Основні етапи розвитку охорони праці, стан охорони праці в україні

ПОНЯТТЯ, МЕТА, ЗАВДАННЯ І СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Лекції з охорони праці

Тема 1. ВСТУП ДО КУРСУ ЛЕКЦІЙ

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних засобів і заходів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Мета курсу «Охорона праці» – формування у майбутніх фахівців необхідного в їхній подальшій професійній діяльності рівня знань та умінь по методам виявлення та аналізу умов праці і безпеки праці, прогнозування та попередження травматизму, професійних захворювань на виробництві; формування потреби в розробці та виконанні правових, соціально-економічних, технічних, санітарно-гігієнічних та організаційних заходів з охорони праці, спрямованих на збереження здоров’я, працездатності людини в процесі праці.

Задача охорони праці – створення безпечних, здорових умов праці, запобігання виробничого травматизму та професійних захворювань.

Найбільша соціальна цінність суспільства – це життя людини.

Коли людина гине на війні, або від невиліковних хвороб, з цим злом хоча і тяжко примиритися, проте його неминучість в даній ситуації ще можна зрозуміти.

Коли ж в мирний час в звичайній повсякденній праці, люди отримують травми, від яких становляться каліками, або помирають, то подібне явище сприймається не тільки трагічно, але воно просто не укладається у свідомості.

При переході до ринкових відносин, кожний нещасний випадок на виробництві означає для підприємства серйозну моральну і економічну втрату.

Забезпечення здорових і безпечних умов для високопродуктивної праці є важливим фактором існування підприємств в умовах ринкової конкуренції.

Керівник підприємства повинен створювати умови праці, забезпечувати сприятливий морально-психологічний клімат у трудовому колективі, що сприяє підвищенню продуктивності праці і поліпшенню якості продукції та послуг.

Інтенсивний розвиток охорони праці збігається з початком розвитку машинного виробництва. Одночасно зросла кількість захворювань і випадків травматизму.

Проблеми охорони праці першим висвітлив видатний вчений М. В. Ломоносов (1711-1765), який у своїй роботі „Первые основания металлургии и рудных дел” (1742) проаналізував умови праці гірників, обґрунтував режими і принципи вентиляції шахт, розробив пристрої кріплення гірничих виробок, видалення води із шахт.

На початку 19 століття з’являються публікації вчених з різних питань охорони праці.

О.Н. Нікітін (1793-1858) видав книгу Болезни рабочих с указанием предохранительных мер”, у якій вперше описав професійні захворювання близько 120 професій робітників.

І.М. Сеченов (1829-1950), вчений-фізіолог, в „Очерках рабочих движений человека” (1901) теоретично обґрунтував 8-годинну тривалість робочого дня, показав, що працездатність можна підтримувати на високому рівні за рахунок правильного встановлення режиму фізичних навантажень і відпочинку.

І.В. Хлопін (1863-1929) дослідив витрати енергії у процесі роботи і дію на організм людини промислових отрут.

Д.П. Нікольський (1855-1918),лікар, вивчив причини виробничого травматизму і розробив заходи з профілактики захворювань.

М.Д. Зелінський (1861-1953), академік, винайшов сорбенти на основі активованого вугілля, розробив конструкцію протигаза (1915), основні принципи роботи якого використовуються й досі.

С.І. Вавілов (1891-1951) відкрив люмінесцентне освітлення.

О.О. Скочинський (1874-1960) науково обґрунтував принципи і створив ряд приладів для контролю вмісту шкідливих речовин у повітрі.

Л.І. Медведь, вчений-гігієніст, дослідив шкідливу дії пестицидів та інших хімічних речовин на людей і навколишнє середовище.

Вчені Інституту електрозварювання ім. Є.О. Патона АН України (м. Київ) способи електрозварювання із застосуванням промислових роботів та автоматичних пристроїв, що виключило дію шкідливих речовин, які виділяються при цьому, на людей.

Національний науково-дослідний інститут охорони праці (ННДІОП), м. Київ у своїй науково-практичній діяльності значну увагу приділяє науковим розробкам, пов’язаним з виробничою безпекою у всіх галузях господарства.

Зниження рівня виробничого травматизму і захворюваності професійного характеру в усьому світі – одне з найсерйозніших завдань сьогодення.

Щорічно в світі близько 2 млн. чоловіків і жінок гинуть внаслідок нещасних випадків і захворювань професійного характеру. Крім того щорічно реєструється 270 млн. нещасних випадків професійного характеру і 160 млн. професійних захворювань.

В суспільному виробництві України щорічно травмується біля 30 тисяч осіб, 1,5 тисяч працівників гинуть. Найбільше трагічних випадків в агропромисловому комплексі та вугільній промисловості.

Згідно з останніми оцінками Міжнародної організації праці (МОП) щорічно внаслідок дії виробничих факторів помирає біля 2 млн. осіб. Проаналізувавши багато даних, експерти МОП дійшли висновку, що чотирма головними «вбивцями» вважаються:

ракові захворювання, пов’язані з умовами трудової діяльності (32%);

серцево-судинні захворювання, пов’язані з умовами трудової діяльності (23%);

нещасні випадки на виробництві (19%);

інфекційні захворювання, пов’язані з умовами трудової діяльності (17%).

У країнах з ринковою економікою основною проблемою є ракові захворювання, пов’язані з умовами праці.

Серцево-судинні захворювання внаслідок впливу виробничих факторів особливо поширені у колишніх соціалістичних країнах Європи, а також у країнах близькосхідного регіону.

Індія та країни Африки, розташовані на південь від Сахари, потерпають в основному від інфекційних захворювань, пов’язаних з трудовою діяльності.

У країнах Латинської Америки та Карибського басейну поширені всі основні причини, а провідне місце серед них займають ракові та серцево-судинні захворювання.

Жодна галузь виробництва не може вважатися повністю безпечною, але є особливо небезпечні галузі виробництва.

Спеціалісти МОП підрахували, що 4% валового внутрішнього продукти (ВВП) втрачаються з причин нещасних випадків і захворювань, пов’язаних з трудовою діяльністю.

Дата добавления: 2014-01-11