Управление качеством

Метод історичної (теоретичної) реконструкції– припускає опис і критичний аналіз наукових систем минулого, конкретних програм отримання, обгрунтування і систематизації психологічного знання. Результатом цього дослідження є ретроспективне відтворення наукових концепцій, проблем, дослідницьких методів в їх історичній послідовності відповідно до логіки предмету.

Дослідник (не маючи можливості з сучасності повернутися в історичне минуле), використовуючи всю доступну йому сукупність письмових і усних джерел як прямих, так і непрямих, моделює (імітує) реальну історичну ситуацію.

Особливу продуктивність цей метод має при дослідженні психологічних і соціально-психологічних феноменів, що характеризують внутрішній світ типового представника конкретної історичної епохи або суспільства, вміст менталітету, динаміку соц. настроїв, світоглядні установки людей того або іншого істор. періоду.

Це о дин з найбільш психологізованих методів при вивченні ІП.

Одним з різновидів цього методу є метод вивчення наукових шкіл – вивчення внутрішніх аспектів і особливостей тієї або іншої школи, розроблених і використовуваних нею способів виробництва наукових знань, характеру наукового спілкування між представниками школи, схожості і відмінності їх думок, оцінок, критики.

Вивчення наукових шкіл є важливим джерелом розуміння механізму розвитку науки, оскільки дозволяє розкрити саму діяльність по виробництву знань в контексті міжособистісних відносин, характер наукового спілкування усередині колективу школи, включаючи і такі форми взаємодії між її членами в процесі сумісної праці, як зіткнення різних думок, взаємна критика тощо.

Проблемологічний аналіз – один з якісних методів у вивченні динаміки психологічного знання, дозволяє встановити конструктивні зв'язки в рамках наукового і донаукового етапів розвитку знання і орієнтований на виявлення передумов виникнення проблеми, аналіз процесу її усвідомлення і формулювання та на дослідження шляхів і варіантів її вирішення.

Біографічний і автобіографічний методи – відтворення атмосфери реального життя ученого - творця теорії, етапів його наукової праці, джерел його духовного розвитку, розуміння причин створення теорії.

Цей метод грає величезну роль в пропаганді науки, дає унікальний матеріал про життя людей науки, їх наукову творчість. У радянській психології серед таких робіт особливої уваги заслуговують – книга О.Р.Лурії «Етапи пройденого шляху. Наукова автобіографія», а також цикл книжок з історії психології В.А.Роменця.

Метод інтерв'ювання – бесіда дослідника з ученим, представником тієї або іншої школи з метою отримання матеріалів відповідно до конкретних завдань дослідження за допомогою певних питань. За допомогою інтервювання вивчаються творчі механізми процесу зародження наукового знання, генезис наукових інтересів і ін.

Ця форма дослідження історії науки отримала назву «Oral history» (усна історія. Метод інтерв'ю є бесідою за заздалегідь складеним дослідником переліком питань, спрямованих на отримання матеріалів відповідно до конкретного завдання дослідження. Яскравий приклад застосування цього методу у вітчизняній науці – зібрання матеріалу 40 інтерв'ю (до 100-річчя О.М. Леонтьєва) з відомими психологами, учнями і соратниками О.М. Леонтьєва, в яких відтворюється історія створеної ним школи, риси яскравої особистості цього видатного психолога XX ст.

Метод джереловедницького аналізу спрямованийна вивчення документальної основи ІПД. В рамках використання цього методу широкого поширення набуває комплексна методика інтерпретації і критики джерела (включає: точне датування, встановлення достовірності джерела; просторову локалізацію історичних фактів і подій згадуваних в нім; ідентифікацію авторства і осіб тощо). Особливого значення цей метод набуває при роботі з архівними і неопублікованими джерелами по історії психології.

Аналіз наукових посилань – встановлення частоти цитування наукових праць з метою отримання відомостей про зв'язки між науковими напрямами, про актуальний стан науки і про тенденції її розвитку.

Значущість цього прийому для вивчення стану і динаміки наукових досліджень обмежена, оскільки частота цитування визначається не тільки об'єктивною цінністю наукової праці, але і іншими факторами. Так, із-за мовних бар'єрів вітчизняна психологія недостатньо відома за кордоном. Названий прийом може використовуватися в історичному дослідженні тільки в сукупності з іншими методами.

3. Основними завданнями методів і методик історичного дослідження є: 1) знаходження та вивчення джерел, а потім 2) внутрішня організація, систематизація досліджуваного матеріалу, який включає факти, теорії, закони, поняття. Разом ці компоненти складають емпірію ІПД та визначають основні його етапи.

1 етап ( початковий) – етап збору інформаціїї – вивчення інформаційних джерел (праць учених, архівів, спогадів про історичних персонажів, історико-соціальних матеріалів про епоху, художніх творів, що допомагають відтворити дух часу) – використовуються наступні методи: вивчення архівних матеріалів, аналіз біографічних даних, інтерв'ювання. Зібраний матеріал часто є неповним і спотвореним (наприклад, із-за ненавмисних помилок при перекладі з мови оригіналу на іншу мову або із-за замовчання соромливих фактів біографії геніїв науки), тому виникає необхідніст ь реконструкції фактів минулого.

Реальною небезпекою в ІП (особливо на цьому етапі) є емпіризм, тобто описовість в представленні історичного матеріалу. Небезпека полягає, не в самому зверненні до емпірії, яка тут виступає у якості уявлень про психіку у минулому. «Емпіризм в історії виявляється не в тому, що звертаються до фактів, а в тому, як поводяться з ними – робота історика не повинна зводитися лише до нагромадження фактичних, неперевірених, несистематизованих, непояснених данних. Тому важливим є систематизація та інтерпретація накоплених знань.

2 етап – організації та систематизації зібраного матеріалу – використовуються наступні методи – історико-теоретична реконструкція, метод категоріального аналізу, аналізу посилань, тобто встановлення частоти цитування наукових праць (використовується для вивчення зв'язків між науковими напрямами; рейтингу напрямів; дослідницьких проблем, що виступили на передній план в ту або іншу історичну епоху), а також проблемологічний аналіз.

Наприкінці цього етапу встановлюються закономірності формування або функціонування певного психологічного знання в рамках історичного аспекту, робляться певні висновки щодо досліджуваної проблеми, можуть встановлюватися подальші перспективи її розробки.

Взагалі, зміст роботи історика полягає у необхідності синтезу емпіричного і теоретичного підходів щодо предмету дослідження. Ця робота припускає як знання конкретного матеріалу, так і володіння методологією історичного дослідження, понятійним апаратом історика, що відкриває можливості для орієнтування в матеріалі.

Зв'язок з сучасністю — одна з важливих вимогдо професійної діяльності історика. Її необхідні компоненти – інтуїція, особисте відношення до подій минулого.

Основними джерелами вивчення для ІП є, перш за все, матеріали, в яких зібраний весь історичний процесс накоплення психологічних зн ань: 1) праці учених (психологів та філософів минулого), в яких досліджуються певні психологічні проблеми; 2) архівні матеріали, спогади про життя і діяльність вчених–психологів та філософів, а також 3) аналіз історико-соціологічних матеріалів і навіть художньої літератури, що допомагає відтворити дух певного часу.

Важливим джерелом розвитку психологічних знань є суспільна практика — медицина, навчання, виховання, матеріальнае виробництво, юридична практика (матеріали судових справ) тощо.

Зараз найбільш освоєною психологами галуззю є медицина, особливо психіатрія. Так, використовуючи аналіз матеріалів суду присяжних, праці релігійних діячів, юристів, військових теоретиків, етнографічні збірки, праці психіатрів, журнали і інші джерела деяким історикам психології вдалося відтворити процес становлення соціально-психологічних проблем в певний історичний період розвитку суспільства.

Джерелом психологічних знань є також інші науки — природознавство (фізика, хімія, астрономія), языкознавство, етнографія, антропологія тощо. Цим визначається необхідність звернення історика психології до історії інших наук. Взагалі, проблеми, повязані з пошуком та використанням джерел, складають особливу галузь – джереловедення ІП.

Прикладом досліджень в цій області є досвід вивчення психологічної думки, що міститься в різних сферах культури, областях суспільної практики і свідомості в Росії в XVIII ст. На цьому матеріалі відтворений початковий період становлення психолого-педагогічних, етнопсихологічних і інших ідей в Росії.

Дата добавления: 2014-01-11