Негативні аспекти впливу масового туризму на природу

Негативні аспекти впливу масового туризму на природу.

Охрана животных

Охрана лесов

· Повышение продуктивности лесов (лесопосадки).

· Защита от пожаров и вредителей.

· Охрана ценных и редких видов растений (состоит в рациональном, нормированном сборе, исключающем их истощение).

Для сохранения редких и исчезающих видов организуют заповедники, заказники, животных расселяют в районы их былого распространения, подкармливают, создают укрытия и искусственные гнездовья, охраняют от хищников и болезней. При очень низкой численности животных разводят в неволе (питомниках и зоопарках), а затем выпускают в подходящие для них природные условия.

Система охраны диких животных складывается из мер:

· по охране самих животных от прямого истребления, гибели от стихийных бедствий;

· по сохранению их среды обитания.

Охрана самих животных осуществляется законами об охоте: запрет охоты на редкие виды, ограничение сроков, норм, мест и способов добычи других промысловых видов.

Иванищук Петр Петрович

Куликова Надежда Анатольевна

БИОЛОГИЯ

Лекции для иностранных студентов

Редактор А.М. Панкова

Лицензия № 00637 от 05.01.2000 г.

______________________________________________________________________________________________

Подписано в печать 2005 г. Формат 60 × 84 ¹/₁₆.

Уч.-изд. л. 11,2.

Тираж 100 экз. Заказ

______________________________________________________

Ивановская государственная медицинская академия.

153012, г. Иваново, пр. Ф. Энгельса, 8.

Типография ГОУ СПО ИЭК, 153025, г. Иваново, ул. Ермака, 41.

1. Концепція сталого розвитку туризму.
2. Значення екотуризму, його місце й роль у формуванні екологічної культури.

Серед головних передумов зародження екотуризму провідну роль займає зростаюче внаслідок масовості туризму антропогенне навантаження на природні та культурно-історичні туристські ресурси. Це навантаження зростає прямо пропорційно темпам росту туристських відвідувань. Враховуючи прогнозовані Всесвітньою туристською організацією показники розвитку туризму в ХХІ столітті, стає очевидним зростання протиріч в питанні задоволення туристського попиту і раціонального використання туристських ресурсів. Екотуризм – нова форма однієї з найбільших індустрій у світі, що має швидкі темпи розвитку. Зародився він у вісімдесятих роках минулого століття як спроба зменшити негативний вплив традиційного туризму на довкілля, а саме: виснаження природних ресурсів, забруднення та порушення екосистем.

Негативні аспекти впливу масового туризму на навколишнє середовище і туристські ресурси були відмічені ще в 70-х роках у зарубіжних і вітчизняних дослідженнях. Сьогодні антропогенний тиск та його гальмуючий розвиток впливу спостерігається практично у всіх секторах туріндустрії та видах туризму, у переважній більшості туристських районів. Наприклад, вже в 1973-1983 р.р. у Польщі з цієї причини протяжність туристських маршрутів по річках та озерах скоротилася на 40%, а морських – на 70%. Площа пошкоджених лісів зросла на 60%. З 1976р. у США в каньйоні Балингер у результаті руху автотранспорту, що обслуговував туристів, середній темп змиву ґрунту у 86 разів перевищував гранично допустимий.

Міжнародне екотуристичне товариство дало наступне визначення екотуризму: «помірковане подорожування природними територіями, яке сприяє збереженню природи та покращує добробут місцевого населення». Таким чином, перевага надається інтересам довкілля та соціальним аспектам. Рік 2002 став важливою віхою у розвитку цього виду діяльності, позаяк ООН оголосила цей рік «Міжнародним роком екотуризму».

Екотуризм оснований на принципах сталого туризму, метою якого є «Задовольняти потреби туристів та туристичних регіонів, створюючи можливості для майбутнього розвитку. Він передбачає використання ресурсів у такий спосіб, щоб задовольнити економічні, соціальні та естетичні потреби, а також забезпечити культурну цілісність, збереження екологічних процесів, біорізноманіття та життєво важливих систем» (ВТО).

Дата добавления: 2014-01-11