Симптоматика психосоматичних розладів

Матеріал, з яким працюють в процесі тілесної психокорекції, тісно пов'язаний з психосоматичними захворюваннями. Психосоматичні розлади являють собою не що інше, як інтенсивні тілесні прояви психологічних проблем (зазвичай існуючих тривалий час). Відповідно специфіка цих розладів лише частково визначається конкретним діагнозом. У не меншому ступені дані розлади залежать і від характеру самої психологічної проблеми, і від особистісних особливостей її носія. Тому тілесні прояви психосоматичних розладів, як правило, не замикаються в тісних рамках окремого діагнозу - можна говорити лише про провідні прояви, що відповідають певній хворобі. У той же час, як правило, присутні і інші психосоматичні симптоми, властиві іншим діагностичним одиницям, хоча і є менш вираженими. Тому різні психосоматичні симптоми доцільно розглядати не лише в рамках окремих захворювань, а й звертати велику увагу на окремі соматичні прояви (симптомоцентричний підхід).

Говорячи про симптоми психосоматичних розладів, в першу чергу необхідно перерахувати симптоми тілесні, які з’являються на фізіологічному рівні як наслідок реакції напруги, а на психологічному - тривоги і фрустрації. При цьому психосоматичні порушення внутрішніх органів є неадаптивними проявами стресової готовності (В.Ікскюль), больові відчуття пов'язані з м'язовою напругою в поєднанні з підвищенням больової чутливості (гіперестезії). Деякі психосоматичні скарги мають ще один механізм походження - регресивний, що поєднує в собі і фізіологічні, і психологічні чинники. Фізіологічно це повернення нервової системи в «дитячий» стан, психологічно - відтворення на несвідомому рівні раннього дитячого досвіду.

Прояви психосоматичних розладів, що мають частково образно-символічне значення («мову тіла»), є також дією захисно-компенсаторних механізмів, способом протистояння підсвідомим фрагментам психіки, придушення з боку свідомої цензури.

У клінічній психології існує точка зору, що будь-яке хронічне соматичне (неінфекційне) захворювання починається з епізоду особистісної дисоціації, хоча б короткочасної (Шульц Л., 2002). Іншими словами, спочатку виникає (або загострюється) внутрішній конфлікт або протистояння свідомої і несвідомої частин особистості, який проявляється в її дисоціації, а потім він знаходить вихід (розрядку психологічної напруги) в появі психосоматичних симптомів.

Тілесні прояви стресу

Отже, найбільш типовими соматичними проявами затяжного стресу (короткочасного, але інтенсивного, або затяжного) та накопичених невідреагованих негативних емоцій є наступне.

Дата добавления: 2014-01-11