Ставлення людей до власності, психологічний інтелект власності

Власність – це багатопланова економічна і соціальна категорія, яка виражає сукупність суспільних відносин, що мають пряме і опосередковане відношення до привласнення предметів природи в процесі праці і привласнення матеріальних та духовних благ.

Економічна власність – це по – перше, певна сукупність матеріальних благ, різноманітних об’єктів власності; по - друге система виробничих відносин між людьми щодо привласнення об’єктів власності у сферах суспільного відтворення.

Економічний власник – це фактичний власник, особистість, що фактично використовує благо у своїх інтересах, на відміну від юридичного власника, який володіє правом його використання у своїх інтересах, але не хоче, не вміє або не може це право реалізувати.

У реальному житті економічні відносини між людьми, названі власністю, складаються у будь – якому процесі суспільного привласнення благ, далеко не лише господарському.

Конфлікти в системі відносин власності найчастіше виникають тоді, коли одна людина намагається привласнити те, що належить іншій.

Чотири аспекти інтелектуальної власності
Історичний	Дає можливість відстежити розвиток поняття ”інтелектуальна власність”в різні історичні періоди.
Економічний	Допоможе суб’єктам господарювання з’ясувати способи ефективного використання певного суб’єкта
Юридичний	Важливий під кутом зору засвоєння правил, за якими інтелектуальна власність функціонує в економіці.
Психологічний	Виявляє індивідуально – особистісні якості людей, пов’язані з використанням у їхній діяльності інтелектуальної власності.

Інтелектуальна власність – це виняткове право як особистісного, так і майнового характеру на результати інтелектуальної і творчої діяльності людини, а також на прирівняні до них об’єкти.

Об’єкти інтелектуальної власності
об’єкти промислової власності;	об’єкти, що охороняються авторськими й суміжними правами;	Інші (нетрадиційні) об’єкти інтелектуальної власності;

Три періоди інтелектуальної власності
Дореволюційний (до 1917р)	Поняття “інтелектуальна власність”стало формуватися в юридичній науці і в законодавстві Росії тільки в кінці 19 ст. Це пов’язано з тим, що держава була єдиним власником результатів інтелектуальної і творчої діяльності людей.
Радянський (1917 – 20ст)	Період НЕПу, активний розвиток всіх форм підприємницької діяльності. Законодавчі акти, які регулювали функціонування об’єктів інтелектуальної власності, гарантуючи їх захист.
Пострадянський(20 ст – 21ст)	Залучення об’єктів інтелектуальної діяльності в господарський обіг, сформувалися умови, коли стало можливим отримувати прибуток, передаючи за винагороду право на використання об’єктів інтелектуальної власності.

Дата добавления: 2014-01-11