Теорія особистісних профілів Ф. Данбар

Інший підхід до проблеми психосоматичної специфічності був запропонований Фландерс Данбар. Згідно з її теорією, в основі психосоматичних розладів лежать особистісні особливості індивідів, що визначають особливу вразливість тих чи інших внутрішніх органів. Так, наприклад, така особистісна риса, як тривожність, призводить до розвитку хвороб серця, а гіпертрофована незалежність - до підвищеного травматизму. Подібний набір психологічних характеристик, що визначає специфічність виникнення тих чи інших психосоматичних розладів, становить особистісний профіль пацієнта - приміром, «виразковий» або «коронарний», «гіпертонічний» або «травматичний». При цьому, на думку Данбар, особам, які страждають психосоматичними захворюваннями, властиві і певні спільні риси - такі, як (а) схильність до відволікання (відхід) від реальності і недостатнє залучення в поточну ситуацію поряд з (б) недостатньою здатністю до словесного опису нюансів своїх емоційних хвилювань.

Такі уявлення слугували «їжею» для численних дискусій в силу великої розмитості описаних тілесно-психологічних кореляцій. З сучасної точки зору, особистісні характеристики групи (а) можна розглядати як приналежність до юнгівського психологічного типу - інтраверт, що тяжіє до абстрактного мислення. Що ж до фактора (б), то він згодом був детальніше вивчений і описаний у вигляді самостійного розладу - так званого синдрому алекситимії. Список загальних особистісних рис, що привертають увагу до психосоматичних розладів, доповнився також мрійливістю, схильністю до занурення у свій внутрішній світ фантазій і переживань, підкресленою «дитячістю». Підсумок цих пошуків Б.Д. Карвасарський (1982) підвів наступним висловом: базисною характеристикою особистості психосоматичного хворого є наявність інфантильної особистісної структури, оскільки соматичний вираз емоційних переживань є інфантильною формою їх вираження.

У сучасній інтерпретації правильніше говорити про те, що не стільки якісь нормальні особистісні особливості, скільки відхилення від норми або принаймні загострення певних особистісних рис, що є перехідним етапом між нормою і патологією (акцентуації характеру), можуть слугувати тією основою, на якій формуються психосоматичні розлади. Наведемо короткий перелік відповідності клінічних варіантів психопатії та психосоматичних розладів за Н.П. Грушевським.

• Психостенічна психопатія (інфантильність, занижена самооцінка, схильність до сумнівів і самозвинувачення) - характерні вегетативна дистонія, синдром подразненого товстого кишечника, а також біль в спині, який відбуваються під маскою остеохондрозу хребта.

• Астенічна психопатія (тривожність, іпохондрія) - хвороби серцево-судинної системи, системи травлення (виразкова хвороба шлунка, синдром подразненого товстого кишечника), остеохондроз хребта.

• Невростенічна психопатія («дратівлива слабкість») - головні болі, запаморочення, психогенні болі, шлунково-кишковий дискомфорт, порушення функції щитовидної залози.

• Істерична психопатія (демонстративність поведінки і вторинна вигода тілесного захворювання) - конверсійні розлади, пов'язані з конкретними психотравмуючими ситуаціями та конфліктами, порушення дихальної системи - астматичний синдром; «грудка в горлі» (нерідко з дисфагією).

• Циклоїдна психопатія (особливо в «депресивному» стані) - гіпертонічна хвороба, цукровий діабет, ожиріння.

• Шизоїдна психопатія (схильність до надмірної інтелектуалізації в поєднанні з замкнутістю) - захворювання серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба). При цьому даній групі пацієнтів властива схильність приховувати окремі прояви соматичних розладів (дисиміляція) або, навпаки, химерність скарг.

• Епілептоїдна психопатія (в'язкість, педантичність, а також загострення негативних емоцій) - захворювання серцево-судинної системи (гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця); травної системи (виразкова хвороба шлунка, хронічний панкреатит).

Дата добавления: 2014-01-11