі до його банкрутства.

Собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартісну оцінку використаних у процесі виробництва продукції природних ресурсів, сировини, матеріалів, пального, основних засобів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію. Витрати, які входять у собівартість за економічним змістом, можна згрупувати за такими елементами:

- матеріальні витрати (за вирахуванням вартості доходів, які повертаються);

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні потреби;

- амортизація основних засобів;

- інші витрати.

На величину собівартості впливають різні фактори, які можна поділити на дві групи:

1. Зовнішні фактори відображають загальний рівень розвитку країни і не залежать від діяльності підприємства. Вплив цієї групи факторів виявляється у рівні цін на сировину, матеріали, обладнання, тарифах на транспорт, ставках орендної плати, нормах амортизаційних відрахувань, відрахувань на державне соціальне страхування та ін.

2.Внутрішні фактори, пов'язані з результатами діяльності підприємства. До них належать обсяг виручки від реалізації, форми і системи оплати праці, підвищення продуктивності праці, покращення використання основних засобів і оборотних коштів і т. д.

У процесі формування маржинального, валового і чистого прибутку малого підприємства використовуються такі методи планування операційного прибутку:

- екстраполяції;

- прямого розрахунку;

- нормативний;

- з використанням системи взаємозв'язку затрат, обсягу реалізації і прибутку;

- цільового формування прибутку;

- прогнозування грошового потоку;

- факторного моделювання.

Метод факторного моделювання є найбільш складним, оскільки потребує здійснення аналітичних і прогнозованих розрахунків.

На першому етапі використання цього методу визначається система основних факторів, які мають прямий логічний взаємозв'язок з формуванням показника чистого операційного прибутку підприємства. Такими факторами є: обсяг реалізації продукції в умовних натуральних показниках; структура реалізації продукції за окремими її видами; середній рівень цін на продукцію, яка реалізується; середній рівень операційних витрат у відсотках до обсягу реалізованої продукції; коефіцієнт операційного левериджу; коефіцієнт рентабельності операційних активів та ін.

Фактори, що впливають на величину прибутку:

1. Внутрішні:

1.1. Виробничі (характеризують наявність і використання засобів і предметів праці, трудових і фінансових ресурсів);

1.1.1. Екстенсивні (впливають на процес одержання прибутку через кількісні змінні обсягу засобів і предметів праці, фінансових ресурсів, часу роботи обладнання, чисельності персоналу, фонду робочого часу тощо).

1.1.2. Інтенсивні (впливають на процес отримання прибутку через «якісні» зміни; підвищення продуктивності обладнання і його якості, застосування прогресивних видів матеріалів і вдосконалення технології їх обробки, прискорення обертання оборотних активів, підвищення кваліфікації і продуктивності праці персоналу, зниження матеріаломісткості продукції, вдосконалення організації праці і більш ефективне використання фінансових ресурсів тощо.

1.2. Позавиробничі (постачальницько-збутова і природоохоронна діяльність, соціальні умови праці і побуту тощо).

2. Зовнішні (природні умови, державне регулювання цін, тарифів, відсотків, податкових ставок і пільг, штрафних санкцій та інше). Ці фактори не залежать від діяльності підприємств, але можуть спричиняти значний вплив на величину прибутку.

На другому етапі аналізується ступінь впливу окремих факторів на формування чистого операційного прибутку даного підприємства і здійснюється їхнє ранжування за цим показником.

На третьому етапі відбираються фактори, які впливають на суму сформованого чистого операційного прибутку, і враховуючи ступінь їхнього впливу, будується багатофакторна модель регресії.

На четвертому етапі прогнозується зміна факторів, які включаються в модель регресії у наступному періоді. Прогнозована зміна кожного фактора відображається відповідними кількісними показниками.

На п'ятому етапі шляхом підстановки прогнозованих значень факторів у модель регресії отримується прогнозований (плановий) показник чистого операційного прибутку.

На шостому етапі на основі розрахованого чистого операційного прибутку за раніше розглянутими моделями визначаються планові значення відповідно валового і маржинального операційного прибутку.

Отже, в процесі планування цільової суми прибутку головна роль відводиться визначенню потреби капіталізованої (тезаврованої) її частини (нерозподіленого прибутку). Нерозподілений прибуток являє собою прибуток, який залишається після сплати податків і виплати дивідендів і який використовується для реінвестування тощо. Капіталізована частина прибутку спрямовується на збільшення власного капіталу і резервів.

Основними елементами розрахунку суми капіталізованого прибутку малого підприємства є: приріст виробничих основних засобів; приріст власних оборотних активів; відрахування до резервного фонду.

Елементами планування цільової суми розподіленого прибутку є: виплата доходів власникам підприємства; бюджет участі найманих робітників у прибутку; бюджет внутрішньої соціальної програми; бюджет зовнішньої соціальної програми.

У сучасній економічній ситуації дуже мала кількість малих підприємств може збільшити прибуток від реалізації продукції.

Другою складовою загального прибутку малого підприємства є прибуток від іншої реалізації. Він являє собою прибуток, отриманий від реалізації основних засобів та іншого майна підприємства, нематеріальних активів і т. п. Прибуток від іншої реалізації визначається як різниця між виручкою від реалізації і витратами на цю реалізацію.

До складу прибутку від іншої реалізації, крім прибутку від реалізації основних засобів, входить прибуток від реалізації нематеріальних активів, прибуток від реалізації придбаних ТМЦ, прибуток від реалізації цінних паперів, а також прибуток від надання різних послуг, які не пов'язані з основною діяльністю підприємства.

При встановленні прибутку від реалізації основних засобів та іншого майна враховується різниця між ціною продажу і початковою ціною, або залишковою, вартістю цих засобів і майна. При цьому залишкова вартість майна застосовується до основних засобів нематеріальних активів, малоцінних і швидко зношувальних предметів.

Ще однією складовою загального прибутку є прибуток від позареалізаційних результатів. Він включає:

- прибуток від здачі в оренду майна;

- суми отриманих штрафів від інших суб'єктів господарювання;

- суми кредиторської заборгованості, за якими минув термін позовної давності;

- прибуток від операцій з валютою;

- прибуток минулих років, виявлений у поточному році тощо.

Склад цього прибутку, його структура і динаміка суттєво відрізняються на окремих підприємствах і можуть змінюватись в окремі періоди. На багатьох підприємствах прибуток від іншої реалізації та прибуток від позареалізаційних операцій не відіграють важливої ролі у формуванні загального прибутку. Це пояснюється розмірами малих підприємств, масштабами їх діяльності і кількістю фінансових ресурсів.

Крім цього, до складу загального прибутку входять витрати, які відносяться на збитки підприємства.

На загальний прибуток малих підприємств впливають не тільки суми отриманого прибутку по окремим напрямам діяльності, а також сума збитків (витрат), які не відносяться до складу витрат виробництва.

Отже, сума загального прибутку визначається сальдовим методом. Прибуток, отриманий підприємством, частково може бути втрачений внаслідок допущених збитків.

До збитків, які несе підприємство, належать:

- суми штрафів, санкцій за порушення умов господарських договорів;

- втрати і недостачі ТМЦ понад встановлені норми, які нестягнені з винних осіб;

- втрати за анульованими виробничими замовленнями і витрати на виробництво, які не дали результатів;

- збитки, які виникають під час операцій з тарою;

- суми дебіторської заборгованості, за якими минув термін позовної давності;

- некомпенсовані збитки від стихійного лиха;

- судові та арбітражні витрати.

Загальний прибуток, тобто валовий прибуток, який відображається в бухгалтерському балансі, являє собою суму прибутків від реалізації продукції, від іншої реалізації і прибутку за позареалізаційними операціями за вирахуванням витрат до них.

Отже, прибуток показує абсолютний ефект діяльності без урахування використаних при цьому ресурсів.

Дата добавления: 2014-01-11